Медійна сфера стрімко розвивається. Крім традиційних раніше, преси, радіо і телебачення, які, здається,  уже  пройшли свій пік масовості, маємо інтернет-видання: газети, таблоїди, агенції, довідкові сайти,стрім-медіа,  радіо, телебачення… І скрізь працюють журналісти. Дискусії про те, чи потрібна фахова освіта «акулам пера» і «соловіям мікрофона», точаться давно. Ми також поспілкувалися на цю тему з професійними журналістами. Більшість опитаних нами вважає, що медійникам варто мати… дві освіти.

Людмила Тягнирядно, журналістка і ведуча авторської програми «Активізація» на Українському радіо:

–  Журналіст має бути компетентним і фаховим у певній сфері. Тому бакалаврська журналістська освіта не потрібна. За цей час можна навчитися іншої спеціальності. А от журналістську майстерність, ораторське мистецтво можна відточити в магістратурі. Треба самому зрозуміти, що ти хочеш, чого потребуєш: навичок і вмінь чи теоретичних знань…

Майкл Щур (Роман Вінтонів), журналіст і ведучий шоу-передачі «ЧереЩур» на  телеканалі «UA: Перший»:

–  Освіта журналістові потрібна. Тільки не з журналістики… Якщо ви пишете про економіку, то бажана економічна освіта, а, можливо, й досвід роботи у цій сфері. Звичайно, треба вміти писати. А навчитися можна лише тоді, коли пишете самі і читаєте тих, хто вміє писати. Як на мене, то краще п’ять років студіювати якусь спеціальність і рік журналістику, ніж навпаки. Бо отримаємо колегу, який уміє писати, але погано розуміє про що.  Такого журналіста легше обдурити, а він введе в оману своїх читачів…

Алла Кошляк, авторка передачі «Бізнес-план»  на «Громадському телебаченні»:

– Більшість колег, яких я поважаю як професіоналів, за освітою не журналісти, але  напрацювали величезний досвід, критично мислять, вміють аналізувати інформацію та усвідомлюють, для чого взагалі журналістика. І не з книжок чи лекцій, а з власного досвіду. Звичайно, я не беруся узагальнювати, кажу лише про особисті спостереження. Не була задоволена рівнем викладання в Інституті журналістики університету імені Тараса Шевченка. Паралельно працювала у кількох редакціях і там всього вчилася. А от рівень випускників «Могилянки» чи Українського католицького університету помітно вищий. Сподіваюся, що якість журналістської освіти  поліпшиться. Однак сумніваюся, чи треба на неї аж п’ять років? Термін «журналістикознавство» у мене викликає посмішку…

Зміни у медіа відбуваються так швидко, що формальна освіта, принаймні, в Україні, за ними точно не встигає. Навряд чи ви знайдете у підручниках про ботоферми, телеграм-ботів, постправду тощо. А викладач, що є журналістом-практиком, про таке розкаже. Для журналіста важливі вроджена допитливість і гостре відчуття справедливості. А ще загальна ерудованість та прагнення пізнавати нове.

Надія Коптєлова, кореспондентка «Прямого каналу»:

–  Звісно, добре, коли маєте журналістську освіту. Але щоб бути професіоналом, треба постійно розвиватися, вчитися, вміти знайти інформацію і правильно її опрацювати. В університеті я здобула диплом психолога, але телебачення завжди жило в мені. Згодом закінчила курси з тележурналістики. Їх, ясна річ, не можна порівняти з вищою освітою: лише базові поняття і деяка практика. Але це місток у професію. А далі все залежить лише від вас, наскільки ви готові викладатися «за двох», щоб практично освоїти  те, чого навчають в університетах. Знаю чимало подібних прикладів. Але ні в якому разі не закликаю не вчитися в університеті чи інституті. Не треба думати: якщо, мовляв, із навчанням не склалося, то можна піти на якісь курси і ти – журналіст. Це лише один невеличкий крок на шляху до професії. І не треба забувати, що роботодавець, як правило, віддає перевагу працівникам, що мають профільну освіту…