Під такою назвою у столичному Національному музеї Тараса Шевченка відкрито антивоєнну виставка українського художника-монументаліста Олександра Мельника.

Митець зосереджує увагу відвідувачів експозиції на проблемах війни і миру, на знакових віхах історії України. Виставлено переважно нове із творчого доробку пана Олександра, багато полотен написано цього року. Картину, назву якої перебрала виставка, розташовано в її епіцентрі – для загальної уваги.

Картина має свою драматичну історію. Народжена 2011 року, а у 2014-му художник виходив з нею на революційний Майдан. Відтоді сліди від куль: били снайпери. Ті, які холоднокровно вбивали героїв Небесної сотні. Нині полотно стало знаковою часткою експозиції Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні, а на час персональної виставки її «батька-творця» «загостювала» в Шевченковому музеї.

Експозицію відкривають яскраві та життєрадісні картини «Мрія», «Надія», «Відродження». Навіть назви заряджають позитивним настроєм, а самі полотна зачаровують яскравими тонами. Але тут-таки, навпроти – геть інший настрій, поривання печалі й болю, так влучно вкарбовані у безсмертне слово Тарасом Шевченком: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами»… Жорсткі, переважно чорні та багряні тони… Знаки жорстокої війни… «Самоспалена планета», «Перемога», «Пробудження»…

Художник виболює на своїх полотнах жахливі сліди війни, вбивчої для життя. Як руйнуються не лише міста і села, а й долі людські, власне людяність, наше спільне майбутнє. І щоб не дати розповзтися цій рашистській геєні Україною, митець закликає земляків самовіддано боронити своє, гнати лютого ворога-окупанта з нашої рідної землі. Тільки перемогою над московським звіром здобудемо омріяну волю і мир, які оспівають усі музи.