Гаряча кров Холодного Яру

Холодний Яр, що на Черкащині, – із тих історичних місць, де кожен українець бодай один раз має побувати. Події, які відбувалися тут у 20-х роках минулого століття, довго замовчувалися чи подавалися в перекрученому вигляді. Так було вигідно радянській пропаганді. Все, що пов’язане з національно-визвольним рухом в Україні, комуністичною влада просто паплюжила, витоптувала із суспільної пам’яті. А найперше – очільників, сподвижників, героїв цього руху.

Холодноярська республіка утворилася на землях УНР, у районі лісового урочища  Холодний Яр – як реальний вільний осередок самозахисту від зовнішніх та внутрішніх ворогів. Своєрідною столицею цього державного утворення стало село Мельники. Щоб зберегти майно древнього Мотронинського монастиря, на прохання його ігумені створили перших загін захисників, який згодом переріс у сильне й організоване двохтисячне військове угруповання. Волелюбні воїни організували полк на чолі з Василем Чучупакою. Уся ж Холодноярська республіка охоплювала понад 25 навколишніх сіл та мала майже 15-тисячну селянську повстанську армію. Бійці називали себе козаками, а командирів – отаманами.

Про ці події вже написано багато книжок, створено фільми. В історії боротьби холодноярівців значиться трагічна дата 9 лютого 1923 року, коли в казематах київській Лук’янівській в’язниці чекісти знищили останніх отаманів Холодного Яру, які спробували підняти бунт.

 

До століття цієї сумної події сучасні холодноярівці зорганізували в Мельниках День пам’яті полеглих героїв. До села приїхали історики, митці, скульптори… Вже кілька років місцем зустрічі для небайдужих, патріотичних і свідомих людей стала територія проведення Міжнародного мистецького фестивалю «Крутий заміс». Його організатор Юрій Романча, народжений в Мельниках, переконаний: по всій нашій героїчній Україні, в місцях знакових історичних подій нині слід організувати привабливі локації, куди буде їхати передовсім молодь. Там, на його думку, будуть найсправжніші осередки патріотичного виховання підростаючого покоління.

А цьогорічне вшанування холодноярівців у Мельниках розпочалося із представлення істориком Олександром Солодаром книги-альбому «Під покровом Холодного Яру», на сторінках якої оживають реальні події, легенди і перекази про пам’ятні місця краю, розкриваються таємниці сотень козацьких та гайдамацьких повстань, селянських заворушень і національно-визвольних змагань. Такий тут край – земля волелюбних і нескорених.

Нащадки холодноярівців гордяться своїми предками. Це видно по всьому, за винятком хіба що неякісних доріг, до яких також, віриться, дійдуть руки. Після війни. Представиники місцевої влади, підприємці, виступаючи на цьому пам’ятному зібранні, підтвердили підтримку історичних традицій. А відомі артисти Василь Нечепа, Володимир Гонський, Леся Горова, ансамблі «Джерело» та «Крутий заміс» подарували наповнену смислами, цікаву програму. Взагалі у всьому вчувалася талановита оруда Василя Нечепи, автора сценарію цьогорічного дійства. Він намагався кожній хвилині надати особливого, неповторного звучання. Кульмінацією стало вшанування воїнів-холодноярівців біля ритуального пам’ятного каменю: було названо імена всіх 38-ми в’язнів, які загинули того фатального 9 лютого 1923 року. Незламними, непереможеними.

І гідним вінцем дійства стало оголошення про те, що славетні київські скульптори Микола Білик і Володимир Шолудько разом з Юрієм Романчею вибрали місце, де постане величний монумент Героям Холодного Яру.

Коли триває новітня війна українців із споконвічним ворогом – московитами, маємо бути згуртованими, рішучими і неодмінно – пам’ятливими.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company