Ці фото оприлюднено на сторінці Ukrainian Modernism від користувача Dmytro Soloviov. Пан Дмитро повідав про те, що керівництво готелю «Турист» демонтувало монументальне панно «Місто на семи горбах» видатної художниці-шістдесятниці Галини Сильвестрівни Севрук. Мовляв, «не вписувалося» в новий готельний інтер’єр.

Величезне керамічне панно, на якому зображено прадавній Київ і видатні кияни давнини – Ярослав Мудрий, княгиня Ольга, Агапіт Печерський, Клим Смолятич, прикрашало готель з 1987 року. Галина Севрук працювала над монументальним твором 7 років. Лише на монтування панно пішло 2 місяці. Демонтували ж його значно швидше – за день.

Шматками відвезли на склад. Подія викликала бурхливий резонанс. І вже наступного дня в готель прибули журналісти, мистецтвознавці, активісти, привезли пані Галину Севрук.

Галина Сільвестрівна в присутності директора готелю Віталія Драгана пересвідчилась, що всі частини панно цілі, що зберігаються в належному стані, на території готелю. Основне тепер – передати твір музеєві…

На жаль, таким історіям судилося множитись і вибухати по всій Україні. Аж поки не узаконимо реєстр пам’яток, і держава не візьме їх усіх під охорону.

А поки що в Україні твори монументального мистецтва юридично не існують, бо ніяк не обліковані. Через це з 1991 року сотні мозаїк і барельєфів перестали існувати і фізично. На відміну від нашої недалекої сусідки Литви, де кожна скульптура на балансі населеного пункту, а тих, хто шкодить монументальним творам, розшукує поліція.

– В України зникає характерна архітектура, міста стають схожими одне на одне, характерність зникає з архітектури, з мистецтва, з побуту – з жалем зауважила директору готелю Галина Севрук, дивлячись на порожню стіну, яку ще за день до того прикрашала унікальна оздоба.

Колись колективний мистецький твір, співавтором якого була Галина Севрук, вже били-трощили герострати. Компартійні. Йдеться про варварський погром знаменитого «Шевченкового вітража», створеного до 150-річчя Великого Кобзаря у фоє Червоного корпусу Київського університету імені Тараса Шевченка. Проти цієї поруги тоді виступили шістдесятники, кращі представники творчої інтелігенції республіки. Схоже, старе уселенське поганьбисько повторилося вуже в незалежній Україні. Але тепер цинічніше, під гучну аматорську базгранину безродьків-скоробагатьків про «мисецький неформат».

Це вже напасть – тотальне засилля отаких зайд-бізнесюків. Вони із шкури пнуться, аби прибрати до липких рук Україну. І її серце, стольний Київ. Список нинішніх «мерських» претендентів – красномовний доказ.

Ось і тут, у готелі «Турист» чужа чужаниця (не духовні кияни) нищить до голих стін дивотвір знаменитої художниці, блискучу історико-мистецьку візитку української столиці.