З літа минулого року студентка факультету журналістики Грінченкового університету Олеся Демаш модерує в літературному клубі «Орнамент». Відколи засновниці однойменної столичної кавʼярні забажали створити власне комʼюніті. І запропонували цю роботу Олесі.

Вона завжди воліла вести власний книжний блог, тому радо прийняла пропозицію і зрештою втілила задум. У своєму комʼюніті обирає книжки для читання, формує питання для обговорення, модерує на дискусійних зустрічах книжної спільноти, поширює у соціальних мережах інформацію про такі події. І домовляється про співпрацю із різними видавництвами.

– Літературний клуб,– пояснює Олеся, – зацікавить найперше тих, кому все ще бракує мотивації почати читати. Ми формуємо цю звичку, даємо зрозуміти, для чого книжки і як залучити їх у свою буденність.

Почати формувати звичку читати можна, просто обговорюючи уже прочитане з друзями. Саме так, за розмовами з подругами про книжки, Олеся залюбилася в літературу. І нині активно пропагує українське, нашу класику, мотивує співрозмовників дізнаватися більше про національних митців, поринати в український контекст.

– Впевнена, – каже, – що художня література розвиває емпатію, А можливість обговорити прочитане множить цей стан співпереживання удесятеро. Розширює кругозір, збагачує думку почутим, новими аргументами, іншими поглядами…

Олеся радить кожному прочитати «Невеличку драму», «Повість без назви» Валерʼяна Підмогильного, «Лепрозорій» Володимира Винниченка, «Амадоку» Софії Андрухович, «Кассандру» та «Одержиму» Лесі Українки, «Зоряного корсара» Олеся Бердника.

Але найголовніше, у чому переконана Олеся Демаш: кожен повинен обирати книжки, які йому цікаві, немає обовʼязкового стандарту читання. Саме зацікавленість дуже помічна для професійного зростання. Та й для того, щоб люди глибшали душами.