У Венеції представили виставку  «Тиха тривка радість — з України до світу» («Still Joy — From Ukraine Into the World»). Цей проєкт «PinchukArtCentre», що ввійшов до офіційної паралельної програми 61-ї Венеційської бієнале, засвідчує радість як спосіб залишатися живими, чутливими й людяними навіть під час війни. Митці говорять про втрати, пам’ять, стійкість, тілесність, любов і здатність відновлюватися після руйнування.

Міжнародний склад учасників виставки робить частиною широкої міжнародної розмови про життя в умовах криз і насильства. Окрім українських митців представлено художників з Канади, Великої Британії, Швейцарії й інших країн.

Досвід війни у цьому виставковому просторі подано нетривіально. Для прикладу, Жанна Кадирова використала у своїй інсталяції вазони, евакуйовані з українських шкіл і закладів культури. Як символ втраченого дому, переміщення, а водночас – як добрий знак турботи і можливості відновлення. У проєкті звучать голоси людей, які пережили полон, службу, втрати й досвід фронту. Через ці історії радість постає не як легковажність, а як форма внутрішнього спротиву.