«RIZUPS»  працює  у жанрі – хіп-хоп. Попри екзотичну «заморську»  назву, гурт виник у Львові восени  2007 року. Сьогодні він (або новий проект «ХАС» у тому ж таки складі) збирає повні зали. Як, здавалося б, просте юнацьке захоплення заповнило життя, стало кредом, la profession de foi? Розпитую соліста та співзасновника гурту Назара-Хайдара Хассана.

  –  Хасе, і все ж таки, чому саме музика?

– Я з дитинства любив музику. Мені подобалось, як майстри своєї справи вміли піснею передавати думку, емоцію. Тому, коли в шкільні роки випала нагода спробувати себе у цьому, довго не вагався.

– Це було хобі чи ти  вже тоді одразу поставив собі за мету збирати зали?

– Я не йшов звичним для хіп-хопу шляхом. Мене не цікавили закриті маленькі і малолюдні «тусовки», на яких всі мірялися «майстерністю». Якщо вже виражати себе у музиці  – то на широкий загал!

– А коли ти зрозумів,  що шлях до «музичного Олімпу» не буде легким?

– Та одразу це зрозумів! Коли починав, не було навіть псевдоукраїнізації, яку оце маємо. Та й мало хто сприймав серйозно такий жанр, як хіп-хоп… А українськомовного –  такого взагалі майже не було.

– Виникали моменти, коли зневірювався і хотів покинути справу?

– Важкі моменти бували, звісно. Але це життя, і воно плинне.

–  Що надихало?

– В таких випадках мені допомагають рідні.

– А друзі?

– Хтось вірив і знав, що все вдасться, хтось казав, що це все дарма… Завжди знайдуться ті, хто критикує.

–  У вас українські тексти. Іншим мовами виконувати не пробували?

– Якщо колись назріє бажання написати іноземною, то це буде англійська.

– Чому саме вона? Ти ж володієш іще декількома.

– Чистої води практичність: англійську непогано знаю, і це найпопулярніша мова світу.

–  Раніше було багато концертів з твоєю участю. Чому нині  їх так мало? Та й рідко виступаєте на фестах.

–  В принципі частота наших виступів не змінилася. Просто колись могло бути 6 концертів на місяць, але щодня підряд, а зараз –7-8 кожних вихідних.

– Як ставишся до творення пісні одночасно кількома мовами?

–  В мене є такий досвід. Мені таке подобається: незвично і цікаво.

–  Якщо ти з дитинства вибрав музику і зрозумів, що це твоє життя, навіщо подався в економічний виш?

–  Бо це був єдиний вищий навчальний заклад, я міг собі дозволити. І цей мій фах, до слова, дуже мені знадобився.

–  Як саме?

–  Допоміг мені заробляти на музиці і трохи розумітися в юриспруденції. Дякуючи цьому, не підписав багато «хитрих» контрактів.

–  Як відсвяткував Всесвітній день вишиванки?

–  У центрі Львова, на сцені. Круто було. Люблю таку атмосферу.

–  Назаре, твій новий альбом «Мегаполіс» музично дуже відрізняється від попередніх. Це наслідок експериментування чи є інші причини?

–  Менше за все я переймався експериментуванням. В мене була ідея і концепція, а стилістика – це вже річ допоміжна.

–  Тебе впізнають на вулиці?

–  Дивлячись де. На Заході України впізнають частіше.