Мистецькі тенденції минулого нерідко по-новому відгукуються в сьогоденні. І то у найнесподіваніших проявах. Такої думки музикант і  автор електронної музики Єгор КАРНИЦЬКИЙ.

– Єгоре, чому тебе зацікавив  саме  цей музичний напрямок?

–  По щирості, я й не гадав, що в атмосфері електронної музики знайду такий внутрішній комфорт. Спершу мене цікавили традиційні музичні тусовки – в барах, на дискотеках, тут проводив вільний час. А потім загорівся бажанням стати частиною «електронного світу». Точніше – його творцем. І цей інтерес спровокував дію. Боявся лише, що не впораюся – збагнути, зуміти, знайти…

 – Як народжується твоя музика?

–  Нелегко. У ній намагаюся розкрити своє «я», свій внутрішній стан. Для художника кольори, для мене – звуки.  Не можу просто змусити себе, одного бажання замало. Але й внутрішнього спалаху недостатньо. Треб ще вміти користуватися технічними засобами,  спецефектами, потрібне відчуття, коли «досить», а коли треба «додати».  Хочу освоїти фах звукорежисера, та поки що на додаткові курси не вистачає грошей. Тож відчуваю, що працюю ніби навпомацки, самостійно набиваю руку… Але помилки допомагають удосконалитися. А ще переймаю досвід у знайомих. Часом своєрідною «музою» стає столичний арт-клуб «Closer», чи не найкращий такий заклад у Європі.

– Виходить, тебе поки що можна називати діджеєм-початківцем?
 – Та ні, це не так!  Всі знають, що діджей – це людина, яка «крутить» уже готові музичні твори, добирає їх за темою. А моє захоплення – творити музику з різних звуків і спецефектів, які комбінуються один з одним.  Так, часом береш уже відому тему чи композицію, навіть класичну, але в мене вона звучить по-новому, сучасно і несподівано…

Навчаюся у виші, працюю, щоб себе забезпечити, тому знайти вільний час для музики  не так і легко. Але якщо ти відчуваєш, що це твоє, то знайдеш і час, і можливості. І неодмінно досягнеш досконалості. Нехай не сьогодні, нехай завтра чи післязавтра. Але починати треба вже!