Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
Василь Сухомлинський

Про нього хтось удало написав: «Здається, він за день проживав три дні і прожив за життя три життя». Його Століття нині відзначає вдячний  світ – під егідою ЮНЕСКО. Україна вшановує свого вірного сина, видатного педагога, «учителя вчителів» низкою державних ювілейних заходів. Початок цьому «святковому марафону» поклали урочисті збори освітянської громадськості у Київському університеті імені Бориса Грінченка. Зійшлися не лише учні, послідовники Сухомлинського, прихильники та популяризатори його всесвітньовідомої школи – зібралася справді Велика Рідня. Включно з донькою Василя Олександровича Ольгою Сухомлинською, його онуками Олексієм і Лесею та трьома правнуками.

У своєму слові про Василя Сухомлинського міністр освіти і науки України Лілія Гриневич процитувала видатного вчителя: «Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання». Наголосила: ці слова могли б стати епіграфом до реформи «Нова українська школа», бо саме цього прагне кардинальне оновлення системи освіти.

За словами Лілії Гриневич, глибоко символічно, що у нинішній ювілейний рік Сухомлинського майже 450 тисяч українських першокласників  вже прийшли до нової української школи – з гуманними методиками навчання. Бо те, що освітяни і сучасна психологія називають розвитком емоційного інтелекту, Сухомлинський  давно практикував у своїй Школі Добра.

– Ми б дуже хотіли, щоб ця школа була для них суголосною з педагогікою Василя Сухомлинського, – зауважила пані Гриневич. – Він спілкувався з батьками, переконував їх, змушував прислухатися до порад. В усьому, що могло вплинути на життя дитини: її їжа, одяг, дозвілля. І не тішив себе думкою, що наша вчительська праця – це щось окреме, а відповідальність родини – щось інше: тут усе пов’язано.

Нинішня нова українська школа, певна пані міністр, поєднує найкраще в національній педагогіці і новітні технології. А дороговказом для кожного вчителя має стати життєве кредо Сухомлинського: ніколи зупинятися в розвитку і мислити ширше од своїх обов’язків. Його праці свідчать: кожна нова проблема у класі спонукає шукати нові відповіді, консультуватися не лише з колегами-педагогами, а й лікарями, психологами.

–  Він не боявся відверто заявляти: психіка молодших учнів може бути вразливою до неврозів, – наголосила Лілія Гриневич. – Переконував учителів шукати індивідуальний підхід до кожного школяра. І помічав у своїх учнях не тільки здібності і таланти, а й зло, яке могло животіти у їхніх серцях…

Це практичні настанови і перестороги нам, творцям  «Нової української школи», яка має стати безпечним простором для дитини, запевнила міністр.

На думку, президента Національної академії педагогічних наук України Василя Кременя, неоціненні набутки Василя Сухомлинського вириваються далеко за межі часу його земного буття. Значною мірою ще й тому, що народжувалися всупереч тодішнім суспільним відносинам, всупереч тодішній імперській державі, в якій кожен був гвинтиком великої тоталітарної машини.

Василь Кремінь визначив три головні ідеї вчення Василя Сухомлинського: пошанування особистості та творення особистісного типу навчання, освіти, розвивальна освіта і системний гуманізм. «Павлиський геній» любив людей, любив дитину, бачив у дитині людину та особистість. І так і ставився до неї – як до дорослої людини.

Значущість цього вчення, переконаний Василь Кремінь, лише зростатиме. І педагоги разом з батьками мають допомогти дитині розкрити власні здібності, щоб «саморозпізнати» себе, саморозвинутися. Це ключ до дорослого щастя, де людина покликана фахово займатисяя улюбленою справою. Та й країна, де таких людей багато, розвиватиметься динамічно і не суперечливо.

А динаміка змін – зміна ідей, знань, технологій – нині життєво важлива, стверджує пан Кремінь. Тому дитину не можна навчити раз і на все життя. Навіть у найпрестижнішій школі чи найкращому університеті. Звісно, якщо не спонукати її постійно розвиватися, навчатися і  застосовувати ці набутки у практиці.

Ідея системного гуманізму Василя Сухомлинського нині, коли дитину оточує віртуальний світ, як ніколи злободенна, впевнений президент НАПН України. Ця новітня віртуальна цифрова оболонка, з одного боку, помічна, а з іншого, насичена загрозами, зокрема агресивного, навіть ворожого до дитину впливу. Нівелювати цей можливий антигуманізм і покликане вчення Сухомлинського.

Для голови Всеукраїнської асоціації Василя Сухомлинського Олександри Савченко Століття славетного педагога – свято української освіти. За всю історію ЮНЕСКО ця поважна організація вперше занесла українського педагога в календар знаменних дат. І це не випадково, запевнила пані Олександра. Це результат тривалої роботи і помітних досягнень вітчизняної освіти, педагогічної науки, справжнім скарбом якої є спадщина Сухомлинського.

Директор Інституту міжнародних і порівняльних досліджень Пекінського педагогічного університету, президент Азійського товариства порівняльної педагогіки, віце-президент Китайського товариства порівняльної педагогіки професор Лю Баоцунь повідомив: упродовж останніх 40 років близько 90 відсотків усіх творів Василя Сухомлинського перекладено китайською мовою. Дослідники та практики освіти у Піднебесної, китайські вчителі написали понад 10 тисяч наукових книг, статей та монографій, наслідуючи Василя Сухомлинського, розвиваючи його вчення. А китайський переклад його праці «Сто порад вчителю» видано накладом понад мільйон примірників.

Ольга Сухомлинська, академік Національної академії педагогічних наук України, донька Василя Сухомлинського, ледь стримувала хвилювання. Каже: це справді великий день для їхньої родини.

–  Увесь час намагаюся дистанціюватися від особистих спогадів, – зізнається Ольга Василівна. – Маючи безпосередній стосунок до педагогічної науки, взяла за правило неупереджено аналізувати твори батька. Але сьогодні відступлю від своєї звичної манери і згадаю тата. Мій батько – селянський син з діда-прадіда, інтелігент у першому коліні. Був таким, як всі батьки – я так вважала. Поранений, контужений на фронті, хворобливий, він проте був для мене молодим і вродливим. Говорив лагідно і тихо. З незмінним усміхом в очах. Добре володів словом. Любив жарти. І сам умів пожартувати. Можу лише повторити про свого тата слова, які великий Довженко написав про свого: з нього можна було писати лицарів, апостолів, вчених або сіячів. Він годився на все. Батько ніжно і трепетно любив життя, роботу, всіх дітей, але своїх найперше. Вчив нас із братом читати і писати, думати і відчувати. І поруч з ним завжди була наша мама, його опора і підтримка. Разом вони працювали в школі, разом виховували дітей. Вдома вечорами, сидячи на ґанку, роздивлялися зоряне небо, а батько нам розповідав про сузір’я. Тоді не було не те що комп’ютерів – дуже часто не було електрики. Та й іграшок ми не мали. Зате було багато книжок, і дитячих також.

Ольга Сухомлинська пригадала їхнє мешкання, поруч з класними кімнатами, вельми скромний, навіть аскетичний побут.

– Можна сказати, що я народилася і жила серед шкільного світу, шкільного двору, серед шкільних дзвінків, що перемежали тишу уроків з галасливим лементом. Найяскравіше у пам’яті: дивлюся у вікно своєї квартири, а батько йде подвір’ям, раз-у-раз нахиляється до трави чи піднімає голову до гілочок на дереві, і у нього такий щасливе обличчя… Коли тепер мене запитують, чи приділяв мені батько достатньо уваги, я, згадуючи минуле, усвідомлюю: це я мало приділяла йому уваги.  Нині, коли минуло так багато років і вік живого батька наближається до віку моєї дитини, я значно більше й глибше розумію його життя і творчість. Не можу сказати, що досконало знаю всі його статті чи монографії, але я їх читаю, перечитую і щоразу знаходжу щось нове, чого раніше не завважила. Найбільше тішить у його спадщині  висока культура думок і почуттів, його страждання, його небайдужість. Батько й сьогодні поруч зі мною. Скеровує моє життя. Єдине, про що шкодую: не супроводжував нас у дорослому житті, у нашому професійному зростанні. Не побачив своїх красивих онуків – Лесю й Олексія, і вже трьох правнуків. Але всі ми відчуваємо його поруч…

Перший заступник голови Кіровоградської обласної державної адміністрації Сергій Коваленко запросив гостей поважного форуму до Кропивницького та в село Павлиш: там на початку жовтня відбудуться заходи з нагоди 100-річчя Василя Сухомлинського. Регіональна влада виконала завдання уряду: оновлено експозицію у Павлиші, реставровано його історичну частину, зокрема квартиру, де мешкала сім’я великого педагога. Велику допомогу і тут надала академік Ольга Василівна Сухомлинська.