На місцевих виборах, що ураганом пронеслися Україною минулої неділі, до самої процедури голосування, «присмаченої» санітарно-епідемічними вимогами, виборцям пропонували ще й розвагу: опитування від Президента.

Серед п’ятірки питань із того питальника, зокрема і про довічне ув’язнення за корупцію (чомусь нагадує гоголівську унтерофіцерську вдову, яка сама себе відшмагала) було й таке: «Чи підтримуєте ви легалізацію канабісу в медичних цілях?» І що ви думаєте? Цілих 64.88% опитаних, як стверджують рахувальники, відповіли на це дружнім «ТАК».

Нині у світі медичний канабіс справді активно використовують як знеболювальне, переважно у важких клінічних випадках. До нього немає звикання. Як розслабляючий компонент його можна додавати до масажних олій, мазей. До пігулок, і, звісно ж, як куриво – для інгаляції. До таких препаратів вдаються люди з хронічними і дуже важкими хворобами (СНІД, важкі форми епілепсії, раку). Вони зменшують болі та нудоту при хіміотерапії.

У наших рідних реаліях проблема не в у медичному канабісі, а у його потенційно масовому споживачеві. У нашому ж таки ставленні до всього, що може зробити нас щасливішими. Навіть якщо це «щастя» примарне, химерне, швидкоплинне. Якщо по щирості, ми не маємо такої культури вживання цього добра, як усім відомий Амстердам, де у крамничках продається канабіс на всі смаки, навіть ароматизований. Ми просто не готові до таких надсерйозних нововведень: це схоже на спроби дитини взяти до рук розжарену сковорідку, попри застереження дорослих «не чіпай, обпечешся!»

Що з того матимемо? Час покаже. Але якщо одного дня побачимо у прямому етері надвеселого господаря Банкової, знатимемо: це не від почутого свіжого анекдоту.