Країна Сонця, що сходить. Реноме консервативності та витонченої стриманості закріпилося за нею сталевими ланцюгами. Та мало кому відомо, що чаїться за ширмою порцелянової досконалості. Яка вона – сутінкова Японія, місце, до якого навіть у зеніті Сонце не має доступу? 

Рю Муракамі – письменник-провокатор, сміливець, який, оминувши атракцію миловидої азійської усмішки, змалював хижий вишкір девіанта, даючи змогу читачеві споглянути буття соціальних покидьків.

У своєму романі «Лінії» він майстерно поєднав двадцять сюжетних ліній, що, переплітаючись між собою, утворюють химерну вервечку. Симбіоз відвертості прози й жорсткості стилю, своєрідна авторська візитівка, слугує філігранною облямівкою фабули.

Рю Муракамі – письменник-провокатор, сміливець, який, оминувши атракцію миловидої азійської усмішки, змалював хижий вишкір девіанта, даючи змогу читачеві споглянути буття соціальних покидьків. Він не роздає оцінок своїм героям, не  наділяє їх білою або чорною барвою, адже плетениця життєвих перипетій іноді подібна до дитячої палітри: тьмяний, брудний відтінок як наслідок поєднання яскравих кольорів.

По суті книжка є глибинним і дуже тонким філософським аналізом японського андеграунду. Аморальність образів – продукт сублімування самотності, байдужості суспільства та жорсткості, на яку подекуди здатні люди.

Знайомство із синяво-чорним нутром японського «потойбіччя» залишає гіркуватий післясмак та легке запаморочення. Але все ж вартує того, щоб похитнути чиєсь видноколо до темного закутка, пробудити бажання втамувати жагу світла тамтешнього обивателя.