На часі

ЗРАДЛИВИЙ ЧИ ЗАВБАЧЛИВИЙ?

Спекотні дні! І в атмосфері, і в політиці. За «поребріком» температура зашкалює по-особливому. На фоні «винесення» нашими безпілотниками й ракетами російських НПЗ та військових заводів путін не блимнувши оком читає зі «суфлера» в телевізори свого електорату, що все в принципі нормально. І запаси пального в росії є, і російська армія кожного дня «просувається», захоплюючи нові шматки української території.

«ТАЙВАНСЬКИЙ ШТОРМ». ПЛАНЕТАРНИЙ?

За 12 років великої війни українці вже звикли до потрясінь. Ми, але не світ, бо, схоже, той лише тепер починає усвідомлювати масштаби прийдешнього глобального шторму. Аналіз відкритих звітів провідних міжнародних інституцій та дипломатичних заяв дозволяє стверджувати, що наступного року синхронізуються найбільші кризи сучасності. Масштаби системного напруження, прогнозовані Інститутом Брукінгса, Міжнародним валютним фондом та Організацією економічного співробітництва і розвитку, свідчать: геополітичні дедлайни автократій готуються зіткнутися з фіскальним виснаженням демократичного табору та капітальними технологічними зсувами.

ГОПНИК ХАРКАЄ ЗЛОБОЮ

У ніч на 15 червня, у переддень саміту G7 оскаженіла на весь світ росія завдала масованого повітряного удару по Україні. Це викличне зухвальство неадекватних вже стало практикою: не одна міжнародна зустріч за прямої чи опосередкованої участі України відбувалася під  гучний «акомпанемент» російських дронів, ракет, снарядів… Згадаймо переговори на вищому рівні Україна-США чи Україна-ЄС. «Кремлівсько-валдайський фюрер» вкотре дає про себе знати: вихаркує з бункера злобу й ненависть усьому цивілізованому світові, який уже 15 років цурається його як прокази.

ЗАКОЛИХАНІ СИРЕНАМИ

Звикаємо до війни? Схоже, для частини нас вона перетворилася на такий собі фоновий шум – щось на кшталт прогнозу погоди чи реклами між серіалами. Виють сирени, летять ракети і дрони, гинуть люди, завалюються будівлі, палають цілі квартали, а хтось у цей час обирає новий заклад для бранчу та обурюється, що кур’єр запізнився на десять хвилин.

Архів розділу »

З перших вуст

Культурний пітстоп

Очільники влади підбили перші підсумки державної Ініціативи підтримки українського культурного продукту «Тисячовесна»: зафіксували проміжні результати, визначили дальший вектор руху. Якщо перекласти мовою автоперегонів, індустрія зайшла на чіткий, прорахований пітстоп.

Світлана Очеретнюк: «Коли його не стало, для мене війна закінчилася»

Олександр Очеретнюк родом із подільського селища Літин. Полковник Державної прикордонної служби України, командир спецпідрозділу «Дозор», відомий серед побратимів за позивним «Чорний». 15 березня 2023 року, за місяць до свого тридцятишестиліття, виконуючи бойове завдання, він загинув на запорізькому напрямку, поблизу міста Оріхів.

Світлана Гриценко: «Країна потребуватиме відновлення, і саме енергія молодих має стати його рушійною силою»

За кожною соціальною ініціативою стоять люди. Керують проєктами, шукають рішення для найскладніших викликів. Світлана Гриценко представляє Фонд Віктора Пінчука, що вже багато років інвестує в розвиток молоді, освіту та лідерство в Україні.

Мереживо світла, мереживо світу

Йду на пари чи повертаюся з них, а за вікном галереї імені Віктора Огневʼюка на барвистих полотнах ввижаються мені звірі: жирафи, леви. Навіть пегаси! Що за фантастичні створіння, де їх шукати? Розгледіти зблизька не можу – зачинено. Не у вікно ж мені лізти? Потім скажуть: «Ох уже ці журналюги, крізь шибки просочуються…».

Архів розділу »

Постаті

Білий янгол Чорнобиля

У перші години після аварії на Чорнобильській атомній саме з ініціативи Леоніда Кіндзельського всі радіологічні лабораторії системи охорони здоров’я зобов’язали контролювати радіаційну обстановку. Разом із дозиметристом він, головний радіолог УРСР, особисто обстежував забруднені території, щодня доповідав урядовій комісії про реальний рівень радіації і наполягав на терміновій евакуації Чорнобильського району.

Життям – із Польщею, серцем – з Україною

Він малював ескізи для українських банкнот, воював за незалежність у лавах Армії УНР, а решту життя присвятив місту, яке стало для нього другою домівкою. Історія Зиновія Подушка – приклад витривалості мистецького таланту.

Вино півстолітньої витримки

Згадую його з’яву у моїй долі – спекотної червневої днини 1976 року. Насправді день тоді  був цілком погідний, навіть бадьорий, але стан, коли твій юний організм ураз кидає з холодного поту в гарячий, мимоволі вкарбував у память аналогію шаленого палу.

Енциклопедист

Уперше з Віталієм Ханком ми перетнулися давно. Біля полтавської Білої альтанки, на «Мазепа-фесті», який тоді організовував незабутній голова полтавської «Просвіти» Микола Кульчинський.

Архів розділу »

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company