На часі

КОМАНДА ЗМІН, КОМАНДА ПЕРЕМОГ

У столичному Університеті імені Бориса Грінченка потрійне свято – три знакові дати розлогого літопису.

ВІЧНИЙ МАЙДАН

Шість років тому розпочався Майдан. Величезні надії на переміни. А сьогодні… Непокарані винуватці, за сотні смертей. Буцімто неможливо ідентифікувати «беркутівців», «тітушок».
Кричу за Станіславським: «Не вірю!»
В дні Майдану, прийшовши  додому, описував вночі на комп’ютері події дня, свої розмови біля Адміністрації президента з бійцями ВВ – внутрішніх військ та спецпризначенцями – беркутівцями (почергово, в залежності від ситуації на Майдані, стояли, то ті, то інші.). Розміщувати в інтернеті пости під своїм іменем було небезпечно (на Майдані ми навіть іноді відключали свої телефони – Януковицькі служби відслідковували місце перебування) і я вибрав собі нік Павло (так мене хотіла назвати моя бабуся)- Павло Павленко з обличчям Козака Мамая.
Переглядаю свої записи. Проживаю знову мій, наш спільний Майдан. Хочу згадати ті дні, пройти тими ж стежками…

ПІШЛИ ПО ВОВНУ, А ВЕРНЕМОСЯ СТРИЖЕНИМИ?

Даруйте, але ми, наче барани перед новими воротами, буцнулися рогами у розведення військ на Донбасі. Так, мовби погоничі ґирлиґою геть відбили тяму. Одні кричать: «Розвести, бо то мир!», а інші опираються: «Ні, то зрада!» А що заважає озирнутися довкола?  Оті крутороги, що аж на потилицю?

ГІРКИЙ ЧУЖИЙ ОГІРОК

Давним-давненько  взимку зайшов на базар. Ятка вабила теплою веселкою кольорів: апельсини, гранати, ківі з бананами. А де ж яблука?
 Звиняйте, яблука в Африці не ростуть, відказала продавчиня.

Архів розділу »

З перших вуст

Олександр МАХОВ: «Для ідей не може бути меж і кордонів»

Талановитий журналіст, людина, котра не боїться ані антарктичних морозів, ані війни. Він залишився без підтримки рідних, але не занепав духом. Не дивлячись на успіх та популярність у телевізійній сфері, залишається доброю та чуйною людиною.

Вадим ТИТАРЕНКО: «Нехтування філософією тільки шкодить»

Що нині читають люди? Це не важко помітити, їдучи у громадському транспорті: сучасних авторів, мотиваційну літературу, блогерів, з порадами як жити щасливо… Звісно, не маю надії побачити в руках пасажирів столичної підземки філософські трактати, бо як можна опановувати «науку наук» в такому людному та гамірному місці? До того ж, складні і незрозумілі титани мудрості з минувшини нині не вельми популярні серед молоді. Нам би все спростити, швидко переказати, а потім бігти, бо часу катма.
То чим для сучасної людини є філософія? Про це говоримо з кандидатом філософських наук доцентом Вадимом ТИТАРЕНКОМ, котрий щодня спілкується з майбутнім поколінням філософів.

Едгар Вінницький із білими віршами на чорному тлі

Йому лише 25, але він уже доволі відомий в Україні митець, значною мірою через те, що «засвітився» в телешоу «Голос країни». Едгар Вінницький не із тих, хто засиджується. Переконує: живе «одним днем». Вважає себе щасливою людиною і воліє змінити на краще увесь світ. У творчих шуканнях подорожує Україною та зарубіжжям. І зазвичай дарує перехожим пісні та поезії просто так – як  звичайнісінький вуличний музика.

Труба Олександра Сальникова

З-поміж кращих трубачів України його вважають метром. Сьогодні, у цю осінню листопадову днину, він народився. Те трапилося, каже, дуже давно… Літа справді «на осінь повернули»… Але музика не старіє! Олександр Сальников мешкає в старій частині Чернівців, в одному з ошатних двориків. Там і досі чи не щодня звучить труба. Її срібний голос чути іноді притлумлено, а часом – ніби їй немає ані меж, ані кордонів…

Архів розділу »

Постаті

Алла ГОРСЬКА: зламаний вітраж та незламні ідеї

Її життя варте фільму. Певно, це була би героїчна епопея з елементами трилеру. У стрічці «Заборонений» про Василя Стуса Горської було замало, що цілком логічно: складно за півтори години повноцінно відтворити долі одразу двох видатних особистостей. А поки «кіна» немає, доводиться лише мріяти, яке б воно могло бути, і попутно читати спогади друзів Горської, їхнє листування та її картини. Кажу «читати картини», бо ніби зчитуєш життя художниці, дивлячись на ті роботи. Іноді витвори митця можуть розказати більше про особистість, ніж будь-які слова знайомих.

«Ніколи не сміявся без любові»

130-та Вічність Остапа Вишні

Життя не залишило йому вибору: або сміятися, або піти у безвість… Про його літературне покоління, що тоді вже стояло на порозі звірячого сталінського терору, очевидець і такий же мученик ГУЛАГу Григорій Костюк згадував: «Ми були, як заворожені кролики перед пащею удава». А значущість літературного сміху Остапа Вишні увічнив такими доводами: «…Це не порожній сміх чергового скалозуба, а соціально і національно значущий, сповнений не тільки дотепу, сарказму, кпину, але й смутку, докору і навіть грізного оскарження. Я не зроблю великого перебільшення, коли скажу, що ця магічна сила Вишниного слова тоді докопувала чуда: майже всі вороже чи байдуже наставлені вчителі, що їх українська школа успадкувала від царських часів, досить швидко стали щирими і відданими працівниками української школи і освіти».

 «Юрко»,  лікар повстанців

Влітку 1945 року в Чорному лісі, що на Станіславщині (нині Івано-Франківщина), під час бою з карателями НКВД боєць УПА на псевдо «Юрко» потрапив в оточення. І щоб живим не дістатися катам, по-лицарськи розпорядився останньою кулею зі свого нагана…  

«Що мені ті кораблі, на яких не видно прапорів моєї вітчизни!..»

Висловом письменника Юрія Яновського, винесеним у заголовок, мовби виписано життєве кредо, духовний світ і мистецьку спрямованість українського скульптора та громадського діяча Сергія Литвиненка.
Два міста сперечаються за право називатися його родовою колискою: Полтава і Пирятин. Проте достеменно відомо лише те, що появився він у тій колисці на початку жовтня 1899 року.

Архів розділу »

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company