-
Тема
-
FICTION/OPINION COLUMN
-
ДАЙДЖЕСТ
-
Нетлінне
-
На часі
«РАЙОННІ МЕДІАБУДНІ»: НАКАЗАНО ВИЖИТИ
Світ стає інакшим, а за ним – і засоби масової інформації. Хто-хто, а українська друкована періодика за останнє десятиліття помітно змінилася. Та вони, ці зміни, не радують, а навпаки – печалять і тривожать. Адже переважна більшість паперових періодичних видань – від загальноукраїнських до регіональних – просто припинила існування. Їх знищили безгрошів’я, конкурентні виклики, поліграфічні та поштові визиски і читацька байдужість.
ЧОМУ РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ НЕ Є ДЕРЖАВНИМ ПЕРЕВОРОТОМ
Заклик Національного музею Революції Гідності
до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
та інших органів державної влади, онлайнових, друкованих, аудіовізуальних ЗМІ
КРИВЕНЬКА КАЧЕЧКА. ВИБОРЧА
Демократичні і провальні – перші оцінки виборів до місцевих Рад та голів об’єднаних територіальних громад. В середньому по країні явка склала 37 відсотків – найменше в історії українського волевиявлення. До цього таким «рекордом» були 47 відсотків.
ТРЮКИ-ДРЮКИ
Ні сіло ні впало Президент України Володимир Зеленський оголосив проведення всенародного опитування. В акурат під час місцевих виборів, 25 жовтня. На пам’яті перипетії ухвалення закону про продаж землі, коли на вимогу опозиційних партій провести референдум парламентська «монобільшість» та й сам господар Банкової дружно переконували заперечували: «Ми абсолютні переможці. 73 відсотки виборців схвалюють нашу програму і наші дії, обійдемося без пускання грошей на вітер».
Архів розділу »
З перших вуст
Медійна освіта: європейський досвід та українські реалії.
Ініціювавши круглий стіл «Медіаосвіта та медіаграмотність: досягнення ЄС та перспективи України», Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка разом зі співорганізаторами – Лабораторією психології масової комунікації та медіаосвіти Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, Національною спілкою журналістів України, Незалежною медіапрофспілкою України, громадськими організаціями «Українська Академія Акмеології» і «Українська Асоціація Медіапсихологів та Медіапедагогів» – мали на меті об’єднати вже чинні програми з медіаграмотності та узгодити єдину дорожню карту розвитку.
Аліна Косічкіна: «Не бійтеся приймати рішення»
Вона молода рестораторка, координаторка мережі ресторанів і кафе. У житті – перфекціоністка і жорстка управлінка в бізнесі. Завжди все помічає і дуже вимоглива до дрібниць, бо переконана – в усьому важливі деталі.
На другому курсі Київського національного економічного університету Аліна Косічкіна зрозуміла: досвід важливіший, аніж просто освіта. І влаштувалася на роботу в новий ресторан на столичному Печерську. За рік стала керуючою цього закладу (при цьому – наймолодшою в команді). У 2008 році познайомилася з Дмитром Заходякіним, перейшла працювати в його компанію, а 2013-го вони відкрили свій спільний ресторан. Перший.
Валерія Гончаренко: «Контейнери для сміття не прищеплять людям екологічної культури»
Обідрані білборди та шматки паперової агітації на обніжках доріг – свідки того, що в Україні відбулися вибори, цього разу місцеві. На жаль, ніхто не замислюється над тим, скільки розкладатимуться оця передвиборча макулатура з обіцянками кандидатів. Якщо не знаєте, то для «самознищення» маленького глянцевого папірчика знадобиться понад 5 років.
«Солов’їна» просить захисту
Статистика використання української мови у побуті та у громадських місцях плачевна, а тиск русифікації на наших громадян не послаблюється. Такої думки Тарас Шамайда, співкоординатор громадського руху «Простір свободи». Напередодні Дня української мови та писемності ця організація представила в Укрінформі аналітичний огляд «Становище української мови в 2020 році».
Архів розділу »
Постаті
Віват Сеньйор!
Понад пів року минуло відтоді, як у статечному львівському Будинку вчених віншували зі столітнім ювілеєм патріарха української науки геоботаніка професора Степана Стойка. І ось у жовтні ми знову стрілися з ним у його затишній квартирі.
Генерал-професор
Наші партійно-державні лідери люблять скаржитися та бідкатися: мовляв, аби втілити грандіозні державотворчі плани, бракує кваліфікованих кадрів. Разом з тим відомий журналіст Сергій Грабовський, аналізуючи, для прикладу, кадрову політику керівництва Української Народної Республіки в розбудові національної армії, дивується: «Чи справді вільна Україна не мала кваліфікованих військових кадрів? Цілий ряд командирів арміями, корпусами, дивізіями запропонували свої послуги незалежній Україні. Генерали і адмірали УНР могли б прикрасити собою збройні сили будь-якої європейської держави: Юнаков, Удовиченко, Омелянович-Павленко, Дядюша, Шандрук. Вони мали значно більший управлінський досвід, ніж науковці і літератори з числа лідерів Центральної Ради, які панічно боялися бонапартизму, тому й упосліджували «кризових менеджерів» з числа генералів і полковників».
Український Геркулес
8 серпня 1949 року у Богом забутому Єйську Краснодарського краю Російської Федерації відмучився голодною смертю український професійний борець, атлет і артист цирку, шестиразовий чемпіон світу, кавалер французького ордена Почесного Легіону, славетний Іван Максимович Піддубний. Його ім’я не зникало з афіш понад 40 років.
Веломашина часу. Анатолій Матвієнко
Телефонний дзвінок раптом перервав розмірений «карантинний» ранок. Новина приголомшила: помер Анатолій Матвієнко…
Не міг повірити.
У пам’яті постав сонячний серпневий ранок 1999-го.
Софійський майдан, старт у тисячокілометровий веломарафон гетьманськими столицями, містами і селами Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини, Кіровоградщини, Черкащини. Стартуємо ми, мобільною групою: семеро велосипедистів з народним депутатом Анатолієм Матвієнком на чолі.
Архів розділу »
