На часі

AD LITUS!

Розголос про це котився повагом, наче вітер перед благодатним дощем. Вигойдуючи натовп роззяв, що збіглися на берег і діловито притуливши до лобів козирком долоні  вдивлялися у сліпучий обрій. Сперечалися гонористі теслі, на око знімаючи пальцями мірки з прибулої гості, іноді розводили руками з поважним усміхом чи удаваною пихою, іноді скрушно хитали головою.  

УКРАЇНА. ЗЕРНО. ООН

Вже, здається, лишень лінивий не зізнався собі в тім, що Організація Об’єднаних націй як структура, створена для гарантування безпеки у світі, не виконує своїх функцій. Прикладів її бездіяльності сотні. Вона стала заручницею сумнозвісного «права вето», коли будь-який постійний представник Ради Безпеки ООН може заблокувати будь-яке рішення, навіть найсправедливіше. Останнім часом цим правом вето просто зловживає росія, гальмуючи застосування будь-яких дієвих форматів ООН.

ЦІНА ПЕРЕМОГИ

Українське суспільство налаштоване на Перемогу. Це підтверджує не одне опитування, проведене вітчизняними і зарубіжними соціологами.
На чому ж базується це тверде переконання? Звісно, на моральній категорії про добро, яке неминуче перемагає зло. Але цього замало, мають бути реальніші аргументи. Так, ми віримо у міць українського війська, у вірність та непохитність наших союзників. У те, що Збройні сили України, освоюючи новітню техніку, стратегію і тактику бойових дій, наближають час нашої Перемоги.

НАКАДИЛИ ПИЛЮГОЮ МЕЖИ ОЧІ

Маю знайомих серед прихожан УПЦ московського патріархату (хто їх не має?). Так ось, нинішня ситуація, за їхньою аргументацією, проста: звичайні вірні та духовенство нижчої й середньої гільдії щиро хочуть порвати з Російською церквою. Саме так. Але розжиріла вища церковна каста, яка  має чималий зиск, давно поставила власні статки та посади вище справедливості, миру та віри в Господа. І саме вони німим бастіоном стоять… за себе! За себе в тій церкві, яка дарувала їм усі «земні блага».

Архів розділу »

З перших вуст

Як я напросився на газетне інтерв’ю

На світлині – звичайна суботня ідилія, зазнімкована мною тиждень тому у провінційному за тутешніми мірками містечку Пфорцхайм, що розташоване на заході німецької землі Баден-Вюртемберг, поруч із величнішими та знаменитішими містами Карсруе і Штутгарт. У суботу і неділю в незчисленних кав’ярнях та дуже популярних тут турецьких закусочних і дрібних ресторанчиках в’єтнамської кухні чоловіки й жінки поєднують каву, а то й легкий сніданок з читанням щоденної (!) місцевої паперової газети.

Щоб не плакати, ми сміялися

Український стендап упевнено перетворюється на якісну індустрію із своїми «родзинками» та новаціями. Комедія – насправді спосіб не лише відпочити, розслабитися, але й відрефлексувати цілу низку подій навколо. Навіть воєнне лихоліття.  Сольники у бомбосховищі, марафони «розпайки» в ютубі, меми навіть у новинах і нескінченний потік жартів у соцмережах щодня роблять свою справу : «розкручують» людей,  заряджають бадьором. 

«Ми ховали дівчаток і телефони, бо знали, що може статися»

Село Богданівка Броварського району – за 40 кілометрів од Києва. Враховуючи можливості сучасного транспорту – рукою подати. Богданівці провели під окупацією близько місяця. Тут рашисти проявилися в усій своїй ницості – як убивці, насильники, палії і руйнівники. Для мирного населення ці довгі тижні перетворилися на кошмар підвального життя під постійним страхом лютої смерті.

Катерина Ліхута: «Музика не повинна бути поза війною»

Вона  українсько-австралійська композиторка та піаністка.  Її твори звучали на всіх континентах, їх виконували славетні симфонічні оркестри.
Катерина Ліхута народилася та виросла у Києві, в родині музикантів. Закінчила Київський інститут музики ім. Глієра та Національну музичну академію ім. П. Чайковського. У 2005 році разом із чоловіком емігрувала до США, з 2012-го  живе в Австралії.

Архів розділу »

Постаті

Людина-свято

Українці ніколи не лаялися, «мат» прийшов від московитів, це ніяке не відкриття, адже так було віками. У нас також є свої гострі словечка, але вони добрі, милі. А керівник п’ятого, найпліднішого складу ВІА «Ватра» з його делікатною фразою «куртка на ваті» завжди залишався світлою постаттю серед всіх наших митців.

Всенародний Голуб

З 2012 року я став збирати матеріали для книжки «Планетарний голос Андрія Кикотя». Був уражений, що за 40 років після смерті славетного співака його практично забули. Лише іноді, мабуть, раз на рік, радіо «Культура» з Хрещатика, 26, транслювало спів унікального баса. Тому будь-яка інформація про славетного співака, та ще й від живих свідків, для мене була на вагу золота. Можна уявити мою радість, коли Тарас Духнич, ліричний тенор, порадив мені звернутися до народного артиста України Василя Голуба, племінника Андрія Кикотя і провідного артиста Полтавського академічного обласного музично-драматичного театру імені М.В.Гоголя.

Полювання на енциклопедиста

Постанову про заведення справи-формуляра датовано квітнем 1946 року. Справу завело 1 (розвідувальне) управління МДБ УРСР, яке отримало інформацію, що в Австрії, у м. Інсбруку, в туберкульозному санаторії лікується активний оунівський діяч Жуковський Аркадій Іларіонович, 1922 року народження, уродженець м. Чернівців, українець. У 1940 році із Чернівців виїхав до Німеччини в м. Бреслау (нині – м. Вроцлав, Республіка Польща), де був одним із керівників міського проводу ОУН. Мешкаючи в Бреслау, зазначається далі в постанові, підтримував під час війни зв’язок з Центральним Проводом ОУН і з Проводом ОУН у Галичині й Румунії, проводив активну оунівську роботу. Відтак надано й оперативне забарвлення справі – «українські націоналісти».

«Нам треба було все своє життя якнайкраще віддати Україні»

5 грудня 2021 р. у Львові на 102-му році спочила ветеран повстанського руху, нескорена Ольга Ільків (псевдо «Роксоляна», «О. Звіробій»). Нині вперше публікуємо фрагмент її інтерв’ю, записаного півтора десятиліття тому.

Архів розділу »

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company