На часі

ІСТОРІЯ ОДНОГО АВТОГРАФА

До 150-річчя від Дня народження Лесі Українки

Обираючи у 1983 році тему для своєї дипломної роботи з телеспеціалізації (факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка), зупинився на образі Лесі Українки. Хотілося щось нове відкрити в біографії легендарної письменниці. І я тоді занурився в її листування з Ольгою Кобилянською. Так вийшов на тему «Леся Українка на Буковині», зазначивши програму в циклі «Літературна карта України» тодішнього Республіканського телебачення. Про деталі підготовки та зйомок цієї амбітної студентської роботи на Чернівецькій студії телебачення, при нагоді, колись розповім окремо.

БИЧКИ ПАРТІЙНОЇ «КОРИДИ»

Я належу до когорти телеглядачів, які «п’ють» не з одного джерела, а з кількох. Аналізуючи, зіставляючи, роблячи висновки. Проте в українському медіапросторі важко знайти «живе джерело», де б інформація подавалася неупереджено, об’єктивно, а засіб масової інформації усім своїм контентом демонстрував, на території якої країни працює. Історія з трьома закритими телеканалами потверджує: вони стали пропагандистами іншої держави, до того ж агресивної, яка розв’язала війну проти України.

ПРОМОУТЕР УКРАЇНСЬКОГО СЛОВА

Василеві Яременку 90!

Для влучної характеристики Василя Васильовича Яременка дослідника української літератури і журналістики, публіциста, лексикографа, почесного професора столичного Грінченкового університету – напросилося саме оте чужинське «промоутер». Нинішньому поколінню студентства воно надто знайоме й зрозуміле. Отже, хай вибачить Василь Васильович, але він таки справді промоутер. Найвищої фахової проби!

ТРИВОЖНІ ОЧІКУВАННЯ

Суспільство, яке у своїй більшості схвалило закриття трьох телеканалів (112-й», «ZIK», «NEWSONE»), тепер перебуває в стані очікування. Досить тривожному, адже «п’ята колона» подалася в суди. Та й де гарантія, що через якийсь час ті ж таки медведчуки-рабіновичі-бойки (уже за «чистіші» гроші) не викуплять і не розкрутять під себе нові телеканали?

Архів розділу »

З перших вуст

Стати вільним

Відсвяткували Міжнародний день материнської мови. Звісно, у таке свято багато говорили і писали про милозвучність, красу та неповторність нашої солов’їної… Із щемливим жалем згадували її тернистий шлях, обабіч якого ще й досі не квітує радісний квіт.
І щиро раділи досягненнями земляків…

Нешкільна арифметика

Мандруючи просторами української глибинки, не раз ловив зором сумний контрапункт для квітучого буяння мальовничої природи – покинуті села, зруйновані домівки. В такі моменти мимоволі поставали аналогії із Зоною відчуження, пізніше – з місцями бойових дій. Але там було зрозуміло – біда рукотворна, спричинена збуреним «мирним» атомом чи військовою агресією. А тут, посеред України, під мирним чистим небом…

«Україна подарувала мені все, про що я мріяв»

Шанувальники Національної паризької опери знали його унікальний голос неймовірного діапазону – від бас-баритона до мецо-сопрано. Звали його незвичним для європейців, зате його рідним ім’ям-прізвищем: Василь Сліпак. Однополчани-побратими на донбаському фронті називали його переважно за позивним – «Міфом». Революція Гідності покликала Василя з європейських оперних сцен, від тепла глядацьких овацій у вир київського Майдану. Зірка і слава світової опери став звичайним волонтером, а коли підступний сусід посунув ордою гарбати наші землі, – пішов на фронт, рядовим кулеметником. «Він мав у серці Україну», – стверджують Василеві друзі. Він і віддав це серце на вівтар задля життя соборної України.

ВІКІДовіряй, але й ВІКІперевіряй

Хочеш про щось дізнатися? Запитай у Вікіпедії. Це настільки просто, як і формула «запитай у Google». Кожного дня з’являється все більше дописів у медіа та соціальних мережах з цитатами або навіть цілими текстами з «Вікі». Але як функціонує цей ресурс і чи можна безпечно ним користуватись?

Архів розділу »

Постаті

Леся: руйнація «хворобливого»

До Лесі Українки давно, ще за її життя, приклеїли кліше «хворобливої жінки», яка потребує співчуття й жалю. А вона показала приклад вольової, інтелектуальної, сміливої жінки, феміністки, яка знала силу справжнього кохання.

«Плине кача». Від Січових Стрільців до Небесної Сотні

Не знаю, чи у Василя Ґренджі-Донського, поета із Закарпаття, були відчуття, що його вірш «ПлиНе кача» («Плавле кача») стане журливою піснею-пам’яттю для Небесної сотні… Він писав її для увічнення пам’яті січових стрільців, котрі загинули поблизу Хуста в боротьбі з мадярами. Він писав її для матерів, котрі народжували синів, щоб жити. Він писав її для рідної Срібної землі, ключ любові до якої лежить на дні Тисини, отієї ріки Тиси, що в серці кожного русина-закарпатця!

Визвольна війна сотника Байди

Як я, браття, враз сконаю,
Занесіть мня, де я знаю,
Занесіть мня на Вкраїну,
Де-м родився, най там згину.
(Стрілецька пісня на слова Ю. Федьковича)

Торік навесні у селі Березова Лука Гадяцького району Полтавщини на фасаді місцевої школи відновили зруйновану меморіальну дошку землякові Миколі Савченку, упівцю, славетному сотникові Байді. Дошку, яку відкрили ще 2016 року, потрощили вандали… Тому цього разу, щоб убезпечитися од чергової наруги, облаштували неподалік відеокамеру…
Хто ж був той великий Українець, воїн і патріот, пам’ять, про якого і після смерті не дає спокою ворогам вільної і незалежної України?

Зодчий

У грудні минуло 150 років від дня народження Тита Гардасевича, відомого полтавського архітектора, засновника наукової школи архітектурного проєктування Полтавського інституту інженерів сільськогосподарського будівництва (нині – Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»).

Архів розділу »

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company