-
Життя
-
ДАЙДЖЕСТ
-
Нетлінне
-
На часі
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ: ДУША СИЛЬНОГО
Ми часто і не замислюємося, що це за свято! Хтось бачить у ньому можливість податися на природу чи на море, хтось – черговий привід хильнути… А тим паче, коли владці на місцях проводять у цей День різні заходи та святкування швидше для «звітності», для «галочки», а не для душі, не для істинної відзнаки його величі.
ЛИЦАРІ ГІР
Маємо всі передумови посісти належне місце на міжнародному ринку туристичних послуг, як засвідчує світова практика, – одному з найприбутковіших видів економічної діяльності. Так, за даними ООН, саме на туризм припадає 10 відсотків глобального ВВП і 6 % загального світового експорту. Спостерігаються тенденції до зростання обсягів активного туризму, особливо в гірській місцевості. В Україні для розвитку гірського, водного, велосипедного, пішохідного, лижного, кінного туризму, гірськолижного спорту є без перебільшення унікальні можливості та кваліфіковані кадри. Окрім економічних чинників, внутрішній активний туризм має неоціненний оздоровчий, виховний потенціал, у тому числі національно-патріотичний. У такий вид діяльності потрібні відносно невеликі інвестиції для розвитку інфраструктури. Безпека на туристських маршрутах, гірськолижних трасах – її невід’ємна складова.
«І» НЕ ТРАПИЛОСЯ,
або ЖОРСТКА БРЕХНЯ ПРО М`ЯКУ ПОСАДКУ ЛЬОТЧИКА АКОПОВА
– Він не сяде!.. Не сяде! – злякано кричали свідки, спостерігаючи за пасажирським літаком, що з «перекошеними» крилами знижувався над Стамбульським аеропортом. Здавалося, ще один порив вітру і бетонки торкнуться не колеса-шасі, а зрадливо зачепить елерон крила.
Архів розділу »
З перших вуст
Серпневий пролог до нової української освіти
Лагідні хвилі «Київського вальсу», які ладно пускає у залюднене фойє і коридори камерний оркестр, радісний гамір, яким зазвичай супроводжуються стрічі старих добрих друзів, аромат кави, що ним заманює гостей новостворений розкішний університетський «італійський дворик», шурхіт лотерейного барабана, у якому «фантики» таки безпрограшної лотереї, бо і щирі побажання на новий навчальний рік тут сприймають так само радо, як і цінний приз: сертифікати на комплекти навчальних посібників, на візову підтримку до Великобританії та Канади чи на безкоштовні навчання для вчителів і учнів у медіашколі Грінченкового університету. І, звісно ж, групові фото та індивідуальні селфі біля стенду «Нова українська школа». Це, так би мовити, показний, урочистий, святковий бік традиційного зібрання освітянської еліти – на Серпневу вчительську конференцію. А був іще й суто робочий – за дверима університетських аудиторій, які на два дні преобразилися в учительські робітні: дискусійні майданчики, тренінг-класи, конференц- та презентаційні зали. Тут панувала інновація: освітяни знайомилися із сучасними підручниками, наочним приладдям, комп’ютерними технологіями, методиками і навіть цілими освітніми стратегіями.
Кузьма МАТВІЮК: «Цю землю ми позичили у наших дітей, онуків і правнуків»
«Якби з’явився проект повністю знищити українську естраду, а я як фермер мав Ваш рівень популярності, то автори такого проекту вибрали б мене для популяризації їх злого задуму. І тоді я, фермер, далекий від цієї галузі культури, доводив би своїм співвітчизникам необхідність позбутися української естради і української пісні. Хвалити Бога, такого проекту немає, а проект відібрати в українців землю – є. Групи людей, які кинули оком на вироблену українську землю, є дуже багатими людьми, і хитрими. Вони розуміють хиткість своєї аргументації (точніше, добре розуміють її облудність) і намагаються полонити людей емоціями. Для цього вони залучають відомих людей: співака С. Вакарчука, журналіста М. Вересня та інших.
… Достатньо ВР України прийняти закон про продаж землі, і зайве буде, п. Святославе, закликати не здаватись без бою. Українці, приспані «злими людьми» і їх помічниками, добровільно продадуть землю, і бою як такого просто не буде».
Чигиринські нотатки (частина ІІ)
Головківка, що обсіла пагорб на околиці Холодного Яру, віддавна славиться кращою в районі картоплею, цілющою радоновою водою з джерела «Живун» і керамікою, яку так і звуть – «головківською». А ще тут є народний музей. Погодьтеся, в наш прагматичний час – явище унікальне, не те що для району, а навіть для області…
Архів розділу »
Постаті
Землетворець
Була б моя воля – державним законом потвердив би, щоб кожен, хто наживає чи прагне надбати статків хазяйнуванням на вкраїнській ниві, обов’язково хоч раз побував у селі Михайлики на Полтавщині, в «Агроекології» – приватному сільгосппідприємстві славетного Семена Антонця. Для переважної більшості господарників це стало б одкровенням, що зміцнює дух і примножує мудрість, – як для віруючих святі місця, знаки Божого дару чи першохрами. Комусь треба їхати сюди на селянську прощу. Для декого вона, можливо, стала б покаянною: розбудила б давно приспану совість, і він, той дехто, може, навіть паленіючи із сорому, пересвідчився б тут, при чистому ликові живодайних Антонцевих нив, яке дикунське гарбання та поругу чинив доти на своїй землі, якщо задля свого блудного лакомства, на догоду тричі розпроклятому баришу, нівечив, виморював, витруював її живу плоть, витягував останні соки.
Зазорів Піснею
Таке буває: пам’ять, зберігши купу прохідних деталей, навідріз відмовляється видавати щось украй важливе. Пам’ятаю собачий холод пізньої осені, перемерзле руде листя каштанів, навісний вітер насівав колючою крупкою, знайомий під’їзд «хрущовки», знічений, змалений, зчорнілий, з балконами, насупленими на більма вікон, коли виносили його труну. І наш тихий спів, що одчайно бився об цеглу будинку:
Коли ми вмирали, нам сурми не грали,
Ніхто не заплакав за нами…
Провісник Українського ренесансу
Українська національна революція, століття якої минає, збурила і мистецьке життя в країні. Його потужна хвиля була добре відчутною ще й у 30-х роках – її на довгі десятиліття збили тотальні репресії творчої інтелігенції. Поява нових стилів і форм, наприклад, конструктивізму чи монументальної скульптури, поєднувалася з відродженням давніх українських традицій – не лише народного мистецтва, а й візантики чи бароко. Згадаймо київські школи малярства Михайла Бойчука та графіки Юрія Нарбута. І засновники творчих шкіл, і їхні учні та послідовники своєю самобутністю не вписувалися у прокрустові канони соцреалізму – масового мистецтва для малограмотних. Уряд зліквідував усі творчі об’єднання, заарештував і знищив переважну більшість самобутніх українських митців, вдався до системної руйнації художніх пам’яток.
Архів розділу »
