За час дії безвізу майже 100 тисяч українців скористалися біометричними паспортами для поїздок до Європи. Маємо і відмови, але їхня кількість мізерна – лише 50 за перший місяць. Отже, країни Європейського Союзу добре підготувалися до запровадження безвізового режиму. З цього і розпочалася наша розмова з представником з візових питань Посольства Федеративної Республіки Німеччина в Україні паном Себастьяном ОРТНЕРОМ.

В Українському кризовому медіа-центрі відбувся круглий стіл з детективною назвою: «Спіймай мене, якщо зможеш, або Чому «дійові особи» журналістських розслідувань залишаються безкарними?». Йшлося, зокрема, про журналістські розслідування в енергетиці. Про те, власне, що деякі українські видання вміють глибоко й розлого «розкопати» корупційних вітчизняних монстрів, вивести на світ Божий з темних кримінальних джунглів цілих «слонів» злочинних схем, навіть торохнути, немов з гармати, у тих «слонів» викривальною статтею, та ось ефект, на жаль, від того – ніби із гармати по термітах.

Від 11 червня українці до 90 днів протягом кожних 180 діб зможуть вільно пересуватися країнами Шенгенської зони. І попри сподівання скептиків, наші співвітчизники масово взялися оформляти біометричні паспорти. Українцям Європа вкрай цікава.

Громадське об’єднання «Детектор медіа»  представило в «Укрінформі» звіт за результатами вимірювання «індексу інформаційного впливу Кремля» у чотирьох країнах: Україні, Грузії, Угорщині та Чеській Республіці. Дослідження  оцінює спроможність уряду Російської Федерації впливати (ініціювати, змінювати) на процеси в інформаційному просторі (виробництво, обмін та споживання інформації) інших країн. 

Отримав електронкою вістку від друга дитинства Велери. Життя розкидало нас по всьому білому світові, Валера знайшов свій новий дім в Криму.  З його дозволу публікую його листа – так, як він пише (частково випущу лише нецензурне слово).

Тридцять і один рік пролягли між сьогоденням і тією страшною ніччю, що розділила життя наше, Україну і світ на «до» і «після». Виросло, змужніло нове покоління, тисячі тих, хто втихомирював ядерного монстра, на жаль, відійшли за обрій. Але з пам’яті живих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ніколи не зітруться ті екстремальні будні.
Поділитися своїми спогадами про страшні і звитяжні дні та ночі вже такого далекого 1986-го – святий обов’язок свідків й учасників ліквідації ядерного лиха. Погортаю сторінки свого щоденника: на той час у званні майора міліції я очолював прес-службу Державтоінспекції України.

Дитячий літературний конкурс «Ми діти твої, Україно» засновано ще 1998 року газетою «Кримська світлиця». Відтоді багато води спливло. І конкурс не раз уривався, і, власне, «Кримську світлицю» зі штаб-квартирою у Сімферополі після російської окупації – тепер ніби розірвано навпіл: хтось із її творців переїхав на материкову Україну, а хтось лишився в Криму, і звідти, в інтернет-версії, продовжує творити видання.

Делегати  XIV  з’їзду  Національної спілки журналістів України обрали головою Сергія Томіленка. Представника Черкаської організації, який до цього вже виконував обов’язки голови НСЖУ.  На посаду претендували шестеро кандидатів. У другому турі новий голова отримав 131 голос при мінімальній «прохідній планці» – 130.

Охоче підтримую патріотичну ідею газети «День» щодо ініціативи «Українська журналістська платформа» та підписуюся під нею. У сьогоднішніх умовах важкої боротьби за становлення незалежності держави, передусім від агресивної політики Росії та безпорадності влади в інформаційній політиці, об’єднання проукраїнських сил в медіасфері — це висока патріотична місія.

Тієї погожої квітневої днини в ошатній залі Київського будинку письменників було велелюдно і врочисто: віншували молодих літераторів – лауреатів Міжнародної недержавної премії ім. Олеся Гончара.

Він ріс хорошим хлопцем у нормальній сім’ї. Непогано вчився і займався спортом. Одного ранку поклав у сумку кросівки і поїхав на тренування. Але додому не повернувся. Його забрав із собою «Синій кит».

За офіційними джерелами,  щороку  близько 5  млн. українців  шукають заробітків закордоном. Дбаючи про особистий достаток, працюємо на розвиток інших країн.

У столичному Укрінформі на суд громадськості представили звіт про роботу Українського інституту національної пам’яті (УІНП) за 2016 рік. Як зазначив Голова УІНП Володимир В’ятрович, для нього особисто «і для нашої команди надзвичайно відповідально презентувати цей звіт саме у дні вшанування пам’яті Героїв Небесної Сотні». Бо саме завдяки перемозі Євромайдану «наша робота стала можливою».

Про хід реформ і їхню необхідність, про те що і як треба робити говорять, пишуть, сперечаються багато. Найбільше – останніми роками. Професійного  рівня експертні дискусії на цю тему точаться, головним чином, у столиці, під пильним зором центральних медіа. Натомість в українській глибинці експерти констатують низьку суспільну обізнаність. Місцеві ЗМІ мало розповідають про реформи: бракує фахових коментарів. Як наслідок, за даними дослідження українського представника світового лідера в галузі маркетингових досліджень – компанії TNS, показник поінформованості громадян про прогрес реформ за останній рік погіршився. Якщо 2015 року про хід реформ нічого не чули 13 відсотків українців, то минулого року –  вже 18%.
На подолання такої негативної тенденції спрямований проект аналітичної платформи «VoxUkraine» – «VoxConnector», презентація якого днями відбулася у столиці. Його втілюють за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні співорганізатори: Центр економічної стратегії та Реанімаційний Пакет Реформ – РПР.

Розмова з керівником головної редакції відеофотоінформації державного інформаційного агентства «Укрінформ» Володимиром СЕРДЮКОМ

– Володимире Євгеновичу, Ви стажувалися у британській телерадіомовній компанії BBC. Чим запам’ятався цей досвід?

– Те відрядження було давно, але процеси у ЗМІ, які тоді хвилювали британських редакторів, нарешті почали хвилювати і нас. Вони той процес називали «таблоїзація преси». Викладачі журналістики у містах Кембридж та Лінкольн, кафедри журналістики у Королівському коледжі мистецтв Лондона, редактори газет The Guardian та Observer, працівники BBC і викладачі журналістики з інших країн, з якими ми спілкувалися, скаржилися, що працівники державних (спонсорованих чи підтримуваних державою), комунальних ЗМІ отримували меншу зарплатню, ніж гонорари у комерційних виданнях, на кшталт The Sun. При цьому сенсаційні, гарно оплачувані  матеріали у таблоїдах часто складаються з одного речення під «розкутим» фотознімком, а публікація у «пристойному» виданні готується довше і потрапляє на шпальти пізніше, бо тричі перевіряються й уточнюються факти, зіставляється інформація з трьох різних джерел, враховується баланс думок, текст перевіряється на «політичну толерантність», «зваженість» і відсутність «мови ненависті». Люди, які відчувають відповідальність перед читачем, програють і цій гонитві за сенсаційністю, якої (нібито) вимагає публіка. Та й платять за «фітюльку» у The Sun ушестеро більше, ніж на ВВС.

Це ніби журналіст сідає на шпагат: писати дурниці швидко і весело чи писати серйозні матеріали, перетворюючись на «ботана». Моральний вибір, якого не знали попередні покоління журналістів, бо раніше такі «новини» потрапляли у розділ «плітки».

Спекотного ранку 14 серпня 2016 року зі Львова прийшла сумна звістка: на 86-му році життя відійшов у вічність Михайло Андрійович Голубець… З пам’яті, наче відзняті епізоди,  виринули спогади: грудень 2011 року, засніжений Львів, мороз, наша знімальна група документального проекту «Україна 20/21» слідом за академіком Голубцем іде порожніми коридорами Інституту екології Карпат НАН України. Михайло Андрійович вибачається, через брак коштів на опалення і  страшенну холоднечу науковці інституту працюють дистанційно. Заходимо в кабінет, лаштуємо техніку, вмикаємо світло, камеру, і не помітили, як промайнули майже дві години спілкування…
Сьогодні вперше публікується фрагмент тієї розмови.

Представництво ЄС в Україні на сторінці Фейсбук роз’яснило свою позицію щодо мораторію на експорт українського лісу-кругляку. Зокрема, вважає «хибними» твердження, що євроспільнота має намір задовольнити свої «егоїстичні» інтереси, наполягаючи на скасуванні мораторію на експорт лісу і поділяє бажання українців захистити ліси.

Понад десять тисяч зруйнованих об’єктів інфраструктури і лише одиниці відновлено. Це лише дещиця тих жахних руйнувань, які заподіяла російська агресія на Донбасі. В отих поки що одиницях відроджених з руїн шкіл, лікарень, дитсадків – великий жертовний труд волонтерів.

Українці відкриваються світові, а світ відкриває для себе Україну. Наші вишиванки сьогодні такі ж популярні, як одяг «від Армані». Але. Ми пишаємось своєю країною, проте жити хочемо в Європі чи за Океаном. Чому? Про це говоримо з журналістами за фахом, випускниками Київського університету імені Бориса Грінченка.

День Інституту журналістики в Київському університеті імені Бориса Грінченка поєднали з нагородженням лауреатів Фонду розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка. Цей Фонд вже не один рік опікується здібною молоддю, котра має в журналістиці, як казав Анатолій Захарович, «одну групу крові». Перед вшануванням кращих молодих репортерів з вітальним словом виступили ректор Київського університету імені Бориса Грінченка Віктор Огнев’юк та співзасновник Фонду, доцент кафедри країнознавства Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Кравчук.

Чверть століття політики добросусідства між Польщею та Україною сьогодні під загрозою? Як розв’язуватиметься проблема складних історичних взаємин між нашими країнами? Ці питання стали актуальними, по-справжньому пекучими. Після оприлюднення ухвали Сейму у справі Волинської трагедії та виходу фільму польського режисера Войцеха Смажовського знову роз’ятрилися віковічні і, схоже, невиліковні рани нашої спільної історії.

В палких дискусіях навколо проблеми, яку таким крутим возом зачепила телеведуча Мирослава Барчук,  ідеться головно про етично-політично-патріотичні аспекти відставки Зураба  Аласанії з «Першого національного» та про квоти для української пісні в наших медіа. Дискусії виходять гострі й часом щирі – але ж, панове, істинний болісний епіцентр проблеми не тут! Він – в оцінці сучасної української естради по суті. Такої оцінки насправді ніколи не було і немає, її уникають навіть найгарячіші патріоти.

У рамках проекту «GRINCHENKO MEDIACLASS» студенти-грінченківці  зустрілися з Іриною Славінською – українською журналісткою, ведучою популярних програм на радіо і телебаченні, перекладачкою, літературознавцем. А потому відбулася наша розмова.

Громадська організація «Детектор медіа» підбила підсумки пілотного дослідження якості журналістської освіти в Україні. Про рейтинг вишів, що готують «акул пера і мікрофона», трохи перегодом. А найголовніше, що одразу озвучила виконавчий директор «Детектора» Діана Дуцик: медіаіндустрія має дуже великі претензії щодо тих кадрів, які виходять на ринок з українських вишів. Редактори газет, інформагенцій, сайтів, телевізії часто кажуть, що їм навіть краще брати на роботу випускників інших спеціальностей, навчати їх з нуля, аніж працювати з «дипломованими журналістами». Через те, переконує пані Дуцик, потрібно починати говорити про серйозну проблему. Власне, про неї вже час волати. І нинішнє перше таке дослідження має стати початком системного обговорення якості журналістської освіти.

Як свідчить статистика Мінрегіонбуду, у Київській області – 661 місцева рада: 26 міських, 30 селищних і 605 сільських.
За перспективним планом, схваленим 2015 року облрадою попереднього скликання, тут має бути створено 61 об’єднану територіальну громаду. Тим часом створено лише 2.
Що гальмує територіальну реформу у столичному регіоні, яка роль у ній земельних відносин,  – про це та інше розмовляємо з першим заступником голови Київської обласної ради Володимиром МАЙБОЖЕНКОМ.

Позачерговий з’їзд Національної спілки кінематографістів України (НСКУ) відбудеться 25 жовтня 2016 року. Таке рішення ухвалив ІХ пленум правління НСКУ, аби зберегти неприбутковий статус організації. Для цього потрібно внести зміни до статуту спілки, зумовлені черговими новаціями Податкового кодексу України.

З давнім добрим приятелем Віктором ЛАЗОРЕНКОМ, заступником генерального директора Національного історико-культурного заповідника «Чигирин», стоїмо на маківці Замкової гори, звідки на долоні не лише місто, а все затясминське роздолля, аж ген, де око тулиться до правобережних дніпровських крутоярів. Щедре сонце густо заливає рівнину, стріпує маревом, і від того поодаль наче пливе все за в’язкою течією. Мовби велетенський сірий корабель гойдається на невидимих сонних хвилях. Авжеж, корабель – он і труба небо підперла…

Упродовж останніх двох-трьох тижнів багато думаю про те, що це, напевно, ненормально, що у нас так довго не було міністра охорони здоров’я…Та й зараз лише в/о…

Чому так думаю? Бо дивляться мені в душу очі онкохворих дітей, яких довелося зустріти у Києві під час опромінення. Вони, як і я, проходили цю процедуру на апараті, який часто ламався. У той час, коли новісінький (кажуть, за 40 мільйонів куплений) стояв у підвалі, бо грошей на його встановлення (а це сума значно-значно менша) знайти не вдалося…

Я й не знаю, чи дожив він до 60-ти. Але за поставою і худорбою виглядав на хлопчика. Лишень його обличчя – завжди червоне і пожмакане – не потребувало «ідентифікації Борна». Навіть чип із мікрофайлом у нозі шукати було зайве, аби безпомильно визначити – вже підтоптаний і «горький алькоголік», як казали у селі. Ніхто навіть не знав, що він за метриками – Олександр Михайлович. Всі називали його – Шурик. Те «Шурик» звучало розхристано і зневажливо, фонетично плутаючись та відлунюючи словом «Шарик», де на останньому складі, здавалось, навіть дзеленькання собачого ланця вчувалося.

Страшно, коли нема кому у старості подати склянку води. А ще страшніше – коли нема ЩО подати… Проблема нестачі питної води нині болюча для багатьох районів Донеччини. Чимало сіл і містечок регіону практично залишилися з цією докукою сам на сам. Проте, світ не без добрих людей: нині вже у 39 селах реалізують новий проект водопостачання.

Уродила рута… рута…
Волі нашої отрута.
(Тарас ШЕВЧЕНКО, «Чигрине, Чигрине…»)

Не заїжджа зірка політики чи «шоу-бізу», не гучний фестиваль сколихнули Чигирин. Такого зібрання людей у центрі  гетьманської столиці не бачили давно. І привід був зовсім не святковий. Майже півтисячі чигиринців, жителів довколишніх сіл, посланців з Канівського і Черкаського районів зібралися на мирну акцію протесту проти побудови приватним акціонерним товариством «Миронівський хлібопродукт» птахофабрики торговельної марки «Наша Ряба» –  у передмісті, на землях Рацівської сільської ради.

Перше, з чого почав промову Обамана саміті в Стенфорді, –  оцінка Брекзіту. Це пішло в новини моментально. В українських новинах – що? А у нас коротка замітка, через день: «Українська правда» переказує повідомлення  Російської служби «Голосу Америки». І взагалі, нащо українським ЗМІ якийсь «лівий» саміт? Що сказав «великий політик» Ляшко – о, це наш рівень, на всю країну: «дайте два, нє, три!..»

2016-й рік ювілейний для Лесі Українки: незважаючи на біду, війну, скажені комунальні тарифи та інші напасті, громадськість України відзначає 145-ту річницю від дня народження геніальної письменниці. Вшановує творчими вечорами, науковими конференціями, монографічними й популярними виданнями, науковими збірниками, фільмами, теле- та радіопрограмами. На сценах українських театрів з’являються нові спектаклі за Лесиними творами, а її книжка «Слово, моя ти єдиная зброє…» разом з Тарасовим «Кобзарем» у військових одностроях-обкладинках нині самозречено воюють на східному фронті, допомагаючи нашим лицарям героїчно бити загарбника. 

Ігор просить не називати його прізвище. Він третьокурсник одного зі столичних вишів. Родом із Житомирської області, якраз із тієї місцини, котру вразила «бурштинова лихоманка»… Він – пізній син у батьків. Батьки – прості сільські люди. Великих статків не мають. А Ігореві треба ж вчитися у дорогому Києві. І треба жити. Тому коли випадає вільний день – він їде зі столиці додому не на посиденьки, а на «підробіток»…

За даними ГУ МВС у місті Києві, з початку року тільки у столиці зафіксовано 20 зґвалтувань. Йдеться лише про ті випадки, коли жінки знайшли у собі сили звернутися до поліції. Жахає динаміка зростання таких злочинів: за відповідний період минулого року їх у столиці  зафіксовано вдвічі менше – 9. Маніяки справедливо викликають огиду і суспільну ненависть. Слід знати, як діяти в разі неочікуваної зустрічі з такими покидьками.

Останнім часом у країні розплодилася неймовірна кількість громадських організацій. Одні збирають кошти для дітей, інші захищають права молоді/пенсіонерів/тварин, ще хтось мітингує проти вирубки лісів… Розібратись де справді ефективна організація, а де фейк – важко. Непросто. Ми ж вибрали одну з таких громадських спільнот і протягом двох тижнів були з ними пліч-о-пліч.

Хтось вірив, хтось ні, але Джамала таки виборола першість на «Євробаченні-2016» у Стокгольмі. Попри цьогорічний незвичний формат підрахунку голосів, результат справедливий і навряд чи був би іншим, навіть якщо б рахували по-старому. Це, звісно ж, викликало шлункове загострення, навіть рецидиви «когнітивний дисонансу» як у прихильників, так і у «хейтерів» України. Австралія так і не зрозуміла, що трапилось, і на час проголошення результатів більшість на «Зеленому континенті» уже поспішала на роботу чи смакувала ранкову каву. А володарі бронзи лютували, нарікаючи на висмоктані з пальця «корумпованість» конкурсу, «некомпетентність» журі та «анексію» першого місця.

Визволення Надії Савченко відтіснило на узбіччя інформаційного мейнстриму подію, яка за всіма ознаками мала стати топ-новиною в українському медіапросторі. 25 травня спливло два роки від часу обрання Петра Порошенка Главою держави. Що вдалося, а що ні за цей відтинок президентської каденції – спробували оцінити експерти в ході прес-конференції «Два роки Президента».

Мерехтить в очах безконечний шлях,
Гине-гине в сірій мряці слід по журавлях.
Кличуть «Кру-кру-кру, в чужині умру… 

Ці слова славетної пісні-реквієму пригадалися на прес-конференції, організатори якої розмірковували про те, як сконсолідувати націю довкола проекту «Повернення героїв на рідну землю».

Після тріумфу Джамали на міжнародному пісенному конкурсі «Євробачення-2016», якраз напередодні сумної дати 72-х роковин депортації кримських татар, вкотре переконуєшся у прописній істині: у світі нічого не буває випадкового. Так і кортить з цього приводу процитувати кремлівського «мікрогеббельса», який затято не вірить у «совпадєнія». Перемогу талановитої української співачки Москва повітала по-своєму. По-імперськи: один із тамтешніх чиновників милостиво «порекомендував» Джамалі змінити громадянство на російське і переїхати до Криму.

Тут не можна не повірити, що земля була колись уселенським морем-океаном. Що навісні буревії таки розгойдували планету гігантськими хвилями. І що однієї миттєвості у багатомільйонній історії світу якась божественна сила рішуче вимовила чарівне слово «завмри!», і те розгойдане, розхвильоване роздолля без дна і межі враз застигло: збурунений океан став земною твердю, гігантські хвилі – пагорбами, а водяні западини – долинами. А звідки б іще взялися Чайчинці? Здаля село на стрімчакові – справді немовби чайка на буруні.

«Всі покою щире прагнуть,
А не в один гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво,
А все браття, тото диво!»
(Іван Мазепа).

У Полтаві при велелюдному зібранні нарешті врочисто відкрили пам’ятник Іванові Мазепі. Це перший повноцінний монумент славному гетьману в Україні.

Сталося! Міністр культури, на якого чомусь було дуже багато нарікань, здійснив нечуваний у культурі подвиг – домігся од уряду рекордного фінансування вітчизняного кінематографа – 211 млн. 330 тис. 800 гривень! Тобто уряд нарешті збагнув, що найдієвіший патріотичний ідеологічний засіб – кіно – має нарешті запрацювати. А після 8-го пітчингу (пітчинг – презентація кінопроекту для пошуку інвесторів, – ред.)  є надія отримати ще 351 млн. 538 тис. 433 гривні. І все б гаразд, якби геть патріотичний розподіл цих коштів.

Стратегічні комунікації – давні як світ. Донедавна, здебільшого, під ними розуміли магістралі, мости, рокади. Але «гібридизація» військових термінів дісталася і цієї дефініції. Про це йшлося на презентації першого в Україні «Словника  термінів стратегічних комунікацій», який уклали заступник міністра інформаційної політики України Тетяна Попова та доктор юридичних наук Володимир Ліпкан.

Глобальне потепління вносить певні корективи і в усну народну творчість. У часи кліматичних змін календар весняно-польових робіт змістився майже на місяць. І черкаська приказка про те, що «два дощики в маю, певно, бути врожаю», вже не актуальна. Спраглим після сухої осені і малосніжної зими українським ланам конче потрібні квітневі проливні.

Спорт незнищенний! –  поки хлопці в Україні люблять струнких дівчат, а дівчата – ставних і міцних хлопців. Такий підсумок дискусії учасників «круглого столу», присвяченого пропаганді масового спорту, яка відбулася  в Київському університеті імені Бориса Грінченка.

На прес-конференції адвокат Олег Король та літератори брати Капранови говорили про російську книжкову агресію. Бо якщо на Сході озброєних найманців та сепаратистів українське військо героїчно стримує, то «каравани друкованого опіуму» окупують нашу територію майже безборонно.

Війна на Сході триває не лише із застосуванням танків, мінометів, стрілецької зброї. Запеклі бої точаться і на інформаційному фронті, культурно-ідеологічній передовій. В цій борні важливо не просто визволити від ворога певні території. Тут найголовніше – перемогти у лютому протиборстві за свідомість людей. Про це йшлося на прес-конференції, присвяченій підбиттю підсумків культурно-просвітницького туру на Донбас. Організований Товариством «Знання», український десант митців на початку березня побував у дванадцятьох містах Донеччини та Луганщини.

По суті все дуже просто: йдеться про незамовлені свята. Їх приносить жива або нежива Природа, а часом і люди, бо вони теж бувають природні, у них є фантастично гарна й багата людська Природа. На жаль, у них є й неприродні властивості, але менше з ними, сьогодні свято.

29 лютого в Європейському парламенті стартував «Український тиждень». А напередодні у Києві оприлюднено результати соціологічного дослідження «Як українці ставляться до євроінтеграції», проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 22 листопада 2015 року в усіх регіонах України (за винятком Криму й окупованих територій Донецької та Луганської областей). Загалом опитано 2009 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки складає 2,3%.

Ухваленням 18 лютого трьох «безвізових» законопроектів вітчизняний парламент виконав законодавчу складову Плану дій з лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України.