Таке моторошне «Аллє-оп!»

Уявіть животіння за ґратами, щоденні тортури, постійне голодування. Ризикувати життям заради розваг інших, коли побиття перетворилися на буденність. Так минає кожен день братів наших менших на каторжних роботах у цирку. Глядач бачить красиве шоу, різнокольорові вогні, ідеально поставлені номери, проте не уявляє, який жах відбувається за лаштунками такого яскравого дійства.

Жорстокість замовляли?

На відміну від людей, тварини не обирають професію артиста. Опинившись у цирку, вони приречені бути залежними від волі людини. 80% часу нидіти прикутими ланцюгами, у клітці, де бракує не те що комфортних умов існування, а навіть можливості стати на повний зріст. Через шалений графік репетицій і вистав, постійне знущання, брак простору, неможливість спілкування із собі подібними у тварин розвиваються психічні розлади. Бранці можуть собі зашкодити: кусати себе, роздряпуватися, битися об клітку, відмовлятися від їжі. Зазвичай, замість кваліфікованої допомоги ветеринара, їм просто видаляють кігті, зуби або дають психотропні засоби.

На Закарпатті, у Національному природному парку «Синевир» створено Реабілітаційний центр бурого ведмедя. Тут проходять реабілітацію тварини, котрі все життя були в неволі, антисанітарних умовах, з ким жорстоко поводилися, кого нещадно експлуатували заради людських розваг.

Наприклад, 25-річний ведмідь Кузьма працював у цирку, навіть знімався у кіно. Та коли став непридатним для циркових трюків, заробляння грошей, власники закрили тварину у тісній клітці темного приміщення, годували абияк і геть занедбали. Як повідомляє інтернет-видання «DepoЗакарпаття»: «Пошкодували клишоногого зовсім чужі люди. Дізнавшись про таке жахливе існування ведмедя, вони вирішили будь-що врятувати життя нещасній тварині: за власні кошти викупили Кузьму та оплатили транспортування до Реабілітаційного центру у НПП «Синевир».

За що платимо, купуючи квиток?

Вважається, що цирк – це для сімейної розваги, розвитку дітей, що тут малеча може побачити екзотичних тварин, розширити свій світогляд. І упевнитися, як можуть казково співіснувати людина і тварина. Звірі і птахи, вбрані в яскравий одяг, танцюють і виконують дивовижні трюки: стрибають через вогняне кільце, гасають на велосипедах, навіть балансують на тонкій линві… У дітей складається викривлене уявлення, що тварини у дикій природі поводяться точнісінько ж так, як і на арені.

«Чому цирки з тваринами взагалі популярні? – ставить риторичне запитання Олександр Тодорчук, засновник гуманістичного руху «UANIMALS» у розмові з журналістом «Радіо Свобода». І пояснює: – Тому що, це можливість подивитися мультик в реальності: ти дивишся на Балу, який танцює з Мауглі, а тут ти приходиш і бачиш, як ведмідь танцює з людиною. І деякі батьки кажуть, що це ж про любов до природи. Друзі, ваші діти мають знати одну штуку: якщо вони колись, під час походу, зустрінуть ведмедя, то він точно не буде з ними танцювати. І це буде або останній їх спогад в житті, або не найкращий».

Насправді ж дитина сприймає навколишній світ викривлено. Комунікацію між дресирувальником і твариною вважає адекватною, радіє коли людина підкоряє звіра своїй волі, а удари палицею, які підганяють тварину щось демонструвати глядачам, уже й не здаються чимось жахливим.

Йти чи не йти?

Цирк – це не тільки про веселощі, а й про комерцію, бізнес, який має приносити дохід. Це працює за принципом: «Немає покупця – немає пропозиції». А точніше: «Немає публіки – немає шоу з тваринами». Якщо глядач стане рідше відвідувати шоу з тваринами, а то й узагалі ігноруватиме такі вистави, власникам просто забракне коштів на утримання чотирилапих. Шоу не окупиться. І антрепренерам чи режисерам вистав доведеться шукати нові способи зацікавлення публіки.

Вже й світова практика доводить, що цирк без тварин може бути цілком успішним. Усесвітньовідомий «Cirque du Soleil» подав приклад, як можна змінити усталену думку про циркові вистави і феєричними шоу без участі тварин збирати аншлаги. А німецький цирк «Circus Roncalli» запропонував інноваційні рішення: замінив живих тварин голограмами. Справді, немає меж ідеалу і креативу.

Втім COVID-19 і тут уносить свої неприємні корективи. Той-таки «Cirque du Soleil» оголосив наприкінці червня про банкрутство – після тримісячного вимушеного карантинного простою.

Український досвід. Гіркий

Від використання у циркових виставах тварин вже повністю або частково відмовилися близько півсотні країн світу. Загальнонаціональна заборона діє в Австрії, Угорщині, Великій Британії, Греції, Данії, Кіпрі, Італії, Мальті, Нідерландах, Словенії, Румунії, Хорватії, Чехії, Швеції, Фінляндії, Ірані, Ізраїлі, Індії, Китаї, Сінгапурі, Болівії, Колумбії, Мексиці, Панамі, Парагваї, Перу тощо. Локальні заборони запроваджено у США, Австралії, Аргентині, Бразилії, Бельгії, Німеччині, Іспанії, Норвегії, Естонії тощо.

В Україні тварин експлуатують в державні стаціонарні, і приватні пересувні цирки. Державні цирки перебувають у віданні Мінкульту. Тварини там здебільшого є приватною власністю, але утримуються коштом бюджету.

Серед тих закладів, де тварин експлуатують по повній, – столичний Національний цирк України, державні цирки Львова, Харкова, Кривого Рога, Запоріжжя, Дніпра.

Із пересувними цирками ситуація ще гірша. Пересувні шапіто створюють тваринам нестерпне існування, але практично ніяк не контролюються. І це притому, що з 2017 року в Україні такі шапіто де-юре під забороною. Але пересувні цирки з тваринами продовжують працювати: на це Мінкульт і Національна поліція дивляться крізь пальці.

Добрий почин

Першим стаціонарним закладом, де діє тимчасова заборона на виступи диких тварин, став Одеський державний цирк. Це почалося з вересня 2019 року. Свого часу громадська організація «Відкриті клітки», що є частиною міжнародної організації «Anima International», зафіксувала у цьому цирку одне з найгірших в Україні ставлень людей до тварин. Саме на одеській цирковій арені від лап тигра загинула дресирувальниця Сніжана Даутова.

У жовтні 2019 року виконавчий комітет Львівської міської ради ухвалив рішення «Про гуманне ставлення до тварин», яким визнає їхню експлуатацію в цирках та дельфінаріях неприпустимою. У Місті Лева планують створити реабілітаційний центр для диких тварин, яких експлуатували у цирку.

Восени 2019 року і в Чернівцях заборонили виступи пересувних цирків з тваринами.

А на початку 2020 року столичне ДП «Національний цирк України» підписало меморандум, за яким циркові тварини передаватимуть низці зоопарків.

Зате на офіційному сайті Харківського державного цирку зазначено, що відмова від експлуатації тварин не є обов’язковою чи важливою зміною в Україні. «Навряд чи в Україні, як у демократичній державі необхідно безпідставно забороняти цей жанр циркового мистецтва, тим самим позбавляючи глядачів всіх поколінь, перш за все молодших, радості від спілкування з представниками тваринного світу».

#Свободу_тваринам

Четвертий рік гуманістичний рух «UAnimals» активно виборює заборону експлуатації тварин у цирках України. Як зазначено на офіційному сайті організації, діяльність «UAnimals» пропагує гуманне ставлення до тварин, захист від експлуатації та знущань. Організація вперше ініціювала в Україні Всеукраїнський марш за права тварин, який відбувся 2017 року одночасно у Києві, Львові, Івано-Франківську, Одесі, Дніпрі, Маріуполі і ще у 10-ти містах. За свідченнями ЗМІ, лише на марш столиці вийшло понад 5000 захисників тварин. Ця акція стала наймасштабнішою у Східній Європі. Відтоді марш відбувається щороку, збираючи десятки тисяч людей по всій країні.

В інтернет-виданні «Bazilik» Олександр Тодорчук розповів про основні джерела поширення інформації: «Наші основні канали комунікації – фейсбук, інстаграм і телеграм, хоча я б до них додав ще й «сарафанне радіо». Фейсбук – найактивніший канал, бо ця соцмережа має інструмент вірусності. Пости, які містять потужну історію, дублюються».

І додав про важливість комунікації на тлі загальносуспільної проблеми: «Коли я створював «UAnimals», то не знав, як формується громадська організація. Я лише знав, як можна незвично комунікувати, щоб про це дізналися люди. Я зв’язувався із зірками, щоб заручитися їхньою підтримкою і вже на першій великій акції були ONUKA і Maneken. Досі є міф, що в українських зірок немає соціальної відповідальності, але насправді це проблема формату «їх ніколи не питали». Для Маршу 2019 року ми навіть записали саундтрек з YUKO, і це було дійсно круто».

Світ залежить від нас. Ми будуємо його. Нам вирішувати, яким він буде. Зроби висновки, почни з себе.

Напишіть відгук

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company