Саме стільки разів актори столичного Театру драми та комедії на Лівому березі виходили на сцену в цій вічно молодій і життєствердній постановці!

За два десятиліття з часу її прем’єри змінювалися склади акторів, але незмінним лишився оптимістичний дух спектаклю.

Ювілейну, 250-ту «Корсиканку» представили у День волонтера. Після вистави керівниці та акторці театру Олесі Жураківській прямо на сцені вручили медаль «За гідність та патріотизм».

Як зазначила пані Олеся, ці дві події збіглися невипадково: «Дякую Господу за те, що можу зробити посильний внесок для воїнів, які нині віддають найдорожче – здоров’я, а іноді й життя задля захисту рідної землі. Тільки так, тримаючись одне за одного, допомагаючи одне одному, ми зможемо перемогти і бути щасливими. Ця вистава допомогла мені подолати один з найскладніших моментів у житті, колись, якраз під час цієї вистави мені повідомили, що помер тато. Це була жахлива і неочікувана трагедія. Містика, але, озвучений мною текст героїні тоді яскраво відображав те, що відбувалося в реальному житті нашої родини».

«Корсиканка» у постановці Київського театру драми і комедії – це лікувальна, життєствердна вистава. Кожен раз дарує нові емоції та враження – щоразу інші. Я в цьому переконалася, адже, подивившись виставу вперше, без вагань одразу взяла квиток на наступний показ.

В ній усе особливе. Навіть атмосфера, в яку занурюються глядачі перед початком вистави. Вже у фоє наповнюєшся передчуттям чогось великого та неймовірного. Звуки джазу віють затишком, спонукають до невимушеності: люди охоче спілкуються, розглядають портретну галерею акторів.

Коли ж озивається закличний дзвінок до зали, ти вже майже переконана, що наближається дійство, яке не розчарує. Джерело відради і світла – таке щире, таке рідне.