Зізнаюся і застережу: я теж брав участь у конкурсі «Тисячовесна». Як співавтор і співрежисер проєкту документальної кінопритчі «Самотність» – стрічки, що півтора десятиліття створювалася творчою групою під орудою Георгія Давиденка і присвячена збереженню пам’яті, традицій, символізму людського буття, контрасту часових пластів крізь призму Чорнобильської катастрофи. Відтак на неупередженість чесно не претендую. Але й носити свою позицію каменем за пазухою теж не маю наміру.

Оприлюднене Звернення Національної спілки кінематографістів України щодо підсумків пітчингу «Тисячовесни» на перший погляд викликає повагу. Документ, ухвалений Секретаріатом НСКУ виважений, дипломатичний і містить цілу низку насправді необхідних ініціатив. Спілка цілком слушно наполягає розділити проєкти за жанрами, виділити окремі секції для ігрового, документального та анімаційного кіно, збільшити час на презентації, зберегти відкритий зворотній зв’язок для заявників.

Безперечно, варта підтримки позиція кіноспільноти про необхідність виокремити та захистити дебютні проєкти, зокрема студентів кіновишів. Імпульс нової крові галузі, звісно, потрібен як повітря. Проте за цим цілковито правильним клопотанням про молодь губиться інша болісна проблема: а як бути з ветеранами українського кінематографа? З тими майстрами, які присвятили екрану все життя і для яких цей конкурс у часи тривалого кінобезгрошів’я міг стати буквально останнім шансом реалізувати свій неоціненний і таки не оцінений досвід?

Спілка делікатно згадує «знакових авторів» лише у 13-му пункті, але мовчить про те, що відбувається в реаліях. А тут картина не для парадних звітів: до 40-х роковин Чорнобильської катастрофи не отримав підтримки жоден із проєктів, присвячених чорнобильській темі як важливому чиннику збереження національної пам’яті. Поки система вимірювала «творчі потенціали» за уніфікованими швидкісними регламентами, досвідчені майстри з вагомими доробками опинилися за бортом.

Та найголовніше, звернення НСКУ демонстративно оминає те, про що вже вголос гуде вся кіноспільнота та мережа. Секретаріат м’яко пропонує у майбутньому «забезпечити відсутність конфлікту інтересів». Але назвімо речі своїми іменами. Те, що у бюрократичних звітах сором’язливо камуфлюють соковитим терміном «конфлікт інтересів» – коли експерти оцінюють самі себе, а дотичні до них компанії та афілійовані продакшни виграють мільйонне державне фінансування, – у нормальному суспільстві називається банальною корупцією.

І ми це мовчки проковтуємо? Робимо вигляд, що не помічаємо нищення та знецінення геть у зародку фантастично привабливої і такої потрібної ідеї, яку автори задуму вкладали в «Тисячовесну»? Це не процедурний збій. Це спотворення суті. Виходить, що «округлі» пропозиції до 2027 року – лишень зручний «фіговий листок», яким намагаються прикрити схеми сьогодення, аби тільки не зіпсувати стосунків із відомствами.

Проте ані закриті кабінети міністерств, ані апаратні битви за бали не є кінцевою мірою. Головний камертон і єдиний справжній пріоритет усього процесу – це глядач. У часи, коли Україна веде жорстку екзистенційну борню з рашизмом за своє право існувати, бути собою, зберігати українську ідентичність, аудіовізуальне мистецтво позбавлене права бути просто розвагою чи способом «освоєння» бюджетних коштів.

Екран сьогодні – це потужна кінозброя, здатна тримати оборону на ментальному фронті. Якщо державні інституції та процедури відбору не почнуть бачити у кожному проєкті цей вищий сенс, а в глядачеві – свідомого співавтора й захисника українського простору, то будь-які мільйонні звіти залишаться лише порожнім звуком. Питання тепер не стільки в тому, чи почує влада галузь, скільки в тому, чи здатне вітчизняне кіно виконати своє головне історичне призначення перед викликами великої війни.

НСКУ має покинути роль обережного модератора й стати безапеляційним захисником професійної честі. Підтримувати молодь необхідно. Але прикривати делікатними формулюваннями розмивання державних коштів і залишати поза грою тих, хто будував це кіно, – це шлях, на якому «Тисячовесна» ризикує перетворитися на чергову заморожену зиму.