Харківська волонтерка і письменниця Людмила Охріменко проводить тур Україною, презентує свої книжки про нинішню війну. У публічній бібліотеці Коростеня читачі мали змогу поспілкуватися з авторкою книжок «Оскар», «Муха в окропі на окупованій території» і «Волонтерські історії». Роман Людмили Охріменко «Оскар» журі літературного конкурсу «Коронація слова – 2021» визнало найкращим романом на воєнну тематику.

Авторка не приховує втіхи, бо стала першою жінкою, яка отримала цю спеціальну відзнаку – доти у цій номінації перемагали лише чоловіки. Сюжет її роману засновано на реальних подіях. Прототипом головного героя став український офіцер-розвідник, який, власне, і звернувся до письменниці з проханням описати його одіссею. На початку 2015 року він потрапив у полон до російських окупантів. Його кинули у справжню катівню, де заправляли тортурами колишні співвітчизники, які зрадили присязі і перейшли на бік ворога. «Ми для них були трупи, і вони цього не приховували», – зазначив головний герой роману. Втім, настає день, коли до нього починають ставитися по-людськи: допомога лікарів, солодкий чай… Але офіцер довідується, що нелюди готують терористичний акт у дитячій установі, і задумує план утечі…

Людмила Охріменко зізнається, що свого часу навіть не замислювалась над романами воєнної тематики. Та з 2014 року почала активно волонтерити. Їздила в Донецьку і Луганську області, розвозила допомогу цивільним і військовим. Каже, вторгнення російських військ в Україну, окупація Криму, в якому вона прожила 10 років, змусили її писати про війну.

Про перші кроки у красному письменстві згадує з усміхом:

– У 9 років написала вірш і надіслала його у тоді всесоюзну газету «Піонерську правду». Опублікували. Я толі вирішила, що вчитися більше не треба, бо я ж уже велика поетка… Якщо чесно, література – моє хобі, бо до пенсії я працювала держслужбовцем, начальником управління інформаційної взаємодії Харківської обласної державної податкової служби.

Роман «Оскар» разом із її авторкою вже відвідав 225 локацій і 19 областей. «Я могла б написати книжку про те, як я писала цю книжку», – зазначає письменниця. Присутні на презентації у Коростені цікавилися справжнім ім’ям героя, але письменниця його не назвала. Пояснила, що познайомилася з ним у фейсбуці, чоловік сам запропонував долучити себе до друзів, а потім звернувся листом про допомогу.

– Так ми і почали писати його історію життя, – веде розповідь авторка. Творили дистанційно: чоловік, за її словами оповідав свої митарства «як рапорт». Зате, запевняє, зумів передати свою ауру, енергетику і бачення світу лише словами й інтонацією.

…Того дня коростенці взяли участь у справжній автограф-сесії. Частину коштів від продажу своїх книжок Людмила Охріменко перераховує для потреб ЗСУ.

– Я не вишиваю хрестиком – це важка літературна праця, – підсумувала зустріч письменниця.