Цей проєкт відкритого турніру з історичних дебатів, колись ініційований студентами історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, давно переріс формат змагань чи турнірів, а став живою традицією, інтелектуальним фундаментом, що гуртує покоління істориків. Не лише Шевченкового університету, а й інших закладів вищої освіти, які поділяють відданість історичній правді та критичному мисленню.

Усе почалося в далекому 2015 році, коли група ініціативних студентів-істориків вирішила перетворити захоплення дискусіями на турнір з дебатів. Відтоді ліга пройшла шлях від аматорської студентської ініціативи до професійної спільноти. Її діяльність регулює статут, а за її функціонування відповідають два ключові органи: Нарада оргкомітету та Нарада капітанів. Перший – постійний, другий – дорадчий.

Регламент ігор передбачає протистояння двох сторін: команди «лоялістів», які відстоюють ствердну позицію щодо тези, та команди «дисидентів», які спростовують аргументи опонентів. Теми надаються не пізніше ніж за добу до гри, а розподіл сторін відбувається шляхом жеребкування. Гра складається з трьох основних раундів по 5 хвилин та «останнього слова» тривалістю 3 хвилини. Оцінюють виступи за 10-бальною шкалою, враховуючи стиль, структуру аргументації та академічність фактів. У разі нічиєї у вирішальних матчах призначається додатковий раунд до двох перемог.

Під егідою ІДЛ проводиться низка турнірів зі специфічними правилами. Кубок претендентів для команд-дебютантів, Праймеріз як кваліфікаційний етап із необхідним середнім балом 100 для виходу в сезон, Кубок ІДЛ, що складається з кваліфікації, еліт-раунду та «фіналу чотирьох», а також основний чемпіонат — Історична дебатна ліга, що включає регулярний сезон, плей-оф та фінальну серію. Сезон завершується Суперкубком ІДЛ, фінальним протистоянням між переможцями кубка та ліги, де переможець визначається за сумою набраних балів у двох іграх.

– ІДЛ  –  це ж не просто про те, як красиво наговорити на 5 хвилин. –   пояснює мій співрозмовник, один із батьків-засновників ліги Євгеній Шатілов. – Це взагалі про культуру дискусії.

– Євгенію, тепер багато мови про штучний інтелект, про те, як часто використовують ChatGPT для підготовки тез. Мені здається, раніше було якось… «трушніше», але я можу помилятися.

–  О, ти в саме яблучко влучила! Реально! Раніше як було? Ти сидиш на сайтах, шукаєш книги там, якщо не знаходиш, то йдеш в ту ж таки бібліотеку Максимовича, в тебе там ці стоси паперів, ти повнісню забуваєш про навчання… Це був такий кайф, знаєш? Ти сам вибудовував цю логіку, ти шукав кожну цитату. А зараз? «Окей, чат, напиши мені аргументи лоялістів про Французьку революцію». І все. В результаті, розумієш, у людей атрофується оця здатність думати. Раніше в дебатах було важливо, як ти відчуваєш історію, як ти будуєш зв’язки. А тепер все якесь… ну, шаблонне, картонне. Іноді слухаєш спікера і такий: «Чувак, це ж прямо з промпту видача, ну серйозно?».

– Це справді вбиває дух гри. Бо ж суть була в тому, щоб прожити позицію, а не просто вивалити фактчеки, які тобі ШІ накидав.

–  Абсолютно! Ти ж не просто факти кидаєш, ти створюєш аргументацію. ШІ не має цього… ну, не знаю, чуття, чи що. Оцієї емоції, коли ти в останньому слові дотискаєш суддів. Це ж мистецтво! А з цією автоматизацією ми втрачаємо індивідуальність команд. Раніше у кожної був свій почерк. Ти чув виступ і вже такий: «А, це ці хлопці, в них отакий стиль». А зараз всі звучать однаково, як з конвеєра. Це,.. ну, трохи засмучує, якщо чесно.

– То як тепер виживати? Як залишити лігу «живою»?

–  А ми маємо робити акцент на оцих живих раундах, на інфозапитах. ШІ ж не підкаже тобі в реальному часі, коли треба перебити опонента питанням. Оця динаміка, оця кухня дебатів – її не автоматизуєш. Тому майбутнє ІДЛ це про харизму, про живу дискусію, про вміння бачити людину навпроти, а не просто сухий набір даних.

– Гадаєш, за ці роки змінився сам дух нашого ком’юніті? Бо іноді здається, що тепер інші цінності …

–  Я, мабуть, тебе здивую, але, як на мене, дух дебатного ком’юніті взагалі не змінився. Ну, от взагалі! Бо технології – вони ж тільки інструменти: приходять і йдуть. А оці дебатні посиденьки після ігор, оці гарячі суперечки в коридорах факультету, коли ти намагаєшся довести свою правоту, навіть якщо вже час додому… Це те саме, що було в 2015-му.

– Першокурсники ж завжди приносять якийсь новий драйв. Що можеш сказати про цьогорічних?

– Ой, першачки! Це окрема історія. Вони ж приходять з отим своїм максималізмом, готові перевернути світ за 5 хвилин. Іноді виходить,.. ну, трохи кринжово, а іноді –  просто геніально. Також цікаво спостерігати за тим, як вони ростуть в ІДЛ – оцю трансформацію з наляканого першокурсника у впевнених у собі дебатерів.

–  Не можу не запитати про цьогорічний «бум» на Кубкові претендентів. Ми побачили просто шалену активність: 13 команд на старті! І що найкрутіше –  не лише шевченківців. Як гадаєш, чому ІДЛ раптом стала такою привабливою для інших вишів?

–  Цього року ми справді побили всі рекорди. Я ж кажу, ми на правильному шляху. Тобто про нас знають, і люди хочуть брати в цьому участь, це добрий знак, нам є куди рости і розширюватися.  Команда-учасниця  з KSE – це ж не гуманітарії, як ми. І команда з КПІ. Та й наші хлопці з економічного… Дуже різноплановим стає наш ІДЛ.

– Не боїшся, що наплив посланців різних спеціальностей розмиє саму «історичність» Ліги? Що дебати стануть просто технічними…  

–  Та ні, навпаки. У нас же є регламент, є оцінка за академічність фактів. Це наш фільтр. Хоч ти з КSЕ, хоч з КПІ, хоч з Марса, але якщо не оперуєш перевіреними історичними даними, ти не вивезеш. А така різноманітність –  це ж кайф! КПІшники можуть розібрати військову стратегію якогось середньовічного походу з точки зору логістики чи інженерії, і це буде свіжий погляд. А історики мають вчитися доводити свою позицію людям, які не «плавають» у темі.

– Наостанок коротко: яка головна місія ІДЛ на наступні 10 років?

–  Одним реченням? Виховати покоління людей, які проживали б, аналізувати б, обстоювали б свою позицію, навіть коли весь світ навколо кричить «неправда». Щоб не втратити людське у світі алгоритмів.