Молодий, харизматичний, амбіційний, талановитий баяніст Костянтин Кукушкін – з Куп’янська, що на Харківщині. Там народився в сім’ї залізничників, закінчив місцеву гімназію №1. Попри молодий вік (йому 22 роки) здобув заслужене визнання не лише у мистецькому світі. Його знають і люблять шанувальники музики в Україні і за її межами: Костянтин – лауреат всеукраїнських та міжнародного конкурсів.

– Костю, чому з музичних інструментів обрав саме баян?

– Насправді, до музичної школи мене хитрістю заманила мама, коли мені було 8 років. Ще змалку на 100% був упевнений: стану актором. Максимум на що погоджувався – грати на гітарі (та й то лише для того, щоб подобатися дівчатам у школі). Але почав займатися по класу баяна, з директором музичної школи Анатолієм Григоровичем Кухарським. Перші заняття були каторгою, ходив туди щоб тільки відчепилися. Все змінилося після першого виступу на концерті в школі, коли зала відреагувала гучними оваціями. Це мене надихнуло – тоді для себе вирішив: ніколи не буду виступати так, щоб люди сиділи, і їм було байдуже. Відтоді вже ходив на уроки баяна із задоволенням.

– Чому по закінченню Харківського музичного училища вирішив вступати до Київського університету імені Бориса Грінченка ?

– Дуже сподобалася університетська концертна зала! (Сміється). Вперше потрапив до неї четвертокурсником музучилища – на телевізійне талант-шоу. І там-таки, на цьому конкурсі став переможцем. Уже тоді мені сподобалося у тих стінах тепле, щире ставлення. Мав намір вступати до консерваторії, але там мені відразу сказали: треба мати баян за 200 тисяч. А на той час я про такий міг тільки мріяти. (Він, до речі, з’явився в мене тільки нещодавно, бо вважаю: інструмент має окупатися). І тому тоді вступив в Інститут мистецтв Грінченкового університету. І нині про свій вибір вишу анітрохи не шкодую!

– Знаю, що Твій перший сольний концерт відбувся вже на ІІ курсі, в рамках мистецького проекту до Дня закоханих «Мить кохання». Це була Твоя ідея?

– Так, моя давня ідея – не проекту, звісно, а сольного концерту. Здається, це був перший такий студентський сольний концерт в університеті. Можливо, через це теж мав сумніви – чи вдасться…

– Як на мене, все вдалося. У великій університетській залі був майже аншлаг! На Твоєму концерті людей різного віку об’єднало, окрилило спільне захоплення. Маєш свої «секрети завоювання» залу?

– Це не секрети. По-перше, підібрано різну музика: і молодіжну, і «перевірена часом» класику. А, по-друге, лунала тільки музика, без слів, а це, як на мене, вагомий фактор!

– Твоя музика справді дуже різноманітна: від українських народних мелодій  до композицій іноземних виконавців. Що Тебе зазвичай надихає, мотивує? І чи скоро побачимо Твій альбом?

– Не хочу виокремлювати якийсь певний напрям, виконую просто те, що подобається аудиторії. Зокрема і свої авторські композиції: «At any price», «The night», «Now or Never». Над власним альбомом працюю. Просто хочеться зробити все бездоганно, а не поспіхом. А надихають однозначно дівчата! (Сміється ).

– Твоїм фанаткам, гадаю, буде цікаво довідатися, чи зайняте серце Костянтина Кукушкіна.

– Звичайно, особисте життя для мене дуже важливе! Але серце – ні, наразі не зайняте. «Як туалет на вокзалі» (сміється). Я просто ідеаліст. Зазвичай, мені хтось подобається, я собі навигадую, і мені від цього добре!

– Костю, Ти неодноразово виступав в зоні АТО. З чого розпочалися Твої поїздки на фронт? Як там зустрічають Твою музику?

– Одного разу, після мого виступу в Харкові, до мене з такою пропозицією підійшов волонтер. І я погодився. Страшно не було. Відіграв там понад сто концертів. Там класно! Звісно, відрізняється від звичайних виступів… Було, що граєш щось веселе, яке в мирних залах зазвичай людей з місць підриває, а бійці сидять дуже стримано, здавалося б, геть не реагують. У такі моменти я навіть губитися починав. Але після виступу підходить командир, дякує і пояснює: хлопці, мовляв, тільки-но прибули з «передка», «де стріляють». Так, бувало всяке, але зазвичай воїнам подобається, коли граєш для них, вони музикою відпочивають.

*   *   *

Костянтина Кукушкіна нагороджено медаллю міністра оборони України та відзнакою Президента України «За гуманітарну участь в антитерористичній операції».

– Моя музика – це не та, яку треба «запускати» всюди, під яку можна цілодобово «тусити», це інше, – вважає Костянтин. – Нині намагаюся створити програму, за яку мені перш за все самому не буде соромно: не хочеться псувати настрій людям, налаштовуючи їх на негатив…

Справа, якою займається Костянтин Кукушкін, – це справжня любов. Любов до своєї професії! Вкотре переконуюся: тільки той, хто щиро любить свою роботу і наполегливо працює, здатен досягти найвищий висот! Було б бажання…