Коли гості Києва розпитують киян про тутешні принади, не часто чують пораду відвідати Музей гетьманства. А дарма. Окрім цікавої та пізнавальної добірки малознаних, а то й унікальних експонатів, відвідувачів напевне зацікавить сам будинок музею – справжня українська барокова перлина в київському середмісті.

Переступаєш поріг невеличкого двоповерхового старовинного особняка – мовби втрапляєш у славетні часи козацької минувшини: зі старосвітських  портретів крізь віки вдивляються у нас лики лицарів-полководців – рішучі, суворі вусані при оружних знаках гетьманської влади… А поруч – знамена, корогви, герби… Широкі сходи збігають у підвал. Там, під мурованим склепінням мандрують у часі: атмосфера таємничої старовини відчутна ледь не на доторк.

Там-таки мені пофортунило почути наживу голос історії: гучні постріли, галас, вигуки захвату, навіть оплески. Того дня на музейному подвір’ї просто неба відбувався фестиваль «Стежками козацької слави» – справжнє свято козацьких звичаїв і традицій. Гурт бойового вишколу «Стрибожі правнуки», козацький гурт «Межигірський сокіл», чоловічий народний хор «Чумаки», кобзар-лірник Олександр Гончаренко під овації публіки демонстрували своє вміння, майстерність, талант. Вражали показові поєдинки школи бойового гопака «Шаблезуб».

У розпал дійства його організатори запросили юних глядачів спробувати себе в козацьких бойових забавах. І ті з веселим гамором ставали до навчального двобою з ровесниками, але вже досвідченими бійцями козацьких шкіл, брали участь у майстер-класах стрільби з лука, володіння батогом, фехтування на шаблях. Хотілося спробувати все. Дівчата, хлопці, малеча, дорослі активно долучалися до дійства.

А на довершення – безкоштовна екскурсія музеєм і спільна дегустація духмяного наваристого кулешу, який так смакував після активних козацьких вправ просто неба.