Кілька років тому на міському сайті Жашкова з’явилося  жартівливе опитування: «Що найбільше впливає на образ міста – свині, коні чи гармоністи?».

Відомо, колись давно у місті, крім базарів, щороку проходило 52 ярмарки: торгували хлібом, вовною, худобою, полотном, а найперше – салом. Продавців і покупців тоді щоразу з’їжджалося з півсотні тисяч. Завдяки транспортній артерії з Києва на Одесу жашківське сало і сьогодні в ціні.

Місцевий ярмарок здавна славився кінською торговицею, рівної якій не було тоді у всій губернії. За переказами, у  просторих підземних ходах, що збереглися до наших днів (на жаль, так і не досліджені істориками), знаходили  притулок шахраї-конокради. Спритні мастаки викрадали коня і могли продавати його… законному господарю. Недарма в ті часи ходила приказка: «У Києві жінки не бери, а у Жашкові коня не купуй».

Нині тут найбільший у Європі кінний завод: на трьохстах гектарах розводять, вирощують та тренують коней західноєвропейських порід еліт-класу.

А щодо гармоністів, то й вони не перевелися у місті, нескореному війнами і лихоліттями. От тільки з кожним роком їх все меншає, хоч до «Червоної книги» вписуй…

Ми захоплюємось краєвидами далеких країв, прагнемо наслідувати чужі успіхи, не помічаючи свого. Що знаємо про невеликі українські містечка чи села, звідки ми і наші батьки родом? Нова історія мого Жашкова починається з 1636 року, коли, за літописами, тут заклали перше городище. Але  поселення у нашім краї відомі ще з часів мідно-бронзового віку. У січні 1655 року під Охматовим ( селом, знаменитим ще й легендарним народним хором Порфирія Демуцького) відбулася запекла битва, після якої козацькі полки два дні переслідували відступаючу шляхту. Майже через століття непокора ополяченню і панському гніту вилилася у знамените повстання гайдамаків, що охопило Центральну Україну.

А що знаєш ти про таємниці, приховані під афальтом вулиці, якою щодня ходиш?