Спускаючись чи піднімаючись ескалатором столичної підземки, вдивляюся в людські обличчя, пробую читати їхні думки. Звісно, побіжним поглядом це майже марна справа, і все ж певну тенденцію, здається, зумів помітити: люди  масово втомлені. Війною, недоспаними ночами, тривогами, втратами. А найбільше, схоже, втомлені несправедливістю. Таку маємо сьогочасну всенародну психологічну травму. Від довготривалої війни і від щоденної реакції на наше кровопролиття, яку нам доносять стрічки зарубіжних новин.  

Її, реакцію деяких наших закордонних партнерів, усе явніше спонукає нетерплячість за будь-яку ціну повернути колесо історії назад, коли з росією торгували, користалися її недорогими енергоресурсами, їли в москві дешеві пельмені, а в пітері дешево милувалися «білими ночами». Це марення обивательським щастям використовують популісти на тамтешніх виборах, обіцяючи електорату дешевий російський газ за відмову допомагати Україні в цій «не-їхній», «затратній» для них війні.

Згадаймо першу реакцію на російське вторгнення практично всіх цивілізованих країн: ізолювати нападника від усіляких зав’язків, передовсім, економічних та політичних. Тоді за кілька днів кремлівський диктатор став тим, кому не подають руки, з ким не спілкуються. Приклад цього показав тодішній президент США Джо Байден. Виходити на будь-який контакт із тим, хто благословив Бучанську трагедію, вважалося неприпустимим. І  запрошувати його чи представників московської кліки на міжнародні форуми та зібрання. Тоді практично всі спортивні та культурні дійства, включно з олімпіадами, відбувалися без участі представників країни-агресора.

Але минав час, війна затягувалася, і запас терпіння й солідарності цивілізованого світу почав поволі маліти: то тут, то там озвалися примирливими голосами їхні «втомлені». Спершу здрейфив олімпійський комітет, згодом усілякі спортивні міжнародні організації, які під різними надуманими причинами почали допускати російських спортсменів до змагань. Оці танці з кроками назад, які кремль для себе чітко сприйняв як слабкість, почали виводити російське з тіні. Чого ж тоді шокуватися намірам Дональда Трампа  відновити на п’ятому році війни закупівлю російських енергоносіїв? Чи могли уявити таку ситуацію і таку поведінку за Трампового попередника? А тепер – пліз, нате!

Легалізація злочинця під соусом «національних інтересів США» розвʼязала роти популістам «трампівського штибу» в європейських країнах. Уже й українські переселенці там виявилися «не такими», і допомога Україні озброєнням комусь видається «завеликою». І якщо – не без участі агентів російських спецслужб –  комусь вдалося вбити клин в українсько-польське партнерство, то де гарантія від такого ж «відкату» електорату Німеччини, Франції, Італії?

Пригадуєте період в цій страшній війні, який міг стати переломним? Коли європейські лідери спільно з новою адміністрацією США висунули путіну ультиматум: спочатку припинення бойових дій, а потім будь-які перемовини.  Якби ця позиція була витримана, росіянам нічого не лишалося б, як припинити кровопролиття. Але «твердість» цивілізованого Заходу виявилася заслабкою, путін зумів переграти противників, використовуючи, передовсім, економічні «заманухи». І ось вже Трамп розстеляє перед ним червону доріжку, погоджуючись вести переговори. Це, схоже, «розморило» і європейців. Із свіжих подій – телефонна розмова з путіним президента Фінляндії Олександра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гар Стьоре. Європейські лідери в такий спосіб силкувалися знайти дипломатичні. Шляхи, аби припинилося кровопролиття. Благородно, правда? А результат? Жоднісінького! Гинуть наші на полі бою і щодня, наче в тиру, практично у всіх регіонах України рашисти влаштовують цинічне полювання на мирне населення. Цей нелюдський конвеєр працює беззупинно,  засипаючи  Україну дронами та ракетами.

Попереду відновлення  анонсованих перемовин між делегаціями США, росії та України. Про що? Навіщо? Осатанілий кремлівський недопир, перед яким стелять килимові доріжки, якому тиснуть руку, з яким бажають спілкуватися, зустрічатися, налляв кровʼю очі і вже не здатен вийти зі стану параноїдальної агресії серійного вбивці.