Диво. Можливо, це те найприємніше, найпрекрасніше та найпотаємніше, на що сподівається кожен. Воно стається несподівано, падає на тебе як сніг на голову, але так вчасно, що перехоплюється дихання від радості і ти мимоволі дивуєшся питаючи себе: «Таке взагалі можливо?». Багато хто чекає дива, але є люди, для яких особливо важливе саме сподівання… Ба й життєво необхідне!

Напередодні Старого нового року у самому серці Києва – його мальовничому парку Тараса Шевченка довгим барвистим ланом простягнувся «Столичний Різдвяний фестиваль». Завдячуючи спонсорським внескам, надходженням від реклами та продажу смаколиків і новорічних іграшок організатори свята збирали кошти для маленьких пацієнтів лікарні «Охматдит» та Онкоцентру.

– Цей фестиваль дуже знаковий: бачу, як він по-справжньому згуртував, поріднив людей, котрим не байдужий чужий біль,– не приховує хвилювання Денис Вітковський, відвідувач фестивалю. – Радий, що й сам можу долучитися до них.

Організували фестиваль некомерційна християнська міжнародна організація «Живи», Союз багатодітних сімей «Берегиня», Фонд «Батьківський дім» та Альянс «Україна за родину», а підтримала Київська міська держадміністрація.

Поволі подолавши заковзану (ожеледиця!) трьохсотметрівку від метро «Університет», потрапляю до парку – наче в інший світ: тепліший, добріший, осяяний радістю. Обличчя мимоволі просвітлюється: барвисті прикраси, дитячий сміх, гамір… Вглибині парку сцена аж бринить од бадьорої музики, співів, гучних театралізованих забав. Празникова феєрія самодіяльних та професійних колективів: «Яворина», «Берегиня», «Ладоньки», «Перлина», «Абсолют»… Долоні глядачів аж пашать від удячних овацій артистам!

А онде імпровізована ковзанка – і люду, люду! Щебетливі дітлахи та щасливі, мов діти, дорослі наче змагаються у бешкетуванні. Морозець: в людській облозі будиночки з глінтвейном, солодкий запах якого лоскоче ніздрі. Рожевощокі від морозу продавці працюють як заведені, щоб не втратити жодного клієнта. А ті, теж розчервонілі, тупцюють у черзі, певне, не за першим глінтвейном.

А куди ж у наш час без фотосесій і селфі? Отож! Завжди хочеться залишити яскравий момент не лише в комірчинах пам’яті, а й у спільних з друзями спогадах, «застиглих» на світлинах. Організатори фестивалю подбали про фотозони та різдвяні локації. І відбою од охочих спинити назавше яскраву щасливу мить справжнього свята не було.

…Поступово стихає музика, фестиваль добігає кінця. Але світлі спогади, гарний настрій та добрі справи невичерпні. Зібрані кошти обов’язково надійдуть до своїх адресатів – підтримають, порятують.