П’ята ранку. Тихий, але такий недоречний сигнал смартфона. «Результати вашого РНК-тесту готові. Переглянути за посиланням:…» Ледве розплющивши одне око, тицяю на Читати далі…
Років п’ять тому на чернігівському центральному базарі розговорилися були з одним білорусом середнього віку. Спокійний, врівноважений, розсудливий чоловік. Розповів, що живе
Минулорічне вибіркове опитування в Україні засвідчило: маємо понад 5 з половиною мільйонів курців. Цю цифру зафіксував щорічний державний статистичний звіт.
Київ та ще 17 областей України не готові до послаблення карантину з приводу коронавірусу. Вимогам Міністерства охорони здоров’я відповідають лише 7 областей. Щодня
Голосування за путінські зміни Основного закону РФ оголило деякі приховані досі штрихи сучасного російського життя. Крім демонстрації повної абсурдності цього заходу,
«Не варто вигадувати велосипеда», – часто кажуть про якусь марну справу, проте українці довели, що навіть у знайомий ще з XIX століття вид транспорту можна втілити щось абсолютно нове. Так 1989 року побачив світ легендарний велосипед «Еней», який на не одне десятиліття випереджав світові надбання в галузі велобудування і на якому мандрують зараз США та Канадою українці – учасники трансатлантичного велопробігу «Чумацький шлях до Північної Америки». Конструктор «Енея» Сергій Нитка в інтерв’ю журналу «Разом» розповів про своє «дитя», його минуле і перспективи.
– Пане Сергію, як сталося, що Ви, авіаційний інженер, взялися за розробку велосипеда?
– Коли я прийшов з інституту на державне підприємство (ДП) «Антонов», у мене було дві «хвороби»: літаки, оскільки з 10 років займався авіамоделюванням, та велосипеди, якими теж марив з дитинства. Зрештою, після служби у війську вже запізно було досягати професійного рівня у велоспорті, тому для себе зайнявся велотуризмом й водночас опановував фах авіаційного інженера. Саме ДП «Антонов» стало місцем, де я отримав можливість випробувати новітні технології і матеріали, що тоді тільки почали використовували в літакобудуванні, зокрема так звані композиційні матеріали, які дають можливість зробити літак легшим, міцнішим і надійнішим. Я задумався, чому б не використати їх у велосипеді. Матеріал дозволяв експериментувати з формою велосипеда, його характеристиками. Звичайно, ми не «винаходили» велосипед, але завдяки цим експериментам стали лідерами як у літакобудуванні, так і у велоіндустрії.
– А чому «Еней»?
– Ця модель з’явилася тоді, коли Україна повним ходом йшла до незалежності. Ми дуже хотіли закласти в нові розробки щось класично українське. Роздумуючи про назву проривного українського велосипеда, знайшли аналогію з поемою І. Котляревського «Енеїда» – першим твором, що дав початок елітній власне українській літературі.
– Як розробляли «Еней»?
– Звісно, було немало дослідних робіт, але основою прототипу в 1990 році стала якраз та найперша версія з рамою фюзеляжного типу. До речі, провідна італійська фірма «Colnago» тоді мала лише на папері подібні розробки!
– Хто тестував Ваш винахід?
– Першу велораму такого типу випробував 1990 року на Всесоюзних змаганнях у Москві український гонщик Євген Присяженко – неодноразовий чемпіон України і Радянського Союзу, на той час один з небагатьох технічно підкованих велосипедистів, який розумівся на конструкції. На Літньому чемпіонаті України 1995 р. в Києві показали «Енея» чемпіону СРСР, львів’янину Юрію Зайцю, і того ж року у грудні він, його син Валерій і я разом обкатали велосипед на львівському велотреку.
– Чим «Еней» принципово відрізняється від інших моделей спортивних велосипедів?
– Питома вага титану (суперматеріал, з якого будують підводні човни) – 4,5 г\куб. см, вуглепластику – лише 1,5 г\куб. см, а міцність у них однакова! Отже, використовуючи композитні матеріали, можна зробити вдвічі-втричі легший велосипед з тими ж характеристиками! Не останню роль також відіграє особлива (фюзеляжна) форма велосипеда, яка у поєднанні з дисковими колесами (замість спицевих) зменшує опір повітря на 12-17%. Ось ці «крихти» складаються у долі секунд, що й дають спортсмену перевагу у гонці.
– Але ж саме форма рами «Енея» стала причиною його заборони Міжнародною асоціацією велоспорту, хіба ні?
– Гадаю, заборона протримається ще років 5 чи 10, а потім її скасують. Це довга історія… Українська збірна на Олімпійських іграх 1996 року вже могла виступати на наших рамах, які тоді були в багатьох спортшколах, але їх просто проігнорували. Велогонщики їхали на італійських і посіли тільки 7-е місце. У 1997-му на Чемпіонаті світу в Австралії на «Енеї», взятому в оренду в спортшколах, наші спортсмени практично вибороли золото, але у фіналі впали і здобули срібло вперше в історії українського велоспорту! До нас зросла довіра як до виробника якісних рам, але водночас виникла жорстка конкуренція з боку Міжнародної спілки велосипедистів, котра, як відомо, підтримується відомими світовими веловиробниками.
Наша технологія на той час була надто дорогою, навіть елітні фірми не могли швиденько впровадити її у виробництво, тому фюзеляжну раму «Енея» просто заборонили! Ну нічого… Менш ніж за рік, вже до наступного чемпіонату, ми розробили нову трикутну велораму «Елін», на якій у Франції 1998 року збірна України таки стала чемпіоном світу. Протягом 4-х наступних років збірна команда України виборювала першість і призові місця на всіх престижних велозмаганнях!
– Що ж трапилося після 2002-го?
– На Олімпіаді 2004 року українська команда виступила на наших рамах, але під італійським брендом «Colnago». Подібна ситуація вже була: у 1998 році на нашій рамі використали логотип іншого спонсора. Тоді ми до цього поставилися з розумінням, а ось цього разу з Держкомспортом була укладена чітка угода, яка повністю виключала таку ситуацію. І що ми бачимо? Команда виступає на рамі «Елін», тільки не під брендом «Антонова», а під «Colnago». Закінчилося все позовом, і команди почали виступати на інших велосипедах.
– Пане Сергію, які, на Вашу думку, перспективи «Енея»? Чи не пора задуматися над його «нащадком»?
– Поки діє заборона, «Енею» недоступний великий спорт, окрім тріатлону. Зараз дуже багато любителів можуть дозволити собі таке задоволення як вуглепластиковий велосипед, оскільки технології постійно вдосконалюються, а ціни, навпаки, знижуються. Особливе зацікавлення викликає так званий міський велосипед, над яким ми зараз працюємо. Звісно, планується і реанімація наших “старих” конструкторських надбань, що дозволить виготовляти якісні спортивні велосипеди, здатні перемагати на елітних змаганнях. Уже з вересня-жовтня цього року запустимо їх виробництво.
– «Еней» узяв участь у велопробігові «Чумацький шлях до Північної Америки». Це він вперше представлений у Канаді?
– Так, доти у Канаді він ще не був. Сподіваюся, канадській публіці він сподобався! Дякую українській діаспорі та всім небайдужим громадянам Канади і США за величезну підтримку України в її боротьбі проти московської агресії. Слава Україні!
Історій про людей, яких принижували через колір шкіри чи походження, безліч. Одну з них, про трьох афроамериканок, відтворює кінострічка «Приховані фігури»,
Всюдисуща статистика підрахувала: щорічно камерами у своїх телефонах люди роблять понад трильйон світлин! Виробники аматорських цифрових камер, зазнаючи великих збитків, згортають
Виставу-експеримент з такою назвою втілив соціально-інтерактивний театр столичного благодійного товариства «Джерела». Це громадське об’єднання допомагає людям з інтелектуальною інвалідністю освоюватися у
Омріяні палаци, розкіш, інтер’єри у стилі вікторіанської епохи… Отак живеш у сучасному діджиталізованому світі, надворі перша чверть ХХІ століття, а тут
Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла,
Переповнюють враження від збірки оповідань Марини Варич «У ніч на страсну п’ятницю». Усі три розділи книжки пронизано єдиним міцним тематичним стрижнем.
Бібліографістика завжди впорядковує книгопотоки і документообіг у логічні русла. В інформаційно розхристаному сьогоденні її роль важко переоцінити: потік інформації такий стрімкий,
У минулому місто-фортеця, гетьманська столиця, в історії якої чимало драматичних і трагічних сторінок. Свого часу Вольтер називав його головним містом України.
Карантинне усамітнення із серіалами, відеоіграми та відкриванням холодильника у паузах одверто набридло. Так, що мимоволі повторюєш за класиком: хочеться закохатися, одружитися
Напишіть відгук