Восковіє, соломʼяніє стебло, колоски, нахилившись, думають золотозерну думу, а доокола на три сонця і сім вітрів гусне хмільне дихання гарячої черіні і паляничного загнітання.

Павло зерня засипає, а Петро петлює. Павло борошно сіє, а Петро діжу вчиняє. Павло заміс творить, а Петро паляниці. Павло сонячну піч гартує, а Петро у ній – хліби румʼяні, що на весь людський рід переломлюються.