Нова режисерська робота Олега Борщевського, повнометражна танцювально-спортивна комедія «Танці зі штангою» має з’явитися на широких екранах уже цієї осені. Ми ж побували у самісінькому вирі знімального процесу, під дахом  столичного культурного кластера «Краків».

Ця будівля на набережній Дніпра історично пов’язана з кіно: старше покоління киян, особливо мешканці Русанівки, добре пам’ятає однойменний кінотеатр. Тепер тут театрально-концертний зал, який на деякий час став знімальним майданчиком для творчої команди режисера, відомого, зокрема, за фільмами «Потяг у 31 грудня» та «НУ МАМ».

… За пів дороги до зали вже відчутно заряджену атмосферу творчого процесу. У маленькій кімнатці між коридором і холом не проштовхнутися – її залюднили знімальна група та танцівниці. В іншій кімнаті, за скляною стіною –  тиша: там пишуть сцену. Анастасія Коротка, друга режисерка фільму, споглядає кадр через монітор, і у потрібні моменти групами запускає до знімальної кімнати танцівниць.

– Стоп! Там за вікном хтось пробіг! – сповіщає Анастасія у рацію, – А такий гарний кадр був!

Кількасекундна екранна мить народжується щонайменше пів години. Танцівниці щоразу повертаються до стартових позицій. У всіх просто фантастичні вбрання: оксамитові сукні зі свічками на плечах, вогняні кофтинки… Цілком продумані хіп-хоп образи. Домініка Запорозька та Даша Петрусь за сценарієм – учасниці танцювального змагання. Але і в житті танці для них багато значать: танцюють у хореографічному колективі. Нинішні зйомки для дівчат дебютні в кіно і вони не приховують жвавого інтересу.

… Сцену знято. Тепер дійство переноситься у звичайний коридор. Кімната, де щойно кипіло життя, враз опустіла. Лишилося маленьке нагадування – оголошення з конкурсу «Ukrainian dance cup», передбаченого кіносюжетом.

Сам майданчик нагадує мурашник: за сумбуром, біганиною, втім, відчувається чіткий діловий ритм: час – гроші. Цей творчо-робочий хаос, здається, зрозумілий кожному причетному. Любов і повага до кіна, яке створюють ці одержимі ідеєю люди, відчувається в кожній дії, у кожному слові, кожному дублі.

Сцена залу готова до «шоу»: концертний дим, світло… Щоправда, на сцені не артисти, а знімальна група. А у кадрі тепер публіка: до кімнати запускають акторів масових сцен. Ті займають вільні місця, поштиво чекають вказівок.

– Встаньте, будь ласка, і пересядьте отуди, – каже асистентка панові доволі колоритної зовнішності.

Той пересідає на вільне місце поряд із жінкою.

– Сьогодні ви… Не пара, але добрі друзі, які прийшли на концерт.

Дехто із них мінятиме місце в залі кілька разів – усе заради майбутньої ідеальної картинки.

І знову таїнство знімання.

Всюди клопітно. Оператори з асистентами буквально гасають заданими траєкторіями фільмування. Актор Арам Арзуманян на сцені підбурює зал, описує необхідні для кадру емоції. У фільмі він тренер важкої атлетики, змушений очолити секцію естрадних танців. Але Арам більше ніж актор – він автор ідеї.

– Вона виникла після участі у відомому шоу «Танці з зірками», – розповідає наш спірозмовник. – Я штангіст, спортсмен брутального виду спорту, і в житті ніколи не танцював. Але поставив собі за мету освоїти танці, й, очевидно, завдячуючи дисципліні, спортивному характеру працював, «пахав» і зрештою закохався в них.

Тут він усміхнувся, приховуючи веселу лукавинку:

– Але нікому не кажіть, бо мене не зрозуміє моя «стара школа».

Сьогодні на знімальному майданчику й Арамова донечка Анаіт. За словами батька, дівчинка не вперше знімається у кіно, а за сюжетом була необхідна сцена з реакціями дітей, і Анаіт захотіла долучитися.

А процес фільмування неспинний.

– 96. 4. 3, – ділову і знайому кожному кіношнику репліку помічниці режисера Марічки Трандіної посилило лунке клацання «хлопавки».

А от і сам режисер, Олег Борщевський, «Олежик», як гукають до нього члени знімальної групи. Доскіпливо вглядається у кадри через монітор. Цей синьоокий брутальний здоровань здається загадковим. Спостерігаючи за ним, можна упевнено стверджувати, що сивина часто дурить.  Принаймні він точно має молоду душу. На вид справді суворий: насуплені брови, максимальна стриманість. Але футболка з малюнком кота в окулярах, схоже, видає всю його внутрішню доброту. Він точно скупий на слово. Особливо про себе. Примітна риса для творця відомих і доволі касових фільмів.

– Я – уважний, спокійний та розсудливий режисер. Я так думаю. Деколи можу бути строгим. Ну а решта – мені складно сказати.

Атмосфера на майданчику, за словами Олега Борщевського, «дуже творча і тепла», і це справді так. Вони свідомо підбирали людей, з якими вже мали позитивний досвід, і тепер працюють як єдина родина. Попри тривалі години виснажливої роботи, режисер зберігає зосередженість і драйв.

– Ми, – переконує, – не вимотані. Це дуже приємна втома. Бо вона продуктивна. Коли ходиш після таких плідних днів і розумієш який матеріал на виході – втоми немає. Навпаки, це все надихає.

Утім, що таке виснаження, режисер знає. І має свій спосіб розслабитися –відеоігри «Ghost of Tsushima» та «Death Stranding».

*   *   *

По обідній перерві об’єктиви камер повертають до сцени. Починається знімання одного з найяскравіших епізодів – танців. Арам Арзуманян разом з викнавицею однієї з ключових ролей Єлизаветою Зайцевою виконують запальний танець зі складними акробатичними елементами. Жінка повернулася з-за кордону заради цієї стрічки. Саме тому, що такий сюжет, зачепив за душу танцями.

– До 15 років професійно танцювала, – розповідає акторка. – Але вступила в університет і життя склалося інакше. Тому дуже рада знову повернутися до танців.

Захопили вони не лише Єлизавету, а й Паолу-Елізабет Джим, яка у фільмі грає доньку мера. Перед початком знімань актори кілька місяців практикували танцювальне мистецтво. Дівчина згадує, як непросто було працювати з підтримками, хоч танцює з дитинства.

– Перші рази, коли показували відео: от так має бути, я була впевнена, що не зможу цього зробити, – зізнається Паола-Елізабет. – Але потім зрозуміла, що все залежить від партнера. Якщо він каже: все нормально, я з тобою, втримаю тебе – тоді немає нічого неможливого.

Поміж гламуру танцю на знімальному майданчику і хлопці атлетичної будови. Нагадують: стрічка також про спорт. Важка атлетика потребує фізичної готовності, тож підготовка акторів мала бути відповідною. Сергій Тагіров, наш учасник Олімпіади з важкої атлетики, за три місяці поставив акторам техніку. Для Романа Кучерявенка цей досвід став особливим, бо ніколи так фізично не працював над образом персонажа.

– Ми ставили дві вправи: поштовх і ривок – дуже складний технічно. Як нам вдалося, побачимо на екрані.

Слухаємо переконливого Романа не маючи сумніву, що майбутній глядач гідно оцінить його внесок у цей фільм.

– Всі люблять танцювати, – запевняє актор Дмитро Коляденко, –  зараз це мода, тренд: у ТікТоці танцюють, молодь танцює. Я за те, щоб вони танцювали, займалися спортом, плавали, малювали… Хай займаються творчістю, я за це!.

У залі спекотно – немає кондиціонерів. Акторам у кадрі непереливки. Аж раптом за вікном, ніби на замовлення, зашумів дощик. Оголошують п’ятихвилинну перерву й актори, помічники, режисери… усі висипають на задвір’я будівлі – остудитися.

*   *   *

Всі ми щодня тягаємо свої невидимі «штанги» – реченці, обов’язки, внутрішні кризи. І весь фокус полягає в тому, щоб не дозволити цій вазі себе розчавити, а навпаки – перетворити рутину на танець, знайти пластику там, де від тебе вимагають лишень залізобетонної витримки.

… Перерва завершується за першим сигналом рації. Всі миттєво по місцях. Хаос знову стає вивіреним до міліметра мистецтвом. Помічниця режисера здіймає над головами хлопавку. Маленька гільйотина для часу: один «клац» – і реальність розпадається на «до» і «після». Відсікає все буденне. Лишається тільки творчість та історія.

Камера… Мотор… Магія триває.