Напад на Україну, реакція Заходу, світова громадська думка – все це розвивається не за путінський планом. Тому в Кремлі гарячково формують «план Б», плутаючись у власних ультиматумах та свідченнях.

Але всередині Росії у Путіна все йде за планом. Спочатку на засіданні Радбезу він зробив співучасниками злочину всіх своїх топ-менеджерів. Потім на засіданні Держдуми до злочинної організації долучилися всі публічні політики, включаючи фракції Компартії та ЛДПР. За ними, з початком вторгнення, настала черга військових та кадирівських бойовиків.

Нині до кругової поруки воєнних злочинців залучають ректорів (і студентів) університетів, вчителів шкіл, клір РПЦ, залишки представників масової культури.

Цей процес для Путіна дуже важливий. Можливо, навіть важливіший, ніж сподівані воєнні успіхи.

І воювати він буде доти, доки ця війна виконуватиме мобілізаційну функцію всередині російського суспільства. Наступний можливий етап – «зібрання громадськості» і нацистські марші в російських містах.

Поки це буде йому вдаватися, тиск на нас не послабне.

Тому тільки важкі втрати на фронті, економічний колапс і психологічна втома росіян можуть зупинити наступ Путіна.

Тоді й почнуться справжні переговори.