До по початку великої війни Україну в світі кібербезпеки сприймали обережно. Плутали з росією й асоціювали із «чорними хакерами».

У хакерських угрупованнях українці та росіяни роками трималися спільноти. Тому й світ їх не розрізняв. Але широкомасштабне російське вторгнення змінило все. Навіть в даркнеті хакерські групи розійшлися врізнобіч, за геополітичні лінії. Відтоді світ почав чітко ідентифікувати: українці ≠ росіяни. Українці не «такі самі», українці – їхня, росіян, ціль.

За дослідженням «World Cybercrime Index», Україна нині – серед найбільш атакованих, друга у тривожному переліку країн, яким вкрай загрожує кіберзлочинність. У 2024 році команда «CERT-UA» зафіксувала збільшення на нас кібератак на 70% проти попереднього 2023-го. І навіть порахувала їхню точну кількість: 4315.

Наш ворог – серед головних на полі державних кібератак. Це засвідчує і компанія «Microsoft Digital Defense Report 2024». Зазначаючи: ціллю №1 цих атак є Україна (75%). Російські кібертерористи спершу тестують свої напади на нас, а вже потім масштабують їх на світ. Тож, поки Європа зосереджена на комплаєнсі та GDPR, українці під обстрілами розробляють власні кібербезпекові системи. Нашим фахівцям добре знаний менталітет росіян, їхні алгоритми, кібермова. І в цьому наша величезна конкурентна перевага.

Американські аналітики з Пентагону та фахівці з «Google Mandiant» визнають: українські «цифрові партизани» та спеціалізовані державні підрозділи навчилися відбивати атаки такої інтенсивності, яких США у себе ще ніколи не знали. Наш досвід у технологіях «Threat Intelligence» (прогнозування атак) та «Incident Response» (швидке відновлення) вже затребуваний у Вашингтоні.

Унікальність України – у поєднанні державного сектору та волонтерського ІТ-війська. Студенти, які вчора писали лабораторні роботи з Java, сьогодні допомагають виявляти вразливі місця в інфраструктурі агресора або захищати українські «хмарні» сховища.

Компанії «Microsoft» та «Amazon» інвестували сотні мільйонів доларів у підтримку української «цифрової стійкості». Для них це не лише благодійність. Аналізуючи атаки на українські сервери, вони вдосконалюють свої алгоритми захисту для всього світу. Фактично, тепер кожен український баг-репорт – це цеглинка в безпеці глобальної мережі.

Усередині країни наш ринок кібербезпеки невеликий. Для порівняння: польський приблизно у п’ять разів більший. Тому стратегія має бути глобальною. Світ довіряє українцям більше, ніж будь-коли. Бо знає: в Україні – справжній досвід, не його симуляція. І тут нашим надважливо правильно себе подати. Маємо змінити комунікацію: перейти від «країни хакерів» до «нового Ізраїлю» в кіберсфері.

І ще один аргумент, про який часто забувають: на сьогочасному світовому ринкові кібербезпеки гострий дефіцит фахівців. Їх у світі бракує аж 4 мільйони. 71% організацій мають незаповнені посади фахівців з кібербезпеки. Попит, звісно, шалений, а тому за Україною безперечна перевага: маємо не тільки унікальний практичний кібердосвід, а й унікальні практичні кіберталанти.