Існують місця «поза часом», котрі бережуть в собі відлуння минулих століть, незгасні знаки великих творців, історії кохання, амбіцій та незламної віри у красу. Дендрологічний парк «Олександрія» у Білій Церкві – саме такий. Жива історична книга, в яку кожне вікове дерево, каскад ставків, кожен архітектурний елемент вписує свої сторінки захопливих оповідей.

Історія перлини починається наприкінці XVIII століття: тоді довколишніми землями, включно з тією місциною, заволоділа родина Браницьких. Саме графиня Олександра Браницька, племінниця князя Потьомкіна, надихнулася амбітним проєктом і за підтримки свого чоловіка графа Ксаверія Браницького втілила його. Витончений смак, європейська освіта та безмежна любов до прекрасного наснажили нову власницю перетворити звичайну діброву на шедевр ландшафтного дизайну. Протягом десятиліть до роботи над парком залучалися провідні європейські майстри – архітектори, садівники, скульптори.

Так у козацькій Білій Церкві з’явилася оаза натхнення, краси і спокою.

Ці алеї ще пам’ятають кроки видатних постатей української та світової культури. Тут бував великий Тарас Шевченко, чиї поетичні рядки цілком могли б витворитися під покровом отих вікових дубів. Знав парк і декабристів, прихищав їх для таємних нарад і розмов про майбутнє. Тіні великих і знаних, здається, досі бродять алеями, а їхні думки повідує шелестом листя, додаючи парку особливої, майже містичної аури.

Гармонія природи та архітектури в «Олександрії» вражає. Кожну деталь ландшафтного дизайну продумано так, щоб створити вид досконалої, а водночас природної краси. Велети-дуби, свідки століть, мальовнича Рось зі своїми ставками та широчінь  галявини ідеально поєднуються з елементами архітектури, створюючи неповторні пейзажі.

Серед найвідоміших архітектурних об’єктів парку чи не найпоказніша –  колонада «Луна». Акустичне диво: навіть тихий шепіт, виголошений в одному кінці, добре чутно в іншому. Такий собі містичний ефект спілкування з парком. А є ще й «Руїни» – не реальні, а майстерно імітовані, що символізують швидкоплинність часу. Китайський місток та Китайський сад додають парку екзотичності, а елегантний павільйон «Ротонда», відомий також як «Павільйон Потьомкіна»,  засвідчує розкіш та велич епохи.

Тутешня рослинність – це справжній ботанічний скарб: сотні видів рослин, серед яких і рідкісні, завезені з різних куточків світу. Знаменитий Дуб Семена Палія, тюльпанове дерево, сосна Веймутова та багато інших реліктових насаджень створюють унікальне живе мистецьке полотно, яке змінює вид і барви залежно від погоди й пори року. Кожен поворот алеї відкриває нову картину, створену великим художником Природою у співпраці з людським генієм. В цій атмосфері спокою, роздумів та величі мимоволі забуваєш про метушню світу, про лихоліття. Але «Олександрія» велична не лише красою, а й мудрістю. Тут добре твориться науці. Парк є важливою установою для збереження біорізноманіття, екологічної освіти та наукових досліджень.

За свою вікову історію він перебачив усяке. Розквіт і занепад, мир і війну. Пережив каліцтва і замахи. Але вистояв. Його перлини-закутні наснажують життя красою, надихають людей добром. Його козацькі дуби несхибно тримають українське небо, разом із нинішніми мужніми і непохитними нащадками тих, хто цю оазу творив своїми мозолями. З воїнами – оборонцями України.

Поїдьте в «Олександрію»! Там тиша скаже вам більше, ніж слова.