Поки на полях тривають затяті юнацькі футбольні баталії, за їхніми лаштунками розгортається інша боротьба – за найталановитіших дітей. «Шахтар», «Динамо», «Рух», десятки регіональних шкіл конкурують – часто за одних і тих самих перспективних юніорів. А роблять це у принципово різних умовах.

Про систему підготовки юних футболістів в Україні розмовляємо з журналістом футбольного клубу «Шахтар» Владиславом Пильником.

–  Владиславе, чи реально для хлопця з «провінції» потрапити до академії «Шахтаря»?

–  Потрапити до нашої академії Шахтаря може кожен юнак, захоплений футболом. Але для цього необхідно мати відповідні навички та з розумінням ставитися до великої конкуренції за місце.

У структурі клубу функціонує скаутський відділ, який здійснює системний моніторинг молодих перспективних гравців по всій країні. Скаути відвідують матчі та всеукраїнські юнацькі турніри й у співпраці з аналітичним департаментом здійснюють комплексну оцінку футболістів, враховуючи їхні ігрові якості та потенціал. А батькам розповідають про переваги нашої академії, пояснюють, чому саме їхня дитина має приєднатися до клубу, якщо пройде відбірковий етап.

Клуб регулярно влаштовує для юних футболістів відбіркові перегляди. І створює можливості для дітей, відкриваючи майданчики проєкту «Shakhtar Football School» та «ProSchool», у різних регіонах України та за її межами. Тренування в межах проєкту проходять за клубною методикою і записатися на заняття може кожна дитина. Мережа футбольних шкіл послідовно розширюється разом із  інфраструктурою. Так створюємо умови, щоб залучати до занять спортом якомога більше дітей. Так у них з’являється перспектива пройти відбірковий перегляд до академії будь-якого клубу, щоб стати професійними футболістами.

–  Шахтар» і «Динамо», очевидно, забирають найталановитіших дітей з усієї країни. Це не вбиває на корені регіональний футбол?

–  Провідні футбольні академії України – донецького «Шахтаря», київського «Динамо» чи львівського «Руху» –  справді воліють збирати найкращих гравців у своїх вікових групах. Це  й зрозуміло: адже кожен із клубів має високу мету. Вибираючи дитина та її батьки віддають основну перевагу передовсім розвиненій інфраструктурі (як, для прикладу, в «Рухові»), якісному тренувальному процесу, перспективам розвитку потенціалу гравців і високій конкуренції. Відіграє своє і географічний фактор: в одному регіоні за перспективного футболіста можуть одночасно конкурувати кілька клубів – і столичному клубові складніше перехопити перспективну дитину зі Львова в того ж таки «Руху», який має там відмінну інфраструктуру.

Клуби все більше інвестують у власну інфраструктуру, в підвищення якості підготовки, тому конкуренція за дітей лише посилюється. Звісно, в умовах війни важлива стабільність клубів, перевірена часом. Бренди на кшталт «Шахтаря», «Руху», «Карпат» чи «Динамо» залишаються дуже привабливими для батьків, які хочуть бачити свою дитину частиною цих клубів.

–  На Вашу думку, конкуренція між академіями топ-клубів і регіональними школами – чесна чи це апріорі нерівний бій?

–  Здебільшого це нерівний бій. Академії топ-клубів мають значно кращу інфраструктуру, стабільне фінансування і системний підхід до тренувального процесу. Це інший рівень умов: поля, відновлення, аналітика, селекція. Чимало випадків, коли перспективного гравця з регіональних шкіл запрошують на перегляд до академії.

Регіональні школи часто працюють в обмежених умовах, тому конкурувати напряму з «грандами» складно. Це було добре помітно, наприклад, під час турніру Зимового кубка Національної ліги майбутнього, де перетиналися команди різного рівня підготовки.

–  Якщо описати одним реченням стан юнацького футболу України в 2025–2026 роках, як воно звучатиме?

–  Трансформація з поглядом у майбутнє.