Здавалося б, в епіцентрі об’єднаної Європи, у Брюсселі, нині не мало би бути місця російській пропаганді. Якби ж то… Дедалі частіше її тут намагаються видати за аполітичне «світове мистецтво».

Наприкінці січня відбувся прем’єрний показ пропагандистської стрічки «Україна – Росія: за димовою завісою…» журналіста Александра Пенасса – продукту, загорнутого в обгортку «документального кіно». Напередодні Посольство України в Королівстві Бельгія рішуче засудило демонстрацію та звернулося до організаторів із вимогою скасувати захід. Попри всі зусилля, показ лише перенесли в інше приміщення й безперешкодно провели.

Александр Пенасс заявляє, що фільм засудили ще до перегляду лише тому, що «він надає слово мешканцям Донбасу та пропонує альтернативний погляд на події». Запевняє, що стрічка не є ані проросійською, ані проукраїнською. Видає її за об’єктивну журналістську роботу, яка, мовляв, покликана «показати реальність», що її нібито ігнорують із 2014 року. При тому, звісно ж, засуджує «атмосферу непрямої цензури, політичного, адміністративного та банківського тиску», що ускладнює публічну демонстрацію фільму і, за його словами, свідчить про «авторитарні тенденції, несумісні з демократичними цінностями».

Хайп зчинений автором цієї з дозволу сказати «документалістики», таки досягнув свого, привернув глядацьку увагу. Показ зібрав значну аудиторію – понад 400 людей. Після перегляду глядачі аплодували, схвально відгукувалися про побачене у соціальних мережах. Але ажіотаж не завжди супроводжує правду.

За цією квазідокументалістикою стоять гроші видання «Kairos». На своєму офіційному сайті воно називає себе «спільним волонтерським проєктом, що спирається на команду відданих людей, живиться різноманітними внесками, прагне бути насамперед виданням думок, яке відстоює опір, відкритість та колективність»… І закликає «порвати з панівними ідеологіями суспільства: споживацтвом, зростанням, розвитком, прогресом, комерціалізацією світу та живої природи, трудоголізмом, конкурентоспроможністю, змаганням та вільною торгівлею».

Єдиним джерелом своїх доходів це медіа називає благодійні пожертви або передплату. Фактично відстежити, хто його основний фінансовий донор, майже неможливо. І хоча видання позиціонує себе як «незалежний від партій, аполітичний борець за справедливість», його публікації свідчать про інше.  Уже в пресрелізі відчутна фальш псевдоаполітичності. Надто вже толерантні «аполітичні борці» до росіян. Російсько-українську у автори називають «конфліктом» –  між Москвою та «зоною конфлікту». Згадують «невинних жителів Донбасу», але ні слова про Україну і про те, що саме росія розпочала цю війну, ще у 2014 році.

«Kairos» оприлюднило фрагменти фільму на своєму YouTube-каналі. Уже з перших хвилин зрозумілий основний меседж: росіяни також страждають і є жертвами режиму. Варто зазначити, що зйомки починаються з Москви, де автор демонструє «щасливе» життя, а згодом показує російського військового, який «сумує» за загиблими побратимами. В іншому кадрі зображено чоловіка в однострої, як згодом виявляється, вихідця з України, що перейшов на бік росії та воює проти українців. Він дякує росіянам за те, що ті нібито його врятували.

Стрічка насичена явно тенденційними тезами. Для прикладу, що росіяни, мовляв, борються за «правду», «історію» та «єдиний народ». Автор демонструє зруйновані будинки в Донецьку, наслідки ударів українських дронів, але ретельно замовчує воєнні злочини росіян.

Звісно, ці прокремлівські «інформаційні вкиди» під виглядом незалежного документального кіно грають на руку не об’єктивності чи відкритості, а посилює позиції рашистської пропаганди, створює в очах європейців ілюзорний образ миролюбної росії. Так множать небезпечний коронавірус толерантності до країни-агресора на чолі з диктатором, якого справедливо розшукує Міжнародний суд в Гаазі

Українська громада в Брюсселі й надалі протидіє новим показам цієї промосковської кіноблекоти. До Посольства України долучилася НГО «Promote Ukraine», яка представляє інтереси українців у Бельгії. Завдяки їхнім зусиллям та активній позиції громади покази фільму вже двічі скасовували.

Александр Пенасс шукає можливості поширювати своє пропагандистське вариво. У соцмережах звинувачує Україну в цензурі та втручанні у внутрішню політику Бельгії. А тимчасом російські медіа активно тиражують інформацію про цей фільм і спроби України його скасувати.

У квітні цього року видання «Kairos» зробило стрічку доступною для купівлі на своєму сайті. Її переклали сімома мовами. Це вже не локальна історія Брюсселя. Це – планетарне масштабування московський наративів. Можна гадати, чи є автори цього проєкту свідомими провідниками кремля, чи «корисними ідіотами». Проте жодного сумніву, що подібний контент становить загрозу не лише для України, а й для всього Європейського Союзу.