Архів розділу: Читальня

Три жінки, три історії…

Був час, коли я захоплювалась поезією, потім історією та пригодами… Нині зачитуюся жіночими романами. Ні, не легковажним чтивом, а історіями вольових, знакових особистостей. Перечитала вже маленьку бібліотечку таких біографічних життєписи. Але вам розповім про три біографії жінок. Чому саме про них? Бо вони змінили моє світобачення. Переконана: ці оповіді мусить прочитати кожна жінка.

Принадна «пекельність» Кассандри Клер

Текст формує історію і важливі деталі, запускаючи весь подієвий механізм. Слова змушують самостійно промальовувати образи головних героїв з їхніми прагненнями, переживаннями. Невід’ємна роль – за місцем подій: для відтворення в нашій уяві повної картини воно має бути деталізованим. Художня література – осідок чи не всіх любовних історій, в яких уявляєш себе головним героєм. Вихор складнощів, калейдоскоп подій тільки те й роблять, що тримають в напрузі, інтригують читача до останньої сторінки, зачаровують своєю атмосферою.

Сага про буковинців

Торік у вересні на Форумі видавців у Львові відбулася презентація нового роману-хроніки Марії Матіос «Букова земля», який з’явився у видавництві Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Розповідаючи про теми, до яких ніхто не звертався, сюжетні лінії та основних героїв свого великого історичного твору, авторка наголошувала: «Я написала правду про тих, хто змінив хід історії…». Водночас попереджала своїх читачів, що їх чекає нелегке читання.

Щоб писати і не стирати, щоб скорочувати і не доточувати

Повз книжку з такою інтригуючою назвою пройти не могла. «Пиши, скорочуй» – помічний підручник для кожного, хто працює з текстом. Справді універсальний порадник редакторові, копірайтерові і всім тих, хто годинами тяжко мучиться над чистим аркушем: «З чого ж почати?»

Крадійка, що повертає смак життя

Згуба, сльози, страждання, біль, гіркі шкодування за втраченим минулим і людьми, які колись були його частиною. Це тисячолітня історія війн очима дорослих. Та ще важче сприймати війну дітям: вони надто невинні, беззахисні та безтурботні для неї. Але ця потвора доконче мусить зачепити кожного, вона не буде розбиратися, хто на це заслуговує, а хто ні, не зважить на статус, вік, релігію, ні на що.

Аргументом проти страху

Що спільного між президентом, лікарем, учителем? Насправді – багато, але чи не найпосутнішим є емоції, зокрема страх. Страх, якого хочемо, але часто-густо не можемо позбутися, який паралізує волю, пригнічує і дратує… Саме про ці емоції йдеться в книжкі Брендона Вебба та Джона Девіда Манна «Приборкуючи страх», український переклад якої вже надійшов до книжкових крамниць.

Що варто запозичити в Шимона Переса?

Взявся написати – «вчитися у ізраїльтян», але передумав, бо Шимон Перес часто-густо йшов супроти своїх співгромадян. Зрештою, я не поділяю захоплення багатьох наших українців воюючим Ізраїлем, мовляв, і Україні треба брати приклад з країни, яка стільки років живе в умовах постійної війни\терору.

Кімната снів Девіда Лінча

Cамобутній новатор, один з найяскравіших представників незалежного американського кіномистецтва. Створюючи свою дебютну картину «Голова-гумка», він чотири роки жив і працював на імпровізованій студії, власноруч створював спецефекти та навіть знімав у кадрі своїх родичів. Зате світ побачив одну з найхимерніших стрічок в історії кіно, яку у 2004-му внесли до Бібліотеки Конгресу США.

Як упізнати глупство

Дурість оточує нас усюди й повсякчас: чуємо, бачимо, читаємо її чи не щодня, та й, ніде правди діти, самі час від часу робимо дурниці. Однак, чому це відбувається? Чому здається, ніби дурість навколо лише прогресує? І чи можливий світ без неї? Два роки тому французький журналіст Жан-Франсуа Марміон звернувся до провідних науковців, аби знайти відповіді на ці запитання.

У місті Емансипованих

Мабуть, усі ми доходили до такого стану, коли, як кажуть, хотілося розвантажитися. Переглянула відгуки на «Місто жінок» Елізабет Гілберт і зрозуміла: саме те, що шукаю. Життєпис дівчини-простачки у чужому великому місті, її листування з матір’ю, звичні, а іноді не зовсім житейські історії,  –  цікаво, часом повчально, але ненав’язливо і легко.  Читаючи книжку, часто уявляла себе на місці героїні і ніби переселялася в її часи минулого століття. Змістовне, а водночас легке плетиво слова: є місце еротиці, ніжності, гумору, романтиці і що несподівано – жіночій  мудрості.

Паризька дружина Ернеста

В читацькій пристрасті мені найбільше смакують життєписи видатних людей. Особливо ті, що належать не перу самих зірок, а поглядові збоку. Книжка Поли Мак-Лейн «Паризька дружина» від видавництва «Книги-ХХІ» у перекладі з англійської Ірини Вікирчак – якраз із того штибу. Це розповідь про шість років із життя Гедлі Річардсон, саме ті, які вона присвятила Ернесту Гемінґвею.

«На запах м’яса» у піст

Переглядаючи полиці з книжками, аби знайти щось цікаве на кількаденне читання,  звернула увагу на роман Люко Дашвар  «На запах м’яса». Уже знайома з творчістю цієї української письменниці: її книжки жорстокі, відчайдушні, але здатні надихати та змушують замислюватися. Легка, навіть простонародна мова заглиблює в сюжет по саму маківку – проживаєш події разом з героями.

Весняна бібліотечка. Антистресова, антикрихкісна, протикоронавірусна

Карантин завжди невчасно, а тут ще й весняна пора, коли душа рветься на природу, до зеленої краси, коли хочеться незвичного, щоденних маленьких шаленств. Але якщо на вулицю вийти проблематично, то можна увійти у світ книги. За кілька днів у мене дібралася своя весняна бібліотечка,

Як не стати овочем

В акурат напередодні запровадження карантину Оксана Мороз презентувала у столичному «Urban Space» книжку «Нація овочів?» Зізналася, що майже 20 років віддала вірусмейкерству. Простіше кажучи маніпулюванню громадською думкою. Але полишила цей фах тепер займається декодуванням інформації. Про цю специфічну сферу інформаційних технологій і написала книжку. І, звісно ж, «наживо» поділилася з гостями презентації специфікою вірусмейкерства.

«Декамеронність» Ярослава Ороса

Ярослав Орос не належить до письменників, чиї тексти читаються легко й швидко – навпаки, вони вимагають вдумливості та неквапливості, щоб зважити кожне слово, осягнути авторські смисли, відчути іронічність думок і  вболівання за все, що відбувається у сучасному українському просторі – політичному, суспільному, культурному, духовному.

Сергій Мартинюк: римую, коли хочу викричатися

Український музикант, лідер луцького рок-гурту «Фіолет», громадський діяч і поет  Сергій Мартинюк презентував свою дебютну збірку віршів «Реп’яхи», видану видавництвом «Фабула».

Актуальна історія

Сьомого листопада наукова громадськість згадувала славетного історика, філософа і громадського діяча, академіка Української Академії Наук Дмитра Багалія: у його 162-гий день народження. А напередодні у залі столичної Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного презентували ошатне перевидання головної праці академіка його «Історії Слободської України». Зібралися науковці, дослідники та й просто небайдужі до історії кияни, аби відкрити чи й нагадати собі значущі факти рідної історії, оприлюднені автором цієї книжки далекого 1918 року.

«Кімната для печалі»

Цю збірку оповідань Андрія Любки поєднує головна  героїня. Ніби символізуючи стабільність, свою незриму і невідступну присутність у житті кожної людини. Її ім`я – Самотність. Гадаю, ви знайомі.

Майдан озвався історіями

Від часу Революції Гідності минуло понад 5 років, але згадувати ті події досі тяжко. Небесна Сотня новітніх українських героїв дивиться на нас з Височини, і їм до болю додається прикрість…

Сумно і тепло про Миколу Холодного

Побачила світ книжка, яка мала б вийти багатотисячним тиражем, натомість прийшла до читача лише у кількох сотнях примірників. Та й знайомити з нею найширший загал книголюбів годилося б десь у переповненій людом і телекамерами просторій університетській світлиці. Натомість презентували її у скромній актовій залі НСПУ і  аж при … десятку присутніх найзатятіших прихильників поета, про якого та книжка й повідує.

З «Аральського моря», де «море-море Парижа»

Українська письменниця Ірена Карпа, яка змінила Київ на Париж (сподіваємося, тимчасово), презентувала нову книжку «Добрі новини з Аральського моря».  Як на мене, назва оманлива: після прочитання уявляються береги Сени, а не далекої середньоазійської водойми. Що й підтвердила телеведуча Катерина Осадча: «Ця книжка — віртуальна подорож до мого улюбленого Парижа: у ній оживають його симпатичні вулички, тут відчуваєш гамір на терасах кав’ярень, але з кожною сторінкою заглиблюєшся не в ошатно-туристичне, а в інсайдерське місто — у таке, у якому я жила в юності… Тривоги й радощі головних героїнь мені дуже знайомі».

Чорні тіні червоного

Одразу зацікавила яскрава обкладинка і назва книжки «Червоний Елвіс». Поєднання викликало комічне враження. Елвіс Преслі – американський виконавець рокабілі – одного з ранніх форм рок-н-ролу, легенда минулого століття, автор багатьох неперевершених музичних рекордів. Який  стосунок має Король рок-н-ролу до українських реалій? І чому Елвіс червоний? Заходилася шукати відповідь у автора книжки – письменника Сергія Жадана.

Крик із бронзи

–  Усе змінювалося, але Тарас Шевченко залишався у  нашій уяві таким, яким був за радянських часів. Він волає з бронзи та каменю: «Звільніть мене! Я хочу жити серед вас!», – наголошує українська письменниця Антоніна Цвід,  авторка  трилогії про Великого Кобзаря. Презентація трикнижжя майстрині слова, знаної донедавна самобутньою інтимною лірикою, зібрала велику аудиторію студентів та викладачів Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Ночі із «відбірним про любов»

Аж коли випав перший сніг, а потім зійшов з відлигою, щоб ближче до Різдва вхурделити незайманішим та білішим – тільки тоді дійшла черга до книжки з білою обкладинкою…

Три крапки замість риски…

«Підводячи риску» –  на мій погляд, занадто мінорна назва книжки для такого автора, як енергійний Борис Савченко: кінорежисер, актор, педагог, громадський діяч. Скепсис перед черговим фоліантом мемуаристики враз зникає вже на перших аркушах.

У поміч тим, хто Сухомлинського вивчає

Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського – педагога, вченого, гуманіста – особливе серед постатей української та світової педагогіки ХХ століття. За рішенням 39-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 100-річчя від дня його народження включено до календаря пам’ятних дат, що відзначають цього року.

Зірки поруч

«Життя під зіркою М.»   – так, не без інтриги, назвав свій літературний дебют Євген Козярін. На обкладинку як підзаголовок  автор виніс мотто, квінтесенцію написаного: «І не важливо де ти є, ти – зірка, // А значить, будеш поруч завжди».   Та зірка,  що не раз спалахне яскравим промінням у читацькій уяві, за зізнанням  автора, багато  чого змінила у його нелегкому житті. Але  нелегкість спонукала Євгена до спостережливості, вивела на стежку осмислення, філософських узагальнень. Ота нелегкість допомогла вигранити життєве кредо: «дихати, радіти і не наливатись журбою».

«Найкраща з нагород – листи людські»

У київському видавництві «Сакцент Плюс» побачив світ двотомник «Листи до Олеся Гончара», які Майстрові художнього слова упродовж півстоліття надсилали письменники, літературознавці, публіцисти, митці. Листи подано в хронологічному порядку, починаючи з 1946 року й до середини 1995-го — року відходу класика за межу земного життя.

До Печалі на гостину

«Кімната для печалі»  –  збірка оповідань Андрія Любки. Сюжетно не пов’язаних, але зі спільним головним героєм – Самотністю. Він, той герой, щоразу різний: меланхолійний, супокійний, зажурливий і… затишний. У коротких одкровеннях багато хто вочевидь впізнає себе самого: кому з нас хоча б раз не траплялося опинитися на межі відчаю, що віщує загрозу?

Бібліотекарка і Юрій Мушкетик

Мешкаю, як каже мати, у «забічному селі» під Києвом.
І чи не щотижня – зазвичай у святу неділю – несу до хати нову «в’язку» «прочотних» (знов мамине слово!) книжок. Де б не жив, куди би не закинула доля – першим ділом іду записуватись у тамтешню бібліотеку.

«Книга про книгу»

Перевидань знаменитої «Енеїди» Івана Котляревського існує сила-силенна. Однак в пам’яті багатьох закарбувалося, саме те, 1968 року, ілюстроване художником Анатолієм Базилевичем.

Запраглим на смак справжнього

«Смак води і віскі», –  так назвав свою третю книжку журналіст і письменник  Леонід Ісаченко. У збірку новел, есе і зарисовок увійшли осмислені і майстерно обрамлені живильним словом житейські історії, тонко спостережені автором.

«З породи вождів»

Що знаємо ми про Симона Петлюру? Та й чи була у нас можливість для об’єктивної оцінки його діяльності?

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company