Архів розділу: Читальня

Джоан Ролінґ: від невдахи до мільйонерки

У нашому світі точно не залишилося людей, які б не читали, не дивилися фільми чи принаймні не чули про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера.  Та що ми знаємо про його творчиню Джоан Ролінґ? Хто вона, мільйонерка, успішна дитяча письменниця, філологиня, сценаристка, любляча матір?

Вільна поезія для вільних людей

В Україні створили застосунок «Українські вірші» з творами понад 30-ти видатних українських поетів.

До проблем целюліту у творчості

Є книжки, які читаються за ніч. Їх читаєш, ніби їси яблуко. Власне, читаєш і їси яблуко – одне іншому не заважає. Яблуко солодке, чтиво приємне, час минає непомітно. По якомусь часові вже й не згадаєш ні яблуко, ні книжку, хоч сам процес був приємний і корисний. Є й інші книжки. Порівняв би їх із дорогими шоколадними цукерками, яскраво упакованими, перев’язаними шовковою напахченою стрічкою: ними смакуєш дозовано, скупими часточками, аби втіха тривала якомога довше, аби лишався післясмак…

Книжки для різдвяного настрою

Свято врозповні, а вам сумно? Не біда! Ловіть підбірку творів, які допоможуть вам бороти нудьгу!

Ковчег життя

Чирков С.М. Ковчег. Колискова для смерті. Роман-подорож у 333 спогадах, снах і видіннях. У двох книгах. – К.: «Фенікс», 2013. – 960 с.

Чи зізнатися мені, чи покаятись? Роман, який автор писав десять років, я прочитала за сім вечорів. А ще – читаючи  безжально псувала книжку, малюючи по полях галочки, ставлячи запитальні та окличні знаки, підкреслюючи (або й закреслюючи) окремі слова і рядки, виділяючи великими квадратними дужками речення й абзаци. Таки ж смайли-вподобайки – вигадка не сучасної, скупої на вияв емоцій доби, гадаю, якщо пошукати, вони знайдуться і на наскельних малюнках. Та й, скажімо, довгоносі жіночі личка на вщерть покреслених пушкінських рукописах – те саме.

Невтраченими шляхами

Навчений як багаторічний читач усілякими літературознавчими монографіями, трактатами, дослідженнями, навіть літературними портретами і нарисами, засідав за читання нової книжки професора Василя Яременка з певною осторогою. Побоювався, на жаль, звичного для нашого часу відчуття ніяковості, навіть досади, коли читаєш натовчені у томи і томики літературні опуси людей, дружбою-приятельством з якими дорожиш. А до Василя Васильовича Яременка маю особливий респект. Знаю його дуже багато років, ще з часів мого абітурієнства, коли він з височин приймальної комісії оцінював мою незуграбну «творчу» писанину, що мала стати перепусткою на факультет журналістики столичного Шевченкового університету, – і по суті цю перепустку мені милостиво видав. Та й потім, коли слухав його незабутні лекції з історії української журналістики, і ще перегодом, під завісу мого спудейства, коли 1980 року він взяв мене у свою групу студентів-стажистів за кордон, до Чехословаччини. А там, у купе потяга до словацького містечка Банська Бистриця, розповідав нам, ошелешеним новизною й моторошністю фактів, про літературу «Розстріляного Відродження»… І затим приводив до тями веселими бувальщинами та політичними анекдотами, які тоді, в «странє развітого соціалізма» і «побєдівшей дємократії», розповідали лише своїм, на рідній кухні, та й то пошепки.

Володимир Даниленко з «молодогвардійцями-навпаки»

У модерному видавничому центрі «Академія» протягом двох останніх років з’явилися два нових романи Володимира Даниленка – «Ніч із профілем жінки» та «Маски Діани Стогоднюк». Книжки, як і добре віскі, вартують нині грошей, тому за однією флящиною я так і не дійшов до крамниці, зате маю Даниленка…
 «Маски» чекають своєї черги. А ось «Ніч» завбачливо взяв до дорожньої валізи, і роман став яскравим доповненням до кількаденної подорожі в напрямку Карпат.

Книжкопад новинок

Листопад заполонив вулиці міста листям каштанів, ароматом кориці та карантинними обмеженнями. Тому, аби вберегти себе та не знудитись вдома, книгарні підготували для нас розмаїті новинки.

Паб «О’Брайянс», якого не було у снах кельта

Щось мені забаглося сказати трохи про друга і трохи про книжку. Друга звати Сергій Сулима, книжка називається  «Сон кельта». Прочитав її і згадав про друга. Ми давно не бачились, хоч живемо в одному місті. А раніше, майже десять років тому, мешкали довший час у Чернівцях. І там, і тут Сергій Сулима вмів безпомильно, мало не у псовий нюх знайти ресторанчик, кнайпу, генделик, де у швидкому часі ставав настільки своїм, що його зустрічали як тата рідного, готували страви на замовлення за окремим, ним визначеним, меню, і ці громадські заклади завжди вражали якимось особливим стилем, шармом і обов’язково домашнім затишком.

Ілюзія рівності, або Навіщо людству фемінізм

Людство намагається побороти будь-які упередження, що стосуються дискримінованих суспільних груп, однак до остаточної перемоги все ще далеко. Толерантність часто вважають звичайнісіньким наслідуванням моди. В найкращому випадку. Гірше, коли рівність чоловіка й жінки зневажають, ба навіть засуджують. Якщо ти феміністка чи фемініст – очікуй на критику, якщо підтримуєш права ЛГБТІ-спільноти, то легше про це взагалі мовчати.

Керовані виклики

Неважливо, як повільно ти просуваєшся. Головне – ти не зупиняєшся.
Брюс Лі.

Спорт – це рух, розвиток, задоволення, перемоги, інколи падіння. Кожен спортсмен-початківець стикався з перешкодами, які здавались нездоланними, надто важкими на шляху до омріяної перемоги. В такі моменти волієш почути підтримку від людини, котра мала схожий досвід, відчувала присмак невдач, та не скорилася обставинам.

«Посвятіть у Дніпрі Україну!»

З Миколою Орловським ми були однокурсниками, а згодом і колегами на УТ-1. Рівновіддаленими у стосунках: кожен замкнутий сам у собі – у своїй роботі і проблемах. Як каже нині його дружина Світлана Макаренко, – «мовчунами». Лише тепер, після такої підступної смерті Миколи, завдяки Світлані відкриваю храм його Любові і храм його зворушливої і тонкої Душі. Адже раніше я навіть не знала про Миколине захоплення поезією.

Творчий полудень Тамари Хрущ

Нову збірку поезій «На семи вітрах» журналістки Тамари Хрущ презентували у Національному музеї літератури. У залі, де одночасно експонувалася виставка ікон і картин Мирослави Збожної. Гарна виставка, чудова розмова про поетичне слово пані Тамари з незабутньою, затишною, справді в чомусь божественною атмосферою, створеною ликами, котрі начебто відсторонено, але спостерігали зі стін за дійством у залі.

Три таїни Івана Миколайчука

«15 червня 1941 року народився Іван Миколайчук — український кіноактор, кінорежисер, сценарист. Лауреат Шевченківської премії, – йдеться у Вікіпедії. – Зіграв 34 ролі в кіно, написав 9 сценаріїв та має дві режисерські роботи. В УРСР носив тавро «неблагонадійного».
На Буковині, зокрема, у Чернівцях та рідному селі Миколайчука Чортория, відбудуться вшанування 80-ліття знаменитого актора. Презентуватимуть і нову книжку Мирослава Лазарука «Чорторийські марева-видіння» (Чернівці: ТОВ «Друк Арт», 2019р.).

Василів обніжок

Отак мені видається: стоїть світло-чубий хлопець, вчепірившись підошвами у траву. З піднятим до сонця лицем. Стоїть! Бо його поставили, дарувавши величезні очі, аби Бачив! Скаже хто: очі, як очі… Але чи зміряєш їхню глибину?! Ото ж бо…

Новітні герої нових книжок

Здається, вже кожен притомний розуміє, що 2014 року саме Росія розв’язала проти України справжню війну. Як би хто не називав цю трагічну сторінку в нашій історії. Так, це війна – офіційно не оголошена, але на ній чи не щодня гинуть українські воїни. Тоді, 2014-го, першими на захист рідної землі стали добровольці. З часом у пекельному ратному вогні загартувалося Українське військо.

А це таки Свято!

На початку березня віртуальна авіакомпанія не віртуального «Видавництва Старого Лева» здійснила подорож в часі до Парижа  на запрошення…  самого Ернеста Гемінгвея. Саме так хочеться означити видану  українською мовою книжку «Свято, яке завжди з тобою» –  мемуари світового класика про життя в Парижі в 20-х роках XX століття.

Про рідне і близьке на Далекому Сході

«Кохання – це єдине, що перемагає страх смерті. Ніщо не владне завадити коханню, як нікому не під силу зупинити сонце»… Книжка Максима Бутченка «Жінка в темряві. Зелений Клин» справді гідна, щоб її перечитували й цитували. Стільки за рядками тут мудрості, духовної краси й натхнення, мужності, відчайдушності, переживань. Зі сторінок роману я ніби справді потрапляла в буремні часи, коли наші пращури виборювали волю.

Мовні хамули від «Фабули»

Уже з першої сторінки ця ошатна і навіть вишукана, як на видавничий смак, книжка спонукає ухопитися за червоний олівець і за голову! А потім кинути олівець і триматися лише за голову, яка йде обертом. Таких довільних експериментів із літературною українською мовою, заплетених невіглаством і профанацією, давно не випадало потрафити!

Протистояння. Історія недуги

Чи існує можливість висвітлення війни, зосереджуючись на образах, асоціаціях, паралелях? Війни, де фіксуються абстрактні теми, де стирається поняття добра і зла, а обидві ворогуючі сторони стають єдиним організмом, який бореться за справедливість, за права людей? А може там немає нічого іншого, крім існування двох різних культур: однієї, котру рухає ностальгія за минулим, та іншої, яка вбачає попереду нові можливості для своєї країни?

«Страсні» історії Марини Варич

Переповнюють враження від збірки оповідань Марини Варич «У ніч на страсну п’ятницю». Усі три розділи книжки пронизано єдиним міцним тематичним стрижнем. Кожен розділ ніби вивершує в єдину крону різні аспекти українського буття, починаючи від зими 2013 року: долі воїнів, волонтерів, лікарів, цивільного населення на окупованій та прифронтовій зоні російської агресії України, переселенців. У центрі уваги – психологічний космос жінки, означений і навіть типологізований: жінки патріархального укладу, бізнес-леді, жінки-воїни.

Бібліографія, що захоплює

Бібліографістика завжди впорядковує книгопотоки і документообіг у логічні русла. В інформаційно розхристаному сьогоденні її роль важко переоцінити: потік інформації такий стрімкий, що навіть свідоме медіаспоживання не здатне вихопити найважливіших концептів і змістів.

Три жінки, три історії…

Був час, коли я захоплювалась поезією, потім історією та пригодами… Нині зачитуюся жіночими романами. Ні, не легковажним чтивом, а історіями вольових, знакових особистостей. Перечитала вже маленьку бібліотечку таких біографічних життєписи. Але вам розповім про три біографії жінок. Чому саме про них? Бо вони змінили моє світобачення. Переконана: ці оповіді мусить прочитати кожна жінка.

Принадна «пекельність» Кассандри Клер

Текст формує історію і важливі деталі, запускаючи весь подієвий механізм. Слова змушують самостійно промальовувати образи головних героїв з їхніми прагненнями, переживаннями. Невід’ємна роль – за місцем подій: для відтворення в нашій уяві повної картини воно має бути деталізованим. Художня література – осідок чи не всіх любовних історій, в яких уявляєш себе головним героєм. Вихор складнощів, калейдоскоп подій тільки те й роблять, що тримають в напрузі, інтригують читача до останньої сторінки, зачаровують своєю атмосферою.

Сага про буковинців

Торік у вересні на Форумі видавців у Львові відбулася презентація нового роману-хроніки Марії Матіос «Букова земля», який з’явився у видавництві Івана Малковича «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Розповідаючи про теми, до яких ніхто не звертався, сюжетні лінії та основних героїв свого великого історичного твору, авторка наголошувала: «Я написала правду про тих, хто змінив хід історії…». Водночас попереджала своїх читачів, що їх чекає нелегке читання.

Щоб писати і не стирати, щоб скорочувати і не доточувати

Повз книжку з такою інтригуючою назвою пройти не могла. «Пиши, скорочуй» – помічний підручник для кожного, хто працює з текстом. Справді універсальний порадник редакторові, копірайтерові і всім тих, хто годинами тяжко мучиться над чистим аркушем: «З чого ж почати?»

Крадійка, що повертає смак життя

Згуба, сльози, страждання, біль, гіркі шкодування за втраченим минулим і людьми, які колись були його частиною. Це тисячолітня історія війн очима дорослих. Та ще важче сприймати війну дітям: вони надто невинні, беззахисні та безтурботні для неї. Але ця потвора доконче мусить зачепити кожного, вона не буде розбиратися, хто на це заслуговує, а хто ні, не зважить на статус, вік, релігію, ні на що.

Аргументом проти страху

Що спільного між президентом, лікарем, учителем? Насправді – багато, але чи не найпосутнішим є емоції, зокрема страх. Страх, якого хочемо, але часто-густо не можемо позбутися, який паралізує волю, пригнічує і дратує… Саме про ці емоції йдеться в книжкі Брендона Вебба та Джона Девіда Манна «Приборкуючи страх», український переклад якої вже надійшов до книжкових крамниць.

Що варто запозичити в Шимона Переса?

Взявся написати – «вчитися у ізраїльтян», але передумав, бо Шимон Перес часто-густо йшов супроти своїх співгромадян. Зрештою, я не поділяю захоплення багатьох наших українців воюючим Ізраїлем, мовляв, і Україні треба брати приклад з країни, яка стільки років живе в умовах постійної війни\терору.

Кімната снів Девіда Лінча

Cамобутній новатор, один з найяскравіших представників незалежного американського кіномистецтва. Створюючи свою дебютну картину «Голова-гумка», він чотири роки жив і працював на імпровізованій студії, власноруч створював спецефекти та навіть знімав у кадрі своїх родичів. Зате світ побачив одну з найхимерніших стрічок в історії кіно, яку у 2004-му внесли до Бібліотеки Конгресу США.

Як упізнати глупство

Дурість оточує нас усюди й повсякчас: чуємо, бачимо, читаємо її чи не щодня, та й, ніде правди діти, самі час від часу робимо дурниці. Однак, чому це відбувається? Чому здається, ніби дурість навколо лише прогресує? І чи можливий світ без неї? Два роки тому французький журналіст Жан-Франсуа Марміон звернувся до провідних науковців, аби знайти відповіді на ці запитання.

У місті Емансипованих

Мабуть, усі ми доходили до такого стану, коли, як кажуть, хотілося розвантажитися. Переглянула відгуки на «Місто жінок» Елізабет Гілберт і зрозуміла: саме те, що шукаю. Життєпис дівчини-простачки у чужому великому місті, її листування з матір’ю, звичні, а іноді не зовсім житейські історії,  –  цікаво, часом повчально, але ненав’язливо і легко.  Читаючи книжку, часто уявляла себе на місці героїні і ніби переселялася в її часи минулого століття. Змістовне, а водночас легке плетиво слова: є місце еротиці, ніжності, гумору, романтиці і що несподівано – жіночій  мудрості.

Паризька дружина Ернеста

В читацькій пристрасті мені найбільше смакують життєписи видатних людей. Особливо ті, що належать не перу самих зірок, а поглядові збоку. Книжка Поли Мак-Лейн «Паризька дружина» від видавництва «Книги-ХХІ» у перекладі з англійської Ірини Вікирчак – якраз із того штибу. Це розповідь про шість років із життя Гедлі Річардсон, саме ті, які вона присвятила Ернесту Гемінґвею.

«На запах м’яса» у піст

Переглядаючи полиці з книжками, аби знайти щось цікаве на кількаденне читання,  звернула увагу на роман Люко Дашвар  «На запах м’яса». Уже знайома з творчістю цієї української письменниці: її книжки жорстокі, відчайдушні, але здатні надихати та змушують замислюватися. Легка, навіть простонародна мова заглиблює в сюжет по саму маківку – проживаєш події разом з героями.

Весняна бібліотечка. Антистресова, антикрихкісна, протикоронавірусна

Карантин завжди невчасно, а тут ще й весняна пора, коли душа рветься на природу, до зеленої краси, коли хочеться незвичного, щоденних маленьких шаленств. Але якщо на вулицю вийти проблематично, то можна увійти у світ книги. За кілька днів у мене дібралася своя весняна бібліотечка,

Як не стати овочем

В акурат напередодні запровадження карантину Оксана Мороз презентувала у столичному «Urban Space» книжку «Нація овочів?» Зізналася, що майже 20 років віддала вірусмейкерству. Простіше кажучи маніпулюванню громадською думкою. Але полишила цей фах тепер займається декодуванням інформації. Про цю специфічну сферу інформаційних технологій і написала книжку. І, звісно ж, «наживо» поділилася з гостями презентації специфікою вірусмейкерства.

«Декамеронність» Ярослава Ороса

Ярослав Орос не належить до письменників, чиї тексти читаються легко й швидко – навпаки, вони вимагають вдумливості та неквапливості, щоб зважити кожне слово, осягнути авторські смисли, відчути іронічність думок і  вболівання за все, що відбувається у сучасному українському просторі – політичному, суспільному, культурному, духовному.

Сергій Мартинюк: римую, коли хочу викричатися

Український музикант, лідер луцького рок-гурту «Фіолет», громадський діяч і поет  Сергій Мартинюк презентував свою дебютну збірку віршів «Реп’яхи», видану видавництвом «Фабула».

Актуальна історія

Сьомого листопада наукова громадськість згадувала славетного історика, філософа і громадського діяча, академіка Української Академії Наук Дмитра Багалія: у його 162-гий день народження. А напередодні у залі столичної Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки ім. В. Г. Заболотного презентували ошатне перевидання головної праці академіка його «Історії Слободської України». Зібралися науковці, дослідники та й просто небайдужі до історії кияни, аби відкрити чи й нагадати собі значущі факти рідної історії, оприлюднені автором цієї книжки далекого 1918 року.

«Кімната для печалі»

Цю збірку оповідань Андрія Любки поєднує головна  героїня. Ніби символізуючи стабільність, свою незриму і невідступну присутність у житті кожної людини. Її ім`я – Самотність. Гадаю, ви знайомі.

Майдан озвався історіями

Від часу Революції Гідності минуло понад 5 років, але згадувати ті події досі тяжко. Небесна Сотня новітніх українських героїв дивиться на нас з Височини, і їм до болю додається прикрість…

Сумно і тепло про Миколу Холодного

Побачила світ книжка, яка мала б вийти багатотисячним тиражем, натомість прийшла до читача лише у кількох сотнях примірників. Та й знайомити з нею найширший загал книголюбів годилося б десь у переповненій людом і телекамерами просторій університетській світлиці. Натомість презентували її у скромній актовій залі НСПУ і  аж при … десятку присутніх найзатятіших прихильників поета, про якого та книжка й повідує.

З «Аральського моря», де «море-море Парижа»

Українська письменниця Ірена Карпа, яка змінила Київ на Париж (сподіваємося, тимчасово), презентувала нову книжку «Добрі новини з Аральського моря».  Як на мене, назва оманлива: після прочитання уявляються береги Сени, а не далекої середньоазійської водойми. Що й підтвердила телеведуча Катерина Осадча: «Ця книжка — віртуальна подорож до мого улюбленого Парижа: у ній оживають його симпатичні вулички, тут відчуваєш гамір на терасах кав’ярень, але з кожною сторінкою заглиблюєшся не в ошатно-туристичне, а в інсайдерське місто — у таке, у якому я жила в юності… Тривоги й радощі головних героїнь мені дуже знайомі».

Чорні тіні червоного

Одразу зацікавила яскрава обкладинка і назва книжки «Червоний Елвіс». Поєднання викликало комічне враження. Елвіс Преслі – американський виконавець рокабілі – одного з ранніх форм рок-н-ролу, легенда минулого століття, автор багатьох неперевершених музичних рекордів. Який  стосунок має Король рок-н-ролу до українських реалій? І чому Елвіс червоний? Заходилася шукати відповідь у автора книжки – письменника Сергія Жадана.

Крик із бронзи

–  Усе змінювалося, але Тарас Шевченко залишався у  нашій уяві таким, яким був за радянських часів. Він волає з бронзи та каменю: «Звільніть мене! Я хочу жити серед вас!», – наголошує українська письменниця Антоніна Цвід,  авторка  трилогії про Великого Кобзаря. Презентація трикнижжя майстрині слова, знаної донедавна самобутньою інтимною лірикою, зібрала велику аудиторію студентів та викладачів Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка.

Ночі із «відбірним про любов»

Аж коли випав перший сніг, а потім зійшов з відлигою, щоб ближче до Різдва вхурделити незайманішим та білішим – тільки тоді дійшла черга до книжки з білою обкладинкою…

Три крапки замість риски…

«Підводячи риску» –  на мій погляд, занадто мінорна назва книжки для такого автора, як енергійний Борис Савченко: кінорежисер, актор, педагог, громадський діяч. Скепсис перед черговим фоліантом мемуаристики враз зникає вже на перших аркушах.

У поміч тим, хто Сухомлинського вивчає

Ім’я Василя Олександровича Сухомлинського – педагога, вченого, гуманіста – особливе серед постатей української та світової педагогіки ХХ століття. За рішенням 39-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 100-річчя від дня його народження включено до календаря пам’ятних дат, що відзначають цього року.

Зірки поруч

«Життя під зіркою М.»   – так, не без інтриги, назвав свій літературний дебют Євген Козярін. На обкладинку як підзаголовок  автор виніс мотто, квінтесенцію написаного: «І не важливо де ти є, ти – зірка, // А значить, будеш поруч завжди».   Та зірка,  що не раз спалахне яскравим промінням у читацькій уяві, за зізнанням  автора, багато  чого змінила у його нелегкому житті. Але  нелегкість спонукала Євгена до спостережливості, вивела на стежку осмислення, філософських узагальнень. Ота нелегкість допомогла вигранити життєве кредо: «дихати, радіти і не наливатись журбою».

«Найкраща з нагород – листи людські»

У київському видавництві «Сакцент Плюс» побачив світ двотомник «Листи до Олеся Гончара», які Майстрові художнього слова упродовж півстоліття надсилали письменники, літературознавці, публіцисти, митці. Листи подано в хронологічному порядку, починаючи з 1946 року й до середини 1995-го — року відходу класика за межу земного життя.

До Печалі на гостину

«Кімната для печалі»  –  збірка оповідань Андрія Любки. Сюжетно не пов’язаних, але зі спільним головним героєм – Самотністю. Він, той герой, щоразу різний: меланхолійний, супокійний, зажурливий і… затишний. У коротких одкровеннях багато хто вочевидь впізнає себе самого: кому з нас хоча б раз не траплялося опинитися на межі відчаю, що віщує загрозу?

Бібліотекарка і Юрій Мушкетик

Мешкаю, як каже мати, у «забічному селі» під Києвом.
І чи не щотижня – зазвичай у святу неділю – несу до хати нову «в’язку» «прочотних» (знов мамине слово!) книжок. Де б не жив, куди би не закинула доля – першим ділом іду записуватись у тамтешню бібліотеку.

«Книга про книгу»

Перевидань знаменитої «Енеїди» Івана Котляревського існує сила-силенна. Однак в пам’яті багатьох закарбувалося, саме те, 1968 року, ілюстроване художником Анатолієм Базилевичем.

Запраглим на смак справжнього

«Смак води і віскі», –  так назвав свою третю книжку журналіст і письменник  Леонід Ісаченко. У збірку новел, есе і зарисовок увійшли осмислені і майстерно обрамлені живильним словом житейські історії, тонко спостережені автором.

«З породи вождів»

Що знаємо ми про Симона Петлюру? Та й чи була у нас можливість для об’єктивної оцінки його діяльності?

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company