-
ВОЄННИЙ Щоденник
-
Тема
-
FICTION/OPINION COLUMN
-
ФОТОБУК
-
Нетлінне
-
На часі
«ЧОРНА МІТКА» ДЛЯ МЕРСЬКОГО НЕДОІМПЕРАТОРА
Цей тиждень в українському інформаційному полі виявився напрочуд символічним. Поки в темряві ближніх Антонієвих печер Києво-Печерської Лаври біля мощів святого Іллі замість нав’язаного імперією «Муромця» з’явилася нова табличка – «Муровець», на далеких північних теренах відбувалися події іншого ґатунку. На пітерському економічному «недофорумі» пролунав і задимів «палкий привіт з Києва», а слідом за цим Президент України Володимир Зеленський оприлюднив відкрите звернення до владіміра путіна із закликом завершити війну перемовинами «у форматі між нами й вами».
МІЦЬ МОВНОГО КОРДОНУ
Фраза «какая разніца?», яка багатоліттями маскувалася під побутове небажання заглиблюватися в «мовні розбірки», після початку повномасштабного вторгнення оголилася до цілковитої суті. Сьогодні вона резонує з найвідвертішими україноненависницькими постулатами рашистів з путіним у головах, котрі марять остаточно вимордувати нашу мову та ідентичність.
Але навіть тепер, коли маски зірвано, коли світ побачив жахіття «русского міра», частина нашого суспільства все ще чіпляється за цей рабський аргумент.
ВІЙНА ПІД ЧАС ЖИТТЯ
Ця залізна господиня руйнування приходить без стуку й не питає чи можна. Її назвисько стало книжним символом світових катастроф, а у нашому сьогоденні перетворилося на жаргонні відповідники: «нуль», «плюс», «прильоти», «двохсоті»… І на мамине: «у нас знову гучно, але не хвилюйся…». Вона поруч, тінню на наших підвіконнях. Виє, стрясає світ вибухами, гидить руїнами, множить могили і все ж не має сил відібрати в нас головного – життєвої упертості, прадавньої козацької нескореності.
ПАРАДОМ У МИНУЛЕ
Психологи не радять людям жити наративами минулого, часто страждати ностальгією, слухати постійно ретро… Це, кажуть, негативно впливає на перспективу й розвиток особистості, дестабілізує, гальмує розумову спроможність.
А що тоді казати, коли величезна країна животіє, дихає й видихає цим небезпечним синдромом?
Архів розділу »
З перших вуст
Світлана Гриценко: «Країна потребуватиме відновлення, і саме енергія молодих має стати його рушійною силою»
За кожною соціальною ініціативою стоять люди. Керують проєктами, шукають рішення для найскладніших викликів. Світлана Гриценко представляє Фонд Віктора Пінчука, що вже багато років інвестує в розвиток молоді, освіту та лідерство в Україні.
Мереживо світла, мереживо світу
Йду на пари чи повертаюся з них, а за вікном галереї імені Віктора Огневʼюка на барвистих полотнах ввижаються мені звірі: жирафи, леви. Навіть пегаси! Що за фантастичні створіння, де їх шукати? Розгледіти зблизька не можу – зачинено. Не у вікно ж мені лізти? Потім скажуть: «Ох уже ці журналюги, крізь шибки просочуються…».
Атлетична брутальність у ритмі гламур
Нова режисерська робота Олега Борщевського, повнометражна танцювально-спортивна комедія «Танці зі штангою» має з’явитися на широких екранах уже цієї осені. Ми ж побували у самісінькому вирі знімального процесу, під дахом столичного культурного кластера «Краків».
ІДЛ: більше, ніж історія
Цей проєкт відкритого турніру з історичних дебатів, колись ініційований студентами історичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, давно переріс формат змагань чи турнірів, а став живою традицією, інтелектуальним фундаментом, що гуртує покоління істориків. Не лише Шевченкового університету, а й інших закладів вищої освіти, які поділяють відданість історичній правді та критичному мисленню.
Архів розділу »
Постаті
Білий янгол Чорнобиля
У перші години після аварії на Чорнобильській атомній саме з ініціативи Леоніда Кіндзельського всі радіологічні лабораторії системи охорони здоров’я зобов’язали контролювати радіаційну обстановку. Разом із дозиметристом він, головний радіолог УРСР, особисто обстежував забруднені території, щодня доповідав урядовій комісії про реальний рівень радіації і наполягав на терміновій евакуації Чорнобильського району.
Життям – із Польщею, серцем – з Україною
Він малював ескізи для українських банкнот, воював за незалежність у лавах Армії УНР, а решту життя присвятив місту, яке стало для нього другою домівкою. Історія Зиновія Подушка – приклад витривалості мистецького таланту.
Вино півстолітньої витримки
Згадую його з’яву у моїй долі – спекотної червневої днини 1976 року. Насправді день тоді був цілком погідний, навіть бадьорий, але стан, коли твій юний організм ураз кидає з холодного поту в гарячий, мимоволі вкарбував у пам’ять аналогію шаленого палу.
Енциклопедист
Уперше з Віталієм Ханком ми перетнулися давно. Біля полтавської Білої альтанки, на «Мазепа-фесті», який тоді організовував незабутній голова полтавської «Просвіти» Микола Кульчинський.
Архів розділу »
