Архів розділу: TEEN-TEAM

Театральна Нарнія у київському підвалі

Непримітна багатоповерхівка на Лук’янівці, ще більш непримітний підвал, за дверима якого перед випадковим гостем постає справжнє диво. Саме у такому незвичному місці розташована театральна студія «SPLASH» – місце, де аматори творять як визнані професіонали. Маленька зала на кільканадцять місць, сцени немає: театральне дійство розгортається  серед глядачів, посилюючи між ними й акторами емоційний та ментальний зв’язок. Гасне світло, лине музика: вистава розпочинається…

«Зашоплюємося»

Листопад – найулюбленіший місяць «шопоголіків». Спершу Всесвітній день шопінгу, а потім і відома у світі «чорна п’ятниця» – остання в місяці.

У самісіньке серце

Яскраві брутальні рокери, які творять упізнавану  українську музику, не зважають на жодні формати і щоразу дивують новими експериментами, – таким знають найкращий рок-гурт України «The HARDKISS». Та цього року музиканти вперше показали інакший, ніжний, вразливий куточок музичної рок-душі під назвою «Акустика». В жовтні гурт здійснив тур найбільшими містами країни. Фінальні  концерти пройшли на початку листопада у столичному Палаці «Україна». П’ятнадцять  музикантів, а серед них були переважно запрошені, грали виключно на акустичних інструментах, зібравши понад сім тисяч глядачів.

Минуще чи рух по колу?

Історія – невичерпне джерело дискусій та пошуків істини. І не лише для істориків, а й для тисяч небайдужих громадян. У книжках, на їхніх пожовтілих сторінках, усе подано зазвичай у чорно-білих тонах. Насправді ж минувшина має незрівнянно багатшу кольорову гаму.

Ранок починається з… театру

Що може змусити вічно сонного студента прокинутись о 5-тій годині ранку, ще й рушити в інший кінець міста –  маршруткою, з двома пересадками? Правильно! Ранкова вистава в міському драматичному театрі «Браво» від театру абсурду… «Воробушек».

Таїна Кіно

Знімаємо? Але для початку потрібна ідея – провідна ниточка, якою зв’яжемо концепт, сюжет, героїв, а в майбутньому – сценарій.

У «Лясах», з не-лясами про музику

Вечірнє місто, кав’ярня «Ляси», великі подушки на м’яких кріслах при вході. Молодь сходиться на виступ юних музикантів. Денис Жаров і Тимофій Зезюлькін, студенти-журналісти Грінченкового університету, уже кілька років пишуть власну музику, яка для багатьох друзів та знайомих стала улюбленою.

Усмішка долі в музичній індустрії

Зазвичай кожна історія успіху починається з чогось на кшталт: «Я довго працював не покладаючи рук. Спочатку ніхто не вірив, а я зміг… Довгий час не розумів, що потрібно робити, але ми впоралися…»

Чи побачить глядач Гончареві записки з полону?

Український письменник, академік, громадський діяч. Лауреат найвищих літературних відзнак радянського періоду та перший лауреат Шевченківської премії. Його твори перекладено 67-ма мовами світу. Найвідоміший твір – роман «Собор» – швидко розійшовся півмільйонним тиражем. Після чого твір було заборонено…

Ціна «кайфу»

Кому з нас не кортіло постійно відчувати легкість, піднесення, бути енергійним та життєрадісним? Кожен досягає цього по-різному: хтось займається спортом, хтось із головою занурюється в хобі, хтось здатен вловити ці відчуття просто проводячи час із у родині, з друзями. Але є й такі, хто обирає кардинально інший спосіб: «чарівні» речовини, які начебто дають «все й одразу».

Андрій Кокотюха про «Червоного» і Зелен…ського

Ми стрілися випадково, в одній зі столичних бібліотек для дітей. Читач і знаний  в Україні письменник Андрій Кокотюха, автор захопливих детективів, історичних, політичних романів. Утім розмова наша, на яку він погодився, одразу ж вийшла за рамки дитячої літератури.

Донька воїна

У цього документального фільму негероїчна назва  «Тато»,  хоча йдеться про полеглого під Дебальцевим Володимира Самоленка. Одного з перших добровольців батальйону «Донбас» друзі називали Вованом. Він був комп`ютерником, а на війну пішов у найзапекліші дні 2014 року.

«Триста Тухольців», або Заокеанський переспів української класики

Один з найуспішніших у вітчизняній літературі історичних творів – Франкову повість «Захар Беркут» – читацький світ відкрив наприкінці дев’ятнадцятого століття. Майстерним словом про героїчну минувшину Іван Якович намагався пробудити самобутність і свободу у серцях українців, століттями розділених імперськими кордонами. Саме тому, побачивши анонс фільму «Захар Беркут», одразу вирішив його переглянути.

У човні Євгенія Стасіневича

Осіннього вечора, який прозорим оксамитом вкрив величні Золоті Ворота, шукала заховану поміж двориків книгарню «Є». Запізнювалася на лекцію критика Євгенія Стасіневича «Як написати рецензію на книжку українського автора».

Урок від «Шполянських вістей»

Анатолій Вікторук – справжній оптиміст. Мудрий. Три десятиліття очолює у місті Шпола, що на Черкащині, районну газету. І навіть нині, у час дуже непростий і непевний для вітчизняної преси загалом, а для місцевих друкованих видань особливо, його «Шполянські вісті» з усіх сил тримаються на плаву. Ба більше, редактор все ще вірить у зростання тиражів. Бо жоден телевізор, жодна FМ-станція, на його думку, не замінять живого друкованого слова. Яке читацька громада Шполи і району звикла черпати саме зі сторінок старої і славної райгазети.

Марія ДМИТРІЄВА: «Без жінок миру не здобути»

Це споконвічна думка, що історію писали переважно чоловіки. Оружні. Просто внесок іншої половини людства, найперше в досягненні миру, ігнорувався. Хоча досвід жінок і чоловіків в умовах війни, зазвичай, суттєво різниться. В усі часи це болюча тема: як захистити жінок під час збройних конфліктів.

Трикнижжя часу

Того дня в студентській аудиторії не було жодного вільного місця. На столі – різноманіття гаджетів: студенти-журналісти налаштували диктофони, аби не загубити сказане гостем.
На столі – два опасисті томи: лаконічна назва «Мій час» інтригує…

«Вогні Києва» і мистецьке «агов!» у Всесвіт

Передчуваючи цікаве, підіймаємося у натовпі ескалатором з підземки в самісіньке столичне середмістя. До початку ще 15 хвилин, а на Хрещатику вже яблуку ніде впасти: народ сновигає, напосідає, протискується в пошуках кращого місця. Бринить музика, ніби всередині тебе, збурюючи святковий настрій. Цей рідний мотив: «Сядемо вкупочці тут під калиною…» На годиннику – лічені секунди до 20:00. «Вісім, сім, шість, п’ять…» Kyiv Lights Festival стартував!

На вокзал, у Чорнобильське лихоліття…

Уперше в Україні презентовано витвори медіа-арт- художників, що працюють із сучасними VR та AR-технологіями, проєкторними та лазерними інсталяціями.

Ні серпом, ні молотом

Входи в усі зали кінотеатру стікаються у великий та яскравий хол з острівцями, де можна придбати квитки, купити смаколики, попити кави. Люди вештаються туди-сюди, насолоджуючись передчуттям поринути у таїну Кіно. Легкого видовища не очікуєш: на екрані постане життя тих, хто йшов через пекло «серпа й молота» до калинової волі…

Микита МАЗУР: «Нас у команді дев’ятеро»

Микита Мазур, студент ІІІ курсу Інституту журналістики столичного Грінченкового університету,  створив інстаграм-проект «Soulwave», щоб висвітлювати новини української музики. Свій задум пояснює з гумором: «Все почалося з голови. Один хлопець вирішив, що не хоче залежати від когось, не бажає ходити на роботу і виконувати чиїсь вказівки. А хоче мати свою справу, робити щось корисне, висловлювати власні думки, чимось ділитися».

На урок зайшла війна

Ось і останній урок, закінчення якого так нетерпляче очікує увесь клас. Кортить швидше вибігти на шкільний дворик, насолодитись теплим травневим днем. Вітрець за вікном, ніби шепоче: не сиди за партою…

Картини мальовані і… витворені

Найкращі полотна вітчизняних митців, створені за останні три роки, відібрані Національною спілкою художників України на Всеукраїнську художню виставку «VIII трієнале живопису».
Зрозуміло, на її відкритті у залах столичного Будинку художника яблуку не було де впасти.

Урок гольфу

Дев’ята ранку. Яскраве сонце вже припікає. Змочене нічним дощем, оксамитове поле для гольфу всіяне білими кульками.

«Не ховай очей!»

У цьогорічному рейтингу захисту прав ЛГБТ «Rainbow Europe», який складає організація «ILGA-Europe», Україна посіла 35-те місце. Досі ЛГБТ-українці стикаються з виявами дискримінації: в навчанні, роботі, у звичайному житті. Згідно з останнім звітом «Про стан дотримання прав і свобод людини і громадянина в Україні» офісу Омбудсмана, у суспільстві зберігається високий рівень упередженого ставлення до ЛГБТ-співгромадян. 

Історія депортації, шлях повернення

Десять тематичних інсталяцій, заполонивши кілька залів національного  комплексу «Експоцентр України» (ВДНГ), повертали думки і почуття до трагічних подій 75-тирічної давнини, коли волею Кремля почалося масове насильницьке вивезення кримських татар з їхньої отчини, Кримського півострова. 

Перша в Європі, третя у світі

На недавньому чемпіонаті Європи з вільної боротьби в Бухаресті Оксана Лівач здобула «золото». Українська спортсменка, що виступає у ваговій категорії до 50-ти кг, на останніх секундах фіналу вирвала драматичну перемогу в болгарки Міглени Селішки…

Владислав ВАКУЛА: «Завжди ставлю перед собою високі цілі»

Ще на початку 2018-го він був гравцем U-21 футбольної команди «Сталь».  Колектив ледве зводив кінці з кінцями і в найвищому дивізіоні вітчизняного футболу – УПЛ –  посідав останнє місце. Але ця невдача для Владислава Вакули виявилася початком успіху. Футболіст підписав контракт з ФК «Маріуполь», його кар’єра стрімко пішла вгору.  Вже наприкінці минулого року юнака визнали одним з найкращих гравців команди, він ввійшов у топ-трійку кращих футболістів України в категорії U-19.

Художниця Люба ЛЕБІДЬ-КОРОВАЙ: «Безталанних не існує»

Її дар занурюватися у глибочінь віків, освоювати лабіринти людських душ вражає. А стиль дивує неординарністю. Філософська естетика її картин надихає замислитися над важливим та вічним, що височіє десь там, за білими хмарами, у блакитній нескінченності.

Пісні мільйонів

«Океан не мовчить – не мовчи і ти!», – таким гаслом   Святослав Вакарчук запрошував шанувальників творчості до Національного експоцентру України, на свій концерт, який відбувся у День Києва.

Ретро на березі Смотрича

7-9-го червня місто Кам’янець-Подільський очікує вибух. «Вибух нових емоцій». Принаймні таке дослівно пообіцяла Юлія Скоробогач, модератор та керівник молодіжного прес-центру міжнародного фестивалю стилю «Ретро-Фест».

Музика єднання

Очікування, приємне хвилювання – і в ефірі дійство, на яке після перемоги на Євробаченні-2018 ізраїльської співачки Нетти чекали цілий рік – міжнародний пісенний конкурс приймав Тель-Авів. Минуло вже 63 роки, як вперше у повоєнній Європі відбулося таке музичне свято, – тоді, 1956 року, «Євробаченню» дала старт Швейцарія. Організатори ставили за мету після Другої світової війни піснею об’єднати країни. Відтоді запекла боротьба точиться не лише за кришталевий мікрофон, а й за можливість провести неймовірне всеєвропейське шоу у своїй державі.

Кислі обличчя перед мільйонами екранів

17 квітня 2011 року нова потужна хвиля «серіаломанії» накрила шанувальників екранних мистецтв. Секс, скандали і вбивства – те, що потрібно для сучасного спокушеного глядача, і це все у фентезі-серіалі «Гра Престолів». Рецепт успіху начебто простий: взяти притягальну історію, додати голлівудських зірок, приправити вражаючими спецефектами, довершеною комп’ютерною графікою – і маємо один з найпопулярніших серіалів, що ось уже вісім років не дає спокою багатомільйонній глядацькій аудиторії.

«Усе починається з пустоти»

«Пусто» – неакадемічний проект про літературу, живопис та кіно. Як він народжувався? Цим і розпочалася розмова з продюсеркою Тетяною КУЛИК –  львів’янкою, нині першокурсницею одного зі столичних вишів.

Карнавал Вроди і Таланту

Другої неділі травня, у День Матері, сцена концернтної зали Київського університету імені Бориса Грінченка осяялася найяскравішими барвами весни, заясніла радісними дитячими личками: тут відбувався II Всеукраїнський благодійний фестиваль моди і таланту «Маленька Красуня України 2019».

«Женя» підкорив «Виклик»

«Я просто дію», – ці слова, виповнені неабияким сенсом, стали життєвим кредо другокурсника Інституту журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка Євгена Козяріна. Хлопець з діагнозом ДЦП пережив розлучення батьків, пройшов безліч випробувань, тому як ніхто, здатен надихнути інших ніколи не здаватися. Саме про його життєву історію, почасти і його вустами, оповідає короткометражний фільм «Женя», прем’єра якого нещодавно відбулася у столичному кінотеатрі «Київ». Картину створила студентка-журналістка Грінченкового університету Дана Маслюк.

Кілька тисяч за дзвінок

«Мамо, у мене неприємності. Потрібні гроші…».  Комусь здається, що шахрайські схеми нас не обходять, що нас, освічено-розумних, не візьмеш на таку макуху. Якби ж то.

За екраном

Нові телепрограми з’являються частіше, ніж ми встигаємо перемикати канали. Вони захоплюють прайм-тайм, змінюють назви, оселяються у яскравих студіях, вбираються у численні декорації. Людство все більше впадає в залежність від телебачення та інтернет-простору: занурюється у водоспад подій, новин, порад, шукає щось цікаве на своїх «звичайних» та «інноваційних» екранах новочасних ґаджетів…

Призов у професію від Ахтема Сеітаблаєва

«Коли кричить душа, коли є що сказати, просто бери камеру і йди знімай»,– розпочав мотиваційний тренінг у столичному «Кримському будинку» відомий український режисер Ахтем Сеітаблаєв.

Ранок починається не з кави…

Квітневий суботній ранок ожив першим промінням: блимнувши у вікно, лилося золотавим сонячним дощем, сіяло медовими краплями. Будильник весело дзеленькав, сповіщаючи про день, сповнений мистецтвом.

Золотий голос Жар-птиці

Метушня перед входом до столичного Палацу «Україна», огороджена червона доріжка, яка не гасить стукоту каблуків. То під об’єктивами телекамер і фотоспалахами  впевнено та бадьоро крокують зірки української сцени. Так починається церемонія нагородження переможців премії «Золота Жар-птиця», заснованої музичним телеканалом М2 та компанією «Таврійські ігри».

Нові у медіа

Як би представники паперового газетно-журнального минулого з ностальгічними нотками у голосі не ремствували, що на зміну «акулам пера» йдуть «дятли клавіатури», події останніх днів вкотре наочно переконують у ключовій ролі нових медіа в житті суспільства, країни, світу. І творитимуть їх, ці медіа, молоді. Аби зазирнути у найближче майбуття професії, відшукати паростки талантів Інститут журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка три роки тому далекоглядно започаткував конкурс «Нові у медіа/NewinMedia».

Яна ІСАЄНКО: «Сквот 32» – веселий, драйвовий, молодіжний і просто сповнений любов’ю»

Молоді художники, талановиті мрійники, багато креативних особистостей… Атмосфера, наповнена енергією, свободою, творчістю і любов‘ю… Навіть не віриться, що це все про новий український фільм. Два роки напруженої праці команди вітчизняних кінематографістів на чолі з режисером Олександром Лигадовським позаду. «Сквот 32» – стрічка про молодь і для молоді – вийшла на екрани країни. Про роль, яка допомогла зазирнути ще глибше в таємничі реалії «Сквоту 32», дізнатися, що саме відбувалося за кадром, розповідає акторка Яна Ісаєнко.

Стежкою навмисної смерті

«Навмисна смерть»  – фільм не про самогубства, не про терористичні напади, які з кожним роком частішають, не про вбивчі війни, що раз по раз вибухають на планеті. Це про кожного з нас, бо людство, можливо, й несвідомо, вибрало найкоротшу дорогу до власної гибелі.

Тамара ГУНДОРОВА: «Фемінізм – це свідомість. Це свобода бути жінкою»

Його вважають ефективним інструментом зміни світогляду та моделі поведінки. Особливо для суспільства, де панують патріархальні стереотипи та ідеали. Про відродження фемінізму в Україні, «кухонну критику» цього руху, гендерні війни в дискусіях 1990-х йшлося у креативному просторі «Creative Women Space», на лекції дослідниці фемінізму в літературі, докторки філологічних наук, членкині-кореспондентки Національної академії наук, професорки Тамари Гундорової.

А ми тую червону калину збережемо!

 Людина мистецтва, ворог радянської системи, натхненник України… На презентації книжки Миколи Кагарлицького «Україна, батьку, в нас одна» сказали багато, а найкраще і найточніше – його друзі, ті, що йшли з ним вибоїстою стежкою життя.

«Інформаційний супермаркет»: сто років на ринку

Величезний потік повідомлень утворює бездонний інформаційний океан. Гарячі новини приваблюють заголовками з екранів смартфонів,  із перших шпальт видань, лунають голосами з телевізорів та радіо. Не секрет, що інформація відчиняє двері у світ можливостей. Логічно, якщо її можна купити, то хтось її продає.

Хто підкорюватиме «Євробачення»

Зіркове повернення та неочікувані результати. Саме так можна охарактеризувати другий півфінал Національного відбору «Євробачення». Нову трійку фіналістів склали гурти«FreedomJazz», «ANNA MARIA» і «KAZKA».

Національний відбір: «Марувіянці» і рояль із сюрпризом…

У першому півфіналі українського відбору «Євробачення» зустрілися вісім конкурсантів, а до фіналу пробилася трійка  найкращих: MARUV, «Brunettes Shoot Blondes», «YUKO». Оцінювали конкурсантів професійні виконавці й композитори: Андрій Данилко,  Джамала та Андрій Філатов (The Maneken). Перше місце в рейтинговій таблиці вони віддали зухвалій і талановитій  MARUV за «Siren song» («Пісню сирени»). Не лише перемога у півфіналі, а й сама участь у конкурсі стали для співачки несподіваними.  Продюсер Національного відбору «Євробачення» Руслан Квінта запропонував MARUV заспівати після того, як надійшла відмова від однієї із заявлених учасниць.  Судді оцінили «Пісню сирени» шістьма балами, зате глядачі віддали максимум голосів, вивівши її в лідери.
За кулісами спілкуємося із учасниками відбору.

Андрій ХАЙАТ: «Хочу бути собою»

Він, молодий амбітний співак, на конкурсі «Голос країни» «повернув» до себе одразу чотирьох зіркових тренерів: Потапа, Монатіка, Дана Балана і Тіну Кароль, яка й стала його наставником на телевізійному шоу. 16 лютого  Андрій Хайат візьме участь у  національному відборі конкурсу «Євробачення». А ще рік тому він працював… у фруктовому барі.

Світовий корейський феномен

Відбулася світова, одноденна прем’єра фільму південно-корейського бойз-бенду «BTS». Молоді хлопці створили оригінальний гурт і взялися завойовувати світ. До своєї мрії – світового подіуму йшли 5 років.

Казки засіяли вічність

«Особливий художній погляд на події Революції Гідності, поєднання магічного реалізму, міфології з документальною хронологією. Гостросюжетна, драматична історія про пошуки нацією своєї ідентичності», –  так відгукнулася  перша критика на роман Даніеля Григорчука «Міф та божевілля».

«Чужинкою не почуваюся»

Вона вперше виїхала за межі країни – відразу до США. Працювала там по п’ятнадцять годин на добу: лягала і просиналася з утомою. Погано знала англійську, тож у перші тижні не наважувалась навіть купити каву. Таким було «відкриття» Америки українкою Машею Загребельною (чомусь не любить, коли її називають Марією).

«Стати президентом – ще не успіх»

Її життєвий графік насичений подіями. Яна Зюльковська працює в шоурумі, домогамає іміджмейкерам створювати стиль для успішних людей. Займається піаром і пише вірші, а вільний від основної роботи час присвячує активній діяльності в громадських організаціях.

Instagram-премудрість

Року минулого, 2018-го, соціальна мережа Instagram перетнула відмітку в 800 млн активних користувачів. Цей мобільний додаток, за дослідженням аналітичного агентства Sanistra, належить до сімки найпопулярніших соціальних мереж світу. Від початку цей сервіс силкувався змагатися з Facebook, але 2008 року «імперія Цукерберга» викупила його за 1 млрд «вічнозелених». Відтоді Instagram наче підмінили. В хорошому розумінні. Нині в ньому можна вести бізнес, допомагати людям, ділитися інформацією. Але до цього він ішов майже 12 років.

Дві душі Максима Рильського

Голосіївський ліс засипало снігом. Верхів’я дерев – під білою ковдрою. Пухнасті сніжинки лоскочуть тепле проміння ліхтаря. За гілками двох велетенських ялинок прозирають жовті віконця будинку. І голоси, ледь чутні, вечорові…. Колись зимовими вечорами господар цього дому Максим Рильський у затишній вітальні грів душу в добірному товаристві письменників, митців, науковців. Картини, ліжко, стіл, приймач, сервант з посудом, крісла, рояль, телевізор – нічого відтоді не змінилося.

Автограф-сесія кумирів

Троє зіркових футболістів київського «Динамо» – Віктор Циганков, Георгій Бущан та Беньямін Вербич – влаштували для вболівальників автограф-сесію. Місцем зустрічі обрали торгівельно-розважальний центр «SkyMall».

Вогонь Вифлеєму

Коли у Києві тривав об’єднавчий православний Собор, до Борисполя з Відня прямував літак із Вифлеємським вогнем миру. У спеціальному боксі його везли пластуни, що входять до міжнародного скаутського руху. Неймовірний збіг. Літак приземлявся на летовищі, а на Софійській площі проголошували про утворення Української Помісної Церкви. У години її появи до Києва прибув вогонь, запалений у печері, святому місці народження Ісуса Христа!

«Cелфі» + «Паті» = «шо то було?»

Після виходу на екран фільму «Тіні незабутих предків» Любомир Левицький став відомий далеко за межами України. Після чого режисер взявся знімати український бокбастер «СелфіПаті».

У майбутнє – без страху

Сумніви, страх оступитися – супроводять тих, перед ким вибір професії. Пошуки майбутнього – це таки стресова ситуація для старшокласників. Чим керуватися, обираючи працю на все життя? До чиїх порад дослухатися? Чи варто «рубати з плеча», якщо раптом «пішов не туди»?

«Охрещений» фінтом Роналдінью

Футзальний турнір «Еластико» відносно молодий: перші  змагання відбулися навесні минулого року. Відтоді дещо змінилося. Насамперед, додалося команд: їх нині – аж 47. А концепцію змагання максимально наближено до розіграшу у професійних лігах. Кращого мотиватора для професійного зростання годі й придумати. Додамо сюди ще й солідний медійний супровід – повноцінний сайт та канал «YouTube» з фаховими аналітичними коментарями.  

Машина часу. Майдан

Український Дім. Марія сиділа в концертному залі, листувалася в телефоні, аж тут світло згасло: благоговійний страх пронизав усе її єство. Перші акорди симфонії №5 Бориса Лятошинського змусили дівчину забути про все на світі. Чула тільки цю музику. Відроджену з вікового небуття, з архівної тюрми, куди її кинули на загибель ще сталінські цербери від мистецтва. 

Чи справжні вуса у Щура?

Робота журналіста вимагає постійного пошуку інформації, комунікації з багатьма людьми. І дару спілкуватися. І вміння ставити запитання. Складні, а інколи й наївні. І зовсім не страшно, коли цей наїв співрозмовники сприймають так, наче журналіст несповна розуму.

Книжка, народжена у шпиталі

Маргариту Довгань, журналістку-шістдесятницю, добре знають у Київському військовому шпиталі. Тут вона своя, рідна: часто днює і ночує, щоб морально підтримати вояків, поранених, контужених, травмованих у нинішній  «близькосхідній» війні.  Для когось стала доброю мамою, комусь – турботливою бабусею. З лютого 2015-го по березень 2018 року жінка записала 287 історій про героїв – оборонців України. Створивши  правдивий літопис доблесті, болю, сили духу, волі до життя…

Гриць Гайовий. Кому – свій, а кому – Вій…

У відомого письменника, сатирика Гриця Гайового великий шмат життя був зовсім не гумористичним. Він його називає «мордовською академією». Однак, попри дисидентські поневіряння, усілякі визиски та утиски, Григорій Титович залишився «сонячним чоловіком». Він «відпускає на волю» зло та образи і сміється – над собою і над світом.

І людям, і собі…

У світі безліч волонтерських організацій, які допомагають людям знаходити справу до душі. «AIESEC» – одна  з них. Заснована канадською молоддю як некомерційна –  щоб розвивати лідерські якості, покращувати організаційні навички і міжнародний досвід волонтерства та професійного стажування.

Ненудна медицина

– Хочемо об’єднати всіх лікарів у спільноту, яка б пишалася своєю діяльністю, бо це реально круто – лікувати, – запевняють  Євген Бавін і Євгеній Рудаков, студенти ветеринарного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України.

PROфесії для допитливих

«ДопитливихDay». Таким креативним «ім’ям» назвали свято, яке його творці й організатори явили відвідувачам одного зі столичних  торговельних центрів. Спеціально для тих, хто завжди має безліч життєво важливих запитань і хоче отримати на них посутні відповіді. Для тих, хто прагне успіху, але поки що не знає, як його досягти. Для тих, хто має мрію та нестримне бажання впевнено до неї крокувати.

В «Саксонській Ніці» на Ельбі

Літо поступилося осінній депресії? Найкраще від неї лікують подорожі в незнайомі далекі місцини. Наприклад, мальовничий Радебойль, що у Німеччині, наповнить вас сонячним позитивом.

Океан Незалежності

Що таке свобода? І як це – бути незалежним? Кожна людина прагне схожості з вітром: линути туди, де просторінь.

Духом прадавнього Кия

Олександр Ковальов – цьогорічний випускник спеціалізованої школи №3 м. Києва. Мріє стати фаховим програмістом, пише вірші. Взяв участь у нашому творчому конкурсі «Майбутнє Києва – 2018» і заслужено виборов диплом переможця, ще й безкоштовний сертифікат на навчання у Медіашколі Інституту  журналістики Грінченкового університету.
Творчих успіхів, Олександре, і здійснення усіх бажань!

Не податися за течією

Журналіст Артем Захарченко родом з Чернігова. Працював у провідних медіа, а з 2010 року – викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одночасно – голова аналітичного відділу Центру контент-аналізу. Автор трьох прозових книжок.

«Перфоманс»,.. «кежуал»,.. «фешн-фільм»

Багато хто вважає, що нинішнє мистецтво суттєво відрізняється від своїх предтеч, взірців минулих епох. І частково з цим можна погодитися: за формою вираження, подачею, технікою виконання воно таки новаторське, навіть інноваційне. Але навіть у сьогоднішніх художніх набутках мимовільно оживає стара добра мистецька школа.

Чи варто псувати зіпсоване?

В Росії розпочалася світова футбольна першість. Про всі перипетії довкола мундіалю в країні-агресорці писано-переписано. Особливо болючою ця тема є в Україні.

Звідки пливуть «акули пера»

Медійна сфера стрімко розвивається. Крім традиційних раніше, преси, радіо і телебачення, які, здається,  уже  пройшли свій пік масовості, маємо інтернет-видання: газети, таблоїди, агенції, довідкові сайти,стрім-медіа,  радіо, телебачення… І скрізь працюють журналісти. Дискусії про те, чи потрібна фахова освіта «акулам пера» і «соловіям мікрофона», точаться давно. Ми також поспілкувалися на цю тему з професійними журналістами. Більшість опитаних нами вважає, що медійникам варто мати… дві освіти.

Ледачих праця не шукає

Перше місце роботи… Як його знайти? Про це добре знають учасники ІІІ Міжнародного  HR-форуму, що відбувся у Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. «HR»  –  абревіатура, утворена від сталого англійського словосполучення, яке можна перекласти як «людські ресурси».

Цукерковий стиль Дафни Майберг

За два роки вона встигла закохати у себе всю Україну, а її сукні вже давно полюбилися Тіні Кароль, Каті Осадчій, Надії Дорофеєвій… Бренд жіночого одягу «Dafna May» було створено 2016 року випускницею Regent’s University Дафною Майберг у Лондоні.

«За Україну – з вогнем завзяття…»

Про Україну в Україні кажуть, що вона бідна, що тут нема перспектив, що тут годі чогось досягти. Особливо сповнені песимізму старші люди: «Ми вже нічого не змінимо, можливо краще житиме молоде покоління…» А талановита молодь… пакує речі і розлітається по чужих світах. Слава творцеві, не всі. На наше велике щастя, багато молодих, завзятих і перспективних, хто цілком свідомо не повівся на всілякі цивілізаційні вигоди закордоння, а свідомо вирішив жити тут, у своїй країні. Жити і творити її щастя. От і молоді, амбітні студенти столичних вишів об’єднали свої зусилля заради щасливого майбутнього Батьківщини.

«Факт має значення»

Учасники VI наукової конференції «Національна розмова: розвиток медіаграмотності в Україні» подискутували про те, як найпопулярніші телеканали впливають на громадську думку. І, зокрема, чи можуть вони, ці канали, спонукати глядача критично мислити.

Море Юрія Єгорова

Він шукав у навколишньому світі вічну красу, вищу сутність, досконалість природи, які людина може відчути, але не завжди здатна осягнути. Одеський художник-нонконформіст Юрій Єгоров. Ключова фігура українського мистецтва ІІ половини ХХ століття.

МАЙБУТНЄ КИЄВА / FUTURE OF KIEV-2018

Конкурс до Дня Києва

Sold OUT у Жовтневому палаці

2200 чоловік на концерті групи, що має 4 офіційні відеокліпи та виступала 2017 року на Національному відборі Євробачення – безумовно, успіх. Це нова українська музика, що вже не потребує для просування ТV-простору.

Дракон, Чаклун і… читачі

Роман-фентезі Назара  Мулика «Кров Дракона. Хто з нас жертва?», за словами автора,  покликаний відродити у читача зацікавленість до жанру, що переживає «темні» часи. Безумовно, фентезі з`являються, але їх, як кіт наплакав: щоб віднайти варте читацької уваги видання, треба «перевіяти» кілограми словесної полови.

Віталій ПІКУЛА: «Хотів вийти із зони комфорту»

Він студент Вищої школи логістики, що у польському місті Вроцлав, навчався в одній із київських шкіл. Ще старшокласником серйозно задумався про освіту закордоном. Спершу зясував для себе «плюси» і «мінуси», потім поділився задуманим з батьками.
… Як воно, залишивши рідний комфорт, податися фактично в невідоме?

Андрій ФРІЛ:  «Музика – то розмова із Всесвітом»

Спілкуємося з хіп-хоп виконавцем та музичним і спортивним журналістом Андрієм Шалімовим. Він ще відомий, як Фріл –  учасник молодіжного гурту «На Відміну Від», що розпався 2015 року. Нині працює головним редактором музичного сайту і журналістом у виданні «Футбол», розпочав свою сольну кар’єру. Тому наша розмова –  не лише про  роботу, а й про творчі уподобання.

Сьогодні – гравці, завтра – еліта

Часто діти прагнуть швидше дорослішати, аби… вирішувати питання світового масштабу. Батьки ж переконують, що дорослішати завчасу погано, а розв’язати такі проблеми в юному віці – неможливо. Проте ще 1953 року в Гарварді (США) відбулися перші засідання комітетів ООН, де не було жодного дорослого! Так з’явилася рольова гра для учнів старших класів та студентів вишів – «Модель ООН».

«Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?»

Після «Зими, що нас змінила» почався новий підйом національної культури. Принаймні, українське та українськомовне знову стало модним. Культурний продукт перестав бути елітарним, андеграундним, він орієнтований на широкий загал. Згадаємо хоча б сплеск українського кінематографа і суспільний інтерес до нього.

«МОЯ ЛЮБОВЕ! Я ПЕРЕД ТОБОЮ»

Ці поетичні рядки Ліни Костенко стали назвою літературного конкурсу, зорганізованого Інститутом журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, редакцією інтернет-видання «Грінченко-інформ» та репортерською молодіжною командою «Teen-Team».
Відтепер цей конкурс – щорічний, відкритий для всіх творчих натур. Триватиме постійно, а журі визначатиме переможців і, звісно ж, відзначатиме їх призами до Дня закоханих.
Вітайте цьогорічних переможниць:
Анастасія ЧЕРЕДНІЧЕНКО, Милана БОХНО та Каріна ХОМА!

Кеди в тренді

«Сlothes make the man», – кажуть англійці. Німці зазначають: «Kleider Machen Leute». «Зустрічають за одягом», – чуємо з дитинства. Справді, зовнішній вигляд – важливий фактор сучасної комунікації. Можемо годинами швендяти магазинами, торговельними центрами, престижними бутиками чи й поміж ринкових яток, аби вибрати те, що нам пасуватиме: підкреслюватиме нашу вроду чи, навпаки, щось приховуватиме. Жінки вже звечора починають думати над тим, що вдягнути завтра, який зробити макіяж, зачіску… Чоловіча половина населення, певне, більш легковажно ставиться до цього, але й для них важливо бути впевненим у своїй зовнішності.

Там, де гори-полонини…

Це не путівник, не репортаж і не щоденник. Це спогади, які я хочу зберегти у своїй пам’яті так ясно, наче вони були вчора. Присвячую цю тижневу історію моїм друзям.

УВАГА, КОНКУРС!

Друже, розшукуємо тебе і твій матеріал до Дня Святого Валентина! Подаруй усім «валентинку» зі своєю історією кохання.

«Кіборги» Крут

За набої  в стінах Софії,
За криваву скруту Крут –
Хай же хиже серце Росії
Половецькі пси роздеруть.
Євген МАЛАНЮК

Неопалиме Українське коло

«Народе України!
Твоєю силою,  волею, словом стала на Землі українській вільна
Народня Республіка.  Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх,
– борців за вольности і права трудящих».

Так починається історичний  ІV Універсал  Центральної Ради, що проголошував 22 січня 1918 року незалежність  Української  Республіки. Сьогодні цей вікопомний документ – серед сотень інших неоціненних раритетів  у Музеї  історії Києва. Тут розгорнуто унікальну експозицію «Українське коло», присвячену Сторіччю визвольних змагань проти царської, а згодом і більшовицької Росії. Виставку врочисто відкрили теж 22 січня.

– Саме цього дня закордонні українці святкують Незалежність України, – веде розповідь один із організаторів та нинішній куратор «Українського кола», знаний історик Юрій Савчук. – А ми ж 22 січня відзначаємо День Злуки – об’єднання  Української народної  і Західноукраїнської народної республік, що відбулося пізніше, у 1919 році.

До слова, у Верховну Раду вже надійшов законопроект, який унормовує зв’язок правонаступництва нинішньої держави Україна не від УРСР, а від УНР. Історія піднімає фальшиві завіси і розвіює міфи, нав’язані донедавна окупаційною совковою ідеологією.

«Українське коло» об’єднує бібліотечні і архівні документи, унікальні експонати з 29-ти музеїв та установ не лише України, а й Польщі, США та Швейцарії. Наче кольорові скельця, експонати склалися в мозаїку епохи, охопивши події в усіх регіонах нашої Вітчизни.

Документи про вступ України до Ліги Націй, міжнародний договір, що дістав назву Брестського миру, прапор УНР, реставрований польськими колегами… Зали-скарбівні, якими проходиш з відчуттям активного учасника пізнавального історичному квесту.  Квиток члена Української  Центральної Ради,  Велика державна печатка УНР, затверджена у березні 1918 року за ескізом визначного українського художника і скульптора  Василя Кричевського. І для нас то вже не просто раритет, а символ, жива пам’ять, знак у майбутнє.

Експозиція – це, власне, чотири тематичні сектори: відродження Нації, розбудова Держави, змагання за Україну, боротьба за міжнародне визнання. І цілковито новаторський підхід її організаторів до змісту та подачі величезної кількості оригінальних експонатів, чимало з яких виставлено вперше.

Юрій Савчук зізнається: готувалися понад рік. Треба було не лише домовитися з архівами та музеями інших країн, а й забезпечити перевезення експонатів, здійснити юридичний супровід, знайти фінансування. Не  обійшлося без труднощів. Зокрема, велися непрості перемовини із женевським офісом ООН: там зберігаються архівні матеріали Ліги націй, до яких процедурно вкрай складно доступитися. Музей війська польського люб’язно надав і свої експонати – попри нинішні загострення стосунків з Польщею саме в царині історичних досліджень. Чимало раритетів надійшло із приватних колекцій закордонних українців. Чимало цих історичних скарбів Юрій Савчук розшукав ще тоді, коли очолював Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон. Деякі реліквії вдалося повернути в Україну. А давні зв’язки стали у нагоді  для організації нинішньої виставки.

Одних лише унікальних печаток цивільних і державних установ, військових підрозділів – понад вісімдесят у цій експозиції. Перша банкнота УНР з написами українською, російською, польською та єврейською мовами, особисті  речі Симона Петлюри та Володимира Винниченка, Універсал Директорії про затвердження Злуки УНР та ЗУНР і печатка, що її скріплювала,  прапор 1-го пішого Запорізького імені Гетьмана Петра Дорошенка українського полку.

А ось  лист № 278 – звернення до українців збирати кошти для потреб Української Центральної Ради, скріплене підписом Михайла Грушевського. Уряд потребував кількох тисяч карбованців, а зібрали три з половиною мільйона. А ось ощадна книжка з тризубом  мешканця Вінниці Григорія Чаботаря, в якій запис про вклад: п’ять тисяч карбованців. Тож рівень довіри до нової влади був високий: попри революційні потрясіння економіка молодої республіки працювала.

Символічно: свої перші гроші УНР друкувала у Різдвяний вечір. Ескізи карбованця, а потім і гривні виконав геніальний графік Георгій Нарбут. Це були таки українські гроші: орнамент у стилі козацького бароко, декоративні шрифти і вперше Тризуб –  родовий знак Володимира Великого.

У двох вітринах – однострої армій УНР та ЗУНР.  На думку Юрія Савчука, сьогодні простіше знайти обладунки середньовічного лицаря, ніж українську уніформу часів визвольних змагань. У радянський період  спадок доби УНР, надбання української культури та історії ретельно знищували. Скажімо, у Львівському національному музеї (нині – імені Андрея Шептицького) 1952 року дві тисячі художніх полотен отримали «смертний вирок». Тож не дивно, що українські музеї сьогодні часто поповнюються з приватних зібрань : там такі експонати фактично переховували від владних нищителів.

Один із таких раритетів «Українського кола» – видання Михайла Грушевського «На порозі Нової України». Праці  видатного історика і державного діяча  цілеспрямовано вилучали. І за зберігання такої літератури можна було добряче поплатитися. Коли свого часу працівники новоствореного Київського музею Михайла Грушевського оголосили про збір експонатів, до завідувачки Світлани Панькової зателефонував мешканець Немирова, що на Вінниччині. Виявилося, його дід, колишній листоноша і засновник «Просвіти» в околичному селі Стрільчинці Карпо Карпенко, ще з дореволюційних часів читав Грушевського. А в  часи боротьби з «буржуазним націоналізмом», ховав брошури у вуликах. Згодом повшивав їх у томи російських класиків. Так фонди Будинку-музею Грушевського поповнилися книгами Михайла Грушевського, серед яких і  політичний заповіт «На порозі Нової України».

Про зверхнє ставлення більшовицько-радянської влади до нашого народу, про більшовицьку нетерпимість до української національної ідеї  красномовно  свідчить  такий приклад.  Дружній шарж 1917 року зобразив Грушевського, який вибиває гопака перед прем’єром Тимчасового уряду Керенським: «А Україна ще не вмерла!» Через дванадцять років невідомий художник «переквецяє»  цей  шарж  уже на  карикатуру, ще й спорядить її висмоктаним зі свого олівця жовчним діалогом:

«  –  Товариш Грушевский, ради бога потише, Россия умирает!
– Росія вмирає? А Україна, бачте, ще не вмерла! Гоп, мої гречаники, гоп!..»

Виставка «Українське коло» символічна навіть назвою. Ми знову постали перед життєвою необхідністю оружно боронити свій етнос, культуру, свою державність, своє майбутнє. Перед нами ті ж виклики, що і в добу Української національної революції. Вчитаймося ще раз у засадничі положення  ІV Універсалу про Незалежність: «А тим часом петроградське правительство  народніх  комісарів, щоб  привернути  під  свою  владу  вільну  Українську  Республіку, оповістило війну Україні і насилає на  наші  землі  своє  військо,  красногвардійців-большевиків,  які  грабують  хліб у наших селян і  без всякої плати вивозять його в Росію,  не жаліючи навіть  зерна,
наготовленого  на засів,  вбивають неповинних людей і сіють скрізь
безладдя, злодіяцтво, безчинство
». Так, наче  і не було між згаданими подіями і сьогоднішнім днем цілого століття!    Не дамо розірвати наше Українське коло! Нехай воно міцним перевеслом єднає нас в одній родині!

Душевні терапевти

Понад 20 тисяч років поряд з людиною йде її вірний друг собака. Він не лише повертає сили, а й часто інтуїтивно відчуває людські печалі та хвороби. І рятує від депресії, виказує співчуття. Американський дитячий психіатр Борис Левінсон ще у далекі 1960-ті вперше вжив поняття зоотерапії чи анімалтерапії – «терапії за допомогою тварин». Відтоді цей метод дедалі більше застосовується у лікуванні людських недуг.

Новий Рік біжить Собакою…

Чекаємо дива –дорослі і діти. Але кажуть, щоб диво сталося, треба знати, як зустріти Новоріччя.

«Не творити швидкоплинне»

Цьогорічну премію імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу вручили Зиновію Суходубу, письменнику-літературознавцю зі Львова, заслуженому журналістові України, працівникові обласного радіо.

Автостопом по хічхайкінгу

Є одне слово, при звучанні якого ваша мама та всі родичі аж до п’ятого коліна миттю впадають у шок, а вся валеріанка в домі притьмом випаровується. Йдеться ні про що інше, як про автостоп або хічхайкінг (hitchhiking).

«Далекеє небо – моя сторона»

У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва, що входить до історичного  комплексу «Софія Київська»,  презентували видання  «“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю” в перекладах мовами світу».   

Дари Різдвяного Янгола

На столі – кольорові малюнки та листи. Веселим дитячим почерком: «Дорогий Різдвяний Янголе! Усі на тебе чекають цілий рік, чекаю і я. Різдво – це чарівний день, коли здійснюються всі мрії! Дякую тобі за те, що згадав про мене і допоміг моїй мрії здійснитися».

Дім із Новорічними дивами

Для багатьох нині прикрасити ялинку до Новорічно-різдвяних свят – справа вельми затратна. У гривневому еквіваленті. Тому спробуємо знайти альтернативу традиційним купованим ялинковим іграшкам.

Тимур і його телекоманда

Він став першим телеведучим, хто провів і дитяче, і доросле Євробачення. А в дитинстві Тимур Мірошниченко навіть не уявляв себе телезіркою, а мріяв… ремонтувати світлофори.

Качур з повним відром любові

Український документаліст Володимир Качур провів зустріч зі студентами столичного Грінченкового унівеситету. Майстер ділився секретами творення успішного кінопродукту, захоплював житейськими бувальщинами. І радив завжди брати з собою в кінозалу… кілограм фініків. Замість попкорну.

Івент продюсерських таємниць

«Мотивент». Так нарекла себе команда київських студентів, яка вивчає галузь комунікацій. Вона створює івенти, тобто події, які знайомлять студентство з майбутніми професіями. Це може бути концерт, музичний фестиваль, виступи відомих ді-джеїв…

Того вечора «Мотивент» знайомив студентський загал з Ольгою Слісаренко та Ігорем Тарнопольським, – продюсерами, котрі працюють в медіаіндустрії.

Євген Галич без «заморочок» популярності

Євген Галич, фронтмен гурту O.Torvald, завітав до столичного університету імені Грінченка, аби вручити премію найкреативнішому викладачеві Інституту журналістики. Чудова нагода поспілкуватися. Тим паче, гурт нещодавно випустив новий альбом «Бісайди», тож логічно, що почали з… розкрутки.

Те, що не вмирає

На жаль, невблаганний час робить своє: фотокартки з роками жовтіють, спогади притлумлюються, історія тьмяніє… Автори фільму «Тим, що прийдуть після нас» намагалися відновити забуті сторінки не такої вже й далекої минувшини…

Перші імена, перші іменинники…

Грінченківському Інституту журналістики – лише рік. Начебто й небагато, але саме зараз закладаються основи традицій, які згодом стануть неодмінними атрибутами святкування поважніших ювілеїв нашої Alma mater.

З надією і… недовірою

«Детектор медіа» оприлюднив результати дослідження поглядів, думок та потреб мешканців підконтрольних українській владі районів Донецької та Луганської областей. Опитування журналісти проводили ще влітку. Але дослідження видалися ґрунтовними, значними за обсягами інформації, а тому потребували часу на обробку.

Любас –  отже, залюблена

В Давній Греції, на стіні невеликого будиночка, де мешкав старий гончар Дібутар із донькою, виднівся мальований обрис парубка. Юне серце дівчини так сумувало за коханим, що зобразило його тінь. Згодом і сам майстер почав прикрашати свої вази пласкими чорними силуетами. Це мистецтво контуру  пережило віки, осучаснилося, преобразилося у витинанку. 

Читати, писати і… любити!

Світлана Привалова – головний редактор видавництва, викладач, читає лекції в кількох гуманітарних інститутах. А ще вона – мама, чарівна жінка і цікава співрозмовниця. Ми п’ємо каву біля Золотих Воріт і я запитую, як вона все це поєднує?

«1 рік підготовки. 2 людини. 1 мета. 1 переможець»

Двоє українських спортсменів Андрій Федосенко та Руслан Гайдай готуються взяти участь у  «Тріатлон Ironman», який по праву вважається одним з найскладніших одноденних спортивних турнірів у світі.

Агенти благодійництва

За освітою вона фінансист, але за плечима у неї десятки успішних волонтерських проектів. Вважала: мала все, що потрібно для життя. І вирішила віддячити за це світові.

Антидепресанти «Дня»  

«Фото Синтез» –  так назвали уже Дев’ятнадцяту міжнародну виставку світлин її організатори – журналісти всеукраїнської газети «День». У столичній галереї мистецтв «Лавра» цього разу виставлено 350 фоторобіт, які без перебільшення можна назвати вершинами фотожурналістики. За тиждень експозиція помандрує і до інших українських міст. 

Денис Замрій з пиріжками та сценарними секретами

У нього на футболці зі спини не зовсім цензурна назва. І він не соромиться привселюдно робити помилки. Говорить зі студентами легко, на рівних, викликаючи бажання слухати і запитувати.

Герой і його Мама

Нині хіба що лінивий не сварить нашу дорогу (маю на увазі вартість утримання)  владу за її ставлення до оборонців України. І це – справедливо: наші державні гарантії високого статусу захисника Батьківщини поки що далекі від європейських стандартів.

Володимир Білик: «Українська літературна спільнота закрита й  інертна»

Володимир Білик – нове обличчя  сучасного українства.  Він публікується закордоном,  проте в Україні про нього мало хто знає. Про особливості творчого розвитку, літературні процеси в Україні, а також практичні поради початківцям – у нашому інтерв’ю.

…Мовби Син приклав теплі долоні

…Тиха темна ніч. Місто давно спить, навіть вуличні ліхтарі задрімали.  А у двері однієї з квартир дзвонить високий збентежений хлопець. Самотня, вже немолода жінка,  підхопилася з ліжка: хто б це посеред ночі? То був син.

Ґенацвале!.. Нехай щастить!..

«Ґамарджоба», «ґенацвале»…  Більшість  українців сприймають ці грузинські слова за цілісне словосполучення, як закінчену фразу.

CEE EXPO-2017: електронні дивовиська

Ознайомитися з багатьма високотехнологічними новинками –  смартфонами, планшетами, 3D-принтерами, ультрабуками, телевізорами, іншою диво-технікою – можна було в столичному центрі «КиївЕкспоПлаза», на масштабній виставці електроніки і розваг CEE EXPO-2017.

Говорити правильно – модно!

Класичний ранок англійця починається з чашечки чаю та газети «The Times». Початок дня середньостатистичного українця – з яєчні та ранкових новин. Здавалося б, усе буденне, звичне. Але, проаналізувавши певну послідовність, бачимо спільне: кожна людина прагне зануритися в новини, навіть не зовсім прокинувшись.

Літочислення успіху

Українці – нація з величезним потенціалом. Доказом цього не лише багата рідна культурна спадщина чи наші потужні історичні постаті. Це засвідчують яскраві історії успіху сучасників. Два роки тому вийшла друком перша книжка проекту «The Ukrainians. Історії успіху». У ній – 20 мотивуючих розмов про успішних українців, здатних перемагати у глобальному світі. Про активних інноваторів, відповідальних громадян, чесних людей, які, реалізуючи власні ідеї та проекти, змінюють Україну.

Мистецтво бути скаутом

І сьогодні серед молоді, що не уявляє свого життя без айфонів з Інтернетом, неодмінно знайдуться рішучі, готові тиждень-другий пожити поза звичним комфортом.

«Інтернат». На лінії вогню

Яскравою і теплою видалася зустріч визнаного письменника Сергія Жадана зі своїми шанувальниками. Зал Київського будинку кіно нагадував казкову Рукавичку: більше, ніж аншлаг, –  шанувальники творчості письменника щільно заполонили навіть проходи. Світло згасло, у промені юпітерів під супровід гучних оплесків вийшов улюблений автор і… запросив тих, кому не вистачило місця, всістися коло себе, прямо на сцені.

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company