Архів розділу: TEEN-TEAM

В «Саксонській Ніці» на Ельбі

Літо поступилося осінній депресії? Найкраще від неї лікують подорожі в незнайомі далекі місцини. Наприклад, мальовничий Радебойль, що у Німеччині, наповнить вас сонячним позитивом.

Океан Незалежності

Що таке свобода? І як це – бути незалежним? Кожна людина прагне схожості з вітром: линути туди, де просторінь.

Духом прадавнього Кия

Олександр Ковальов – цьогорічний випускник спеціалізованої школи №3 м. Києва. Мріє стати фаховим програмістом, пише вірші. Взяв участь у нашому творчому конкурсі «Майбутнє Києва – 2018» і заслужено виборов диплом переможця, ще й безкоштовний сертифікат на навчання у Медіашколі Інституту  журналістики Грінченкового університету.
Творчих успіхів, Олександре, і здійснення усіх бажань!

Не податися за течією

Журналіст Артем Захарченко родом з Чернігова. Працював у провідних медіа, а з 2010 року – викладач Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Одночасно – голова аналітичного відділу Центру контент-аналізу. Автор трьох прозових книжок.

«Перфоманс»,.. «кежуал»,.. «фешн-фільм»

Багато хто вважає, що нинішнє мистецтво суттєво відрізняється від своїх предтеч, взірців минулих епох. І частково з цим можна погодитися: за формою вираження, подачею, технікою виконання воно таки новаторське, навіть інноваційне. Але навіть у сьогоднішніх художніх набутках мимовільно оживає стара добра мистецька школа.

Чи варто псувати зіпсоване?

В Росії розпочалася світова футбольна першість. Про всі перипетії довкола мундіалю в країні-агресорці писано-переписано. Особливо болючою ця тема є в Україні.

Звідки пливуть «акули пера»

Медійна сфера стрімко розвивається. Крім традиційних раніше, преси, радіо і телебачення, які, здається,  уже  пройшли свій пік масовості, маємо інтернет-видання: газети, таблоїди, агенції, довідкові сайти,стрім-медіа,  радіо, телебачення… І скрізь працюють журналісти. Дискусії про те, чи потрібна фахова освіта «акулам пера» і «соловіям мікрофона», точаться давно. Ми також поспілкувалися на цю тему з професійними журналістами. Більшість опитаних нами вважає, що медійникам варто мати… дві освіти.

Ледачих праця не шукає

Перше місце роботи… Як його знайти? Про це добре знають учасники ІІІ Міжнародного  HR-форуму, що відбувся у Інституті журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка. «HR»  –  абревіатура, утворена від сталого англійського словосполучення, яке можна перекласти як «людські ресурси».

Цукерковий стиль Дафни Майберг

За два роки вона встигла закохати у себе всю Україну, а її сукні вже давно полюбилися Тіні Кароль, Каті Осадчій, Надії Дорофеєвій… Бренд жіночого одягу «Dafna May» було створено 2016 року випускницею Regent’s University Дафною Майберг у Лондоні.

«За Україну – з вогнем завзяття…»

Про Україну в Україні кажуть, що вона бідна, що тут нема перспектив, що тут годі чогось досягти. Особливо сповнені песимізму старші люди: «Ми вже нічого не змінимо, можливо краще житиме молоде покоління…» А талановита молодь… пакує речі і розлітається по чужих світах. Слава творцеві, не всі. На наше велике щастя, багато молодих, завзятих і перспективних, хто цілком свідомо не повівся на всілякі цивілізаційні вигоди закордоння, а свідомо вирішив жити тут, у своїй країні. Жити і творити її щастя. От і молоді, амбітні студенти столичних вишів об’єднали свої зусилля заради щасливого майбутнього Батьківщини.

«Факт має значення»

Учасники VI наукової конференції «Національна розмова: розвиток медіаграмотності в Україні» подискутували про те, як найпопулярніші телеканали впливають на громадську думку. І, зокрема, чи можуть вони, ці канали, спонукати глядача критично мислити.

Море Юрія Єгорова

Він шукав у навколишньому світі вічну красу, вищу сутність, досконалість природи, які людина може відчути, але не завжди здатна осягнути. Одеський художник-нонконформіст Юрій Єгоров. Ключова фігура українського мистецтва ІІ половини ХХ століття.

МАЙБУТНЄ КИЄВА / FUTURE OF KIEV-2018

Конкурс до Дня Києва

Sold OUT у Жовтневому палаці

2200 чоловік на концерті групи, що має 4 офіційні відеокліпи та виступала 2017 року на Національному відборі Євробачення – безумовно, успіх. Це нова українська музика, що вже не потребує для просування ТV-простору.

Дракон, Чаклун і… читачі

Роман-фентезі Назара  Мулика «Кров Дракона. Хто з нас жертва?», за словами автора,  покликаний відродити у читача зацікавленість до жанру, що переживає «темні» часи. Безумовно, фентезі з`являються, але їх, як кіт наплакав: щоб віднайти варте читацької уваги видання, треба «перевіяти» кілограми словесної полови.

Віталій ПІКУЛА: «Хотів вийти із зони комфорту»

Він студент Вищої школи логістики, що у польському місті Вроцлав, навчався в одній із київських шкіл. Ще старшокласником серйозно задумався про освіту закордоном. Спершу зясував для себе «плюси» і «мінуси», потім поділився задуманим з батьками.
… Як воно, залишивши рідний комфорт, податися фактично в невідоме?

Андрій ФРІЛ:  «Музика – то розмова із Всесвітом»

Спілкуємося з хіп-хоп виконавцем та музичним і спортивним журналістом Андрієм Шалімовим. Він ще відомий, як Фріл –  учасник молодіжного гурту «На Відміну Від», що розпався 2015 року. Нині працює головним редактором музичного сайту і журналістом у виданні «Футбол», розпочав свою сольну кар’єру. Тому наша розмова –  не лише про  роботу, а й про творчі уподобання.

Сьогодні – гравці, завтра – еліта

Часто діти прагнуть швидше дорослішати, аби… вирішувати питання світового масштабу. Батьки ж переконують, що дорослішати завчасу погано, а розв’язати такі проблеми в юному віці – неможливо. Проте ще 1953 року в Гарварді (США) відбулися перші засідання комітетів ООН, де не було жодного дорослого! Так з’явилася рольова гра для учнів старших класів та студентів вишів – «Модель ООН».

«Українці мої! То вкраїнці ми з вами – чи як?»

Після «Зими, що нас змінила» почався новий підйом національної культури. Принаймні, українське та українськомовне знову стало модним. Культурний продукт перестав бути елітарним, андеграундним, він орієнтований на широкий загал. Згадаємо хоча б сплеск українського кінематографа і суспільний інтерес до нього.

«МОЯ ЛЮБОВЕ! Я ПЕРЕД ТОБОЮ»

Ці поетичні рядки Ліни Костенко стали назвою літературного конкурсу, зорганізованого Інститутом журналістики Київського університету імені Бориса Грінченка, редакцією інтернет-видання «Грінченко-інформ» та репортерською молодіжною командою «Teen-Team».
Відтепер цей конкурс – щорічний, відкритий для всіх творчих натур. Триватиме постійно, а журі визначатиме переможців і, звісно ж, відзначатиме їх призами до Дня закоханих.
Вітайте цьогорічних переможниць:
Анастасія ЧЕРЕДНІЧЕНКО, Милана БОХНО та Каріна ХОМА!

Кеди в тренді

«Сlothes make the man», – кажуть англійці. Німці зазначають: «Kleider Machen Leute». «Зустрічають за одягом», – чуємо з дитинства. Справді, зовнішній вигляд – важливий фактор сучасної комунікації. Можемо годинами швендяти магазинами, торговельними центрами, престижними бутиками чи й поміж ринкових яток, аби вибрати те, що нам пасуватиме: підкреслюватиме нашу вроду чи, навпаки, щось приховуватиме. Жінки вже звечора починають думати над тим, що вдягнути завтра, який зробити макіяж, зачіску… Чоловіча половина населення, певне, більш легковажно ставиться до цього, але й для них важливо бути впевненим у своїй зовнішності.

Там, де гори-полонини…

Це не путівник, не репортаж і не щоденник. Це спогади, які я хочу зберегти у своїй пам’яті так ясно, наче вони були вчора. Присвячую цю тижневу історію моїм друзям.

УВАГА, КОНКУРС!

Друже, розшукуємо тебе і твій матеріал до Дня Святого Валентина! Подаруй усім «валентинку» зі своєю історією кохання.

«Кіборги» Крут

За набої  в стінах Софії,
За криваву скруту Крут –
Хай же хиже серце Росії
Половецькі пси роздеруть.
Євген МАЛАНЮК

Неопалиме Українське коло

«Народе України!
Твоєю силою,  волею, словом стала на Землі українській вільна
Народня Республіка.  Справдилась колишня давня мрія батьків твоїх,
– борців за вольности і права трудящих».

Так починається історичний  ІV Універсал  Центральної Ради, що проголошував 22 січня 1918 року незалежність  Української  Республіки. Сьогодні цей вікопомний документ – серед сотень інших неоціненних раритетів  у Музеї  історії Києва. Тут розгорнуто унікальну експозицію «Українське коло», присвячену Сторіччю визвольних змагань проти царської, а згодом і більшовицької Росії. Виставку врочисто відкрили теж 22 січня.

– Саме цього дня закордонні українці святкують Незалежність України, – веде розповідь один із організаторів та нинішній куратор «Українського кола», знаний історик Юрій Савчук. – А ми ж 22 січня відзначаємо День Злуки – об’єднання  Української народної  і Західноукраїнської народної республік, що відбулося пізніше, у 1919 році.

До слова, у Верховну Раду вже надійшов законопроект, який унормовує зв’язок правонаступництва нинішньої держави Україна не від УРСР, а від УНР. Історія піднімає фальшиві завіси і розвіює міфи, нав’язані донедавна окупаційною совковою ідеологією.

«Українське коло» об’єднує бібліотечні і архівні документи, унікальні експонати з 29-ти музеїв та установ не лише України, а й Польщі, США та Швейцарії. Наче кольорові скельця, експонати склалися в мозаїку епохи, охопивши події в усіх регіонах нашої Вітчизни.

Документи про вступ України до Ліги Націй, міжнародний договір, що дістав назву Брестського миру, прапор УНР, реставрований польськими колегами… Зали-скарбівні, якими проходиш з відчуттям активного учасника пізнавального історичному квесту.  Квиток члена Української  Центральної Ради,  Велика державна печатка УНР, затверджена у березні 1918 року за ескізом визначного українського художника і скульптора  Василя Кричевського. І для нас то вже не просто раритет, а символ, жива пам’ять, знак у майбутнє.

Експозиція – це, власне, чотири тематичні сектори: відродження Нації, розбудова Держави, змагання за Україну, боротьба за міжнародне визнання. І цілковито новаторський підхід її організаторів до змісту та подачі величезної кількості оригінальних експонатів, чимало з яких виставлено вперше.

Юрій Савчук зізнається: готувалися понад рік. Треба було не лише домовитися з архівами та музеями інших країн, а й забезпечити перевезення експонатів, здійснити юридичний супровід, знайти фінансування. Не  обійшлося без труднощів. Зокрема, велися непрості перемовини із женевським офісом ООН: там зберігаються архівні матеріали Ліги націй, до яких процедурно вкрай складно доступитися. Музей війська польського люб’язно надав і свої експонати – попри нинішні загострення стосунків з Польщею саме в царині історичних досліджень. Чимало раритетів надійшло із приватних колекцій закордонних українців. Чимало цих історичних скарбів Юрій Савчук розшукав ще тоді, коли очолював Державну службу контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон. Деякі реліквії вдалося повернути в Україну. А давні зв’язки стали у нагоді  для організації нинішньої виставки.

Одних лише унікальних печаток цивільних і державних установ, військових підрозділів – понад вісімдесят у цій експозиції. Перша банкнота УНР з написами українською, російською, польською та єврейською мовами, особисті  речі Симона Петлюри та Володимира Винниченка, Універсал Директорії про затвердження Злуки УНР та ЗУНР і печатка, що її скріплювала,  прапор 1-го пішого Запорізького імені Гетьмана Петра Дорошенка українського полку.

А ось  лист № 278 – звернення до українців збирати кошти для потреб Української Центральної Ради, скріплене підписом Михайла Грушевського. Уряд потребував кількох тисяч карбованців, а зібрали три з половиною мільйона. А ось ощадна книжка з тризубом  мешканця Вінниці Григорія Чаботаря, в якій запис про вклад: п’ять тисяч карбованців. Тож рівень довіри до нової влади був високий: попри революційні потрясіння економіка молодої республіки працювала.

Символічно: свої перші гроші УНР друкувала у Різдвяний вечір. Ескізи карбованця, а потім і гривні виконав геніальний графік Георгій Нарбут. Це були таки українські гроші: орнамент у стилі козацького бароко, декоративні шрифти і вперше Тризуб –  родовий знак Володимира Великого.

У двох вітринах – однострої армій УНР та ЗУНР.  На думку Юрія Савчука, сьогодні простіше знайти обладунки середньовічного лицаря, ніж українську уніформу часів визвольних змагань. У радянський період  спадок доби УНР, надбання української культури та історії ретельно знищували. Скажімо, у Львівському національному музеї (нині – імені Андрея Шептицького) 1952 року дві тисячі художніх полотен отримали «смертний вирок». Тож не дивно, що українські музеї сьогодні часто поповнюються з приватних зібрань : там такі експонати фактично переховували від владних нищителів.

Один із таких раритетів «Українського кола» – видання Михайла Грушевського «На порозі Нової України». Праці  видатного історика і державного діяча  цілеспрямовано вилучали. І за зберігання такої літератури можна було добряче поплатитися. Коли свого часу працівники новоствореного Київського музею Михайла Грушевського оголосили про збір експонатів, до завідувачки Світлани Панькової зателефонував мешканець Немирова, що на Вінниччині. Виявилося, його дід, колишній листоноша і засновник «Просвіти» в околичному селі Стрільчинці Карпо Карпенко, ще з дореволюційних часів читав Грушевського. А в  часи боротьби з «буржуазним націоналізмом», ховав брошури у вуликах. Згодом повшивав їх у томи російських класиків. Так фонди Будинку-музею Грушевського поповнилися книгами Михайла Грушевського, серед яких і  політичний заповіт «На порозі Нової України».

Про зверхнє ставлення більшовицько-радянської влади до нашого народу, про більшовицьку нетерпимість до української національної ідеї  красномовно  свідчить  такий приклад.  Дружній шарж 1917 року зобразив Грушевського, який вибиває гопака перед прем’єром Тимчасового уряду Керенським: «А Україна ще не вмерла!» Через дванадцять років невідомий художник «переквецяє»  цей  шарж  уже на  карикатуру, ще й спорядить її висмоктаним зі свого олівця жовчним діалогом:

«  –  Товариш Грушевский, ради бога потише, Россия умирает!
– Росія вмирає? А Україна, бачте, ще не вмерла! Гоп, мої гречаники, гоп!..»

Виставка «Українське коло» символічна навіть назвою. Ми знову постали перед життєвою необхідністю оружно боронити свій етнос, культуру, свою державність, своє майбутнє. Перед нами ті ж виклики, що і в добу Української національної революції. Вчитаймося ще раз у засадничі положення  ІV Універсалу про Незалежність: «А тим часом петроградське правительство  народніх  комісарів, щоб  привернути  під  свою  владу  вільну  Українську  Республіку, оповістило війну Україні і насилає на  наші  землі  своє  військо,  красногвардійців-большевиків,  які  грабують  хліб у наших селян і  без всякої плати вивозять його в Росію,  не жаліючи навіть  зерна,
наготовленого  на засів,  вбивають неповинних людей і сіють скрізь
безладдя, злодіяцтво, безчинство
». Так, наче  і не було між згаданими подіями і сьогоднішнім днем цілого століття!    Не дамо розірвати наше Українське коло! Нехай воно міцним перевеслом єднає нас в одній родині!

Душевні терапевти

Понад 20 тисяч років поряд з людиною йде її вірний друг собака. Він не лише повертає сили, а й часто інтуїтивно відчуває людські печалі та хвороби. І рятує від депресії, виказує співчуття. Американський дитячий психіатр Борис Левінсон ще у далекі 1960-ті вперше вжив поняття зоотерапії чи анімалтерапії – «терапії за допомогою тварин». Відтоді цей метод дедалі більше застосовується у лікуванні людських недуг.

Новий Рік біжить Собакою…

Чекаємо дива –дорослі і діти. Але кажуть, щоб диво сталося, треба знати, як зустріти Новоріччя.

«Не творити швидкоплинне»

Цьогорічну премію імені В’ячеслава Чорновола за кращу публіцистичну роботу вручили Зиновію Суходубу, письменнику-літературознавцю зі Львова, заслуженому журналістові України, працівникові обласного радіо.

Автостопом по хічхайкінгу

Є одне слово, при звучанні якого ваша мама та всі родичі аж до п’ятого коліна миттю впадають у шок, а вся валеріанка в домі притьмом випаровується. Йдеться ні про що інше, як про автостоп або хічхайкінг (hitchhiking).

«Далекеє небо – моя сторона»

У Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва, що входить до історичного  комплексу «Софія Київська»,  презентували видання  «“Дивлюсь я на небо та й думку гадаю” в перекладах мовами світу».   

Дари Різдвяного Янгола

На столі – кольорові малюнки та листи. Веселим дитячим почерком: «Дорогий Різдвяний Янголе! Усі на тебе чекають цілий рік, чекаю і я. Різдво – це чарівний день, коли здійснюються всі мрії! Дякую тобі за те, що згадав про мене і допоміг моїй мрії здійснитися».

Дім із Новорічними дивами

Для багатьох нині прикрасити ялинку до Новорічно-різдвяних свят – справа вельми затратна. У гривневому еквіваленті. Тому спробуємо знайти альтернативу традиційним купованим ялинковим іграшкам.

Тимур і його телекоманда

Він став першим телеведучим, хто провів і дитяче, і доросле Євробачення. А в дитинстві Тимур Мірошниченко навіть не уявляв себе телезіркою, а мріяв… ремонтувати світлофори.

Качур з повним відром любові

Український документаліст Володимир Качур провів зустріч зі студентами столичного Грінченкового унівеситету. Майстер ділився секретами творення успішного кінопродукту, захоплював житейськими бувальщинами. І радив завжди брати з собою в кінозалу… кілограм фініків. Замість попкорну.

Івент продюсерських таємниць

«Мотивент». Так нарекла себе команда київських студентів, яка вивчає галузь комунікацій. Вона створює івенти, тобто події, які знайомлять студентство з майбутніми професіями. Це може бути концерт, музичний фестиваль, виступи відомих ді-джеїв…

Того вечора «Мотивент» знайомив студентський загал з Ольгою Слісаренко та Ігорем Тарнопольським, – продюсерами, котрі працюють в медіаіндустрії.

Євген Галич без «заморочок» популярності

Євген Галич, фронтмен гурту O.Torvald, завітав до столичного університету імені Грінченка, аби вручити премію найкреативнішому викладачеві Інституту журналістики. Чудова нагода поспілкуватися. Тим паче, гурт нещодавно випустив новий альбом «Бісайди», тож логічно, що почали з… розкрутки.

Те, що не вмирає

На жаль, невблаганний час робить своє: фотокартки з роками жовтіють, спогади притлумлюються, історія тьмяніє… Автори фільму «Тим, що прийдуть після нас» намагалися відновити забуті сторінки не такої вже й далекої минувшини…

Перші імена, перші іменинники…

Грінченківському Інституту журналістики – лише рік. Начебто й небагато, але саме зараз закладаються основи традицій, які згодом стануть неодмінними атрибутами святкування поважніших ювілеїв нашої Alma mater.

З надією і… недовірою

«Детектор медіа» оприлюднив результати дослідження поглядів, думок та потреб мешканців підконтрольних українській владі районів Донецької та Луганської областей. Опитування журналісти проводили ще влітку. Але дослідження видалися ґрунтовними, значними за обсягами інформації, а тому потребували часу на обробку.

Любас –  отже, залюблена

В Давній Греції, на стіні невеликого будиночка, де мешкав старий гончар Дібутар із донькою, виднівся мальований обрис парубка. Юне серце дівчини так сумувало за коханим, що зобразило його тінь. Згодом і сам майстер почав прикрашати свої вази пласкими чорними силуетами. Це мистецтво контуру  пережило віки, осучаснилося, преобразилося у витинанку. 

Читати, писати і… любити!

Світлана Привалова – головний редактор видавництва, викладач, читає лекції в кількох гуманітарних інститутах. А ще вона – мама, чарівна жінка і цікава співрозмовниця. Ми п’ємо каву біля Золотих Воріт і я запитую, як вона все це поєднує?

«1 рік підготовки. 2 людини. 1 мета. 1 переможець»

Двоє українських спортсменів Андрій Федосенко та Руслан Гайдай готуються взяти участь у  «Тріатлон Ironman», який по праву вважається одним з найскладніших одноденних спортивних турнірів у світі.

Агенти благодійництва

За освітою вона фінансист, але за плечима у неї десятки успішних волонтерських проектів. Вважала: мала все, що потрібно для життя. І вирішила віддячити за це світові.

Антидепресанти «Дня»  

«Фото Синтез» –  так назвали уже Дев’ятнадцяту міжнародну виставку світлин її організатори – журналісти всеукраїнської газети «День». У столичній галереї мистецтв «Лавра» цього разу виставлено 350 фоторобіт, які без перебільшення можна назвати вершинами фотожурналістики. За тиждень експозиція помандрує і до інших українських міст. 

Денис Замрій з пиріжками та сценарними секретами

У нього на футболці зі спини не зовсім цензурна назва. І він не соромиться привселюдно робити помилки. Говорить зі студентами легко, на рівних, викликаючи бажання слухати і запитувати.

Герой і його Мама

Нині хіба що лінивий не сварить нашу дорогу (маю на увазі вартість утримання)  владу за її ставлення до оборонців України. І це – справедливо: наші державні гарантії високого статусу захисника Батьківщини поки що далекі від європейських стандартів.

Володимир Білик: «Українська літературна спільнота закрита й  інертна»

Володимир Білик – нове обличчя  сучасного українства.  Він публікується закордоном,  проте в Україні про нього мало хто знає. Про особливості творчого розвитку, літературні процеси в Україні, а також практичні поради початківцям – у нашому інтерв’ю.

…Мовби Син приклав теплі долоні

…Тиха темна ніч. Місто давно спить, навіть вуличні ліхтарі задрімали.  А у двері однієї з квартир дзвонить високий збентежений хлопець. Самотня, вже немолода жінка,  підхопилася з ліжка: хто б це посеред ночі? То був син.

Ґенацвале!.. Нехай щастить!..

«Ґамарджоба», «ґенацвале»…  Більшість  українців сприймають ці грузинські слова за цілісне словосполучення, як закінчену фразу.

CEE EXPO-2017: електронні дивовиська

Ознайомитися з багатьма високотехнологічними новинками –  смартфонами, планшетами, 3D-принтерами, ультрабуками, телевізорами, іншою диво-технікою – можна було в столичному центрі «КиївЕкспоПлаза», на масштабній виставці електроніки і розваг CEE EXPO-2017.

Говорити правильно – модно!

Класичний ранок англійця починається з чашечки чаю та газети «The Times». Початок дня середньостатистичного українця – з яєчні та ранкових новин. Здавалося б, усе буденне, звичне. Але, проаналізувавши певну послідовність, бачимо спільне: кожна людина прагне зануритися в новини, навіть не зовсім прокинувшись.

Літочислення успіху

Українці – нація з величезним потенціалом. Доказом цього не лише багата рідна культурна спадщина чи наші потужні історичні постаті. Це засвідчують яскраві історії успіху сучасників. Два роки тому вийшла друком перша книжка проекту «The Ukrainians. Історії успіху». У ній – 20 мотивуючих розмов про успішних українців, здатних перемагати у глобальному світі. Про активних інноваторів, відповідальних громадян, чесних людей, які, реалізуючи власні ідеї та проекти, змінюють Україну.

Мистецтво бути скаутом

І сьогодні серед молоді, що не уявляє свого життя без айфонів з Інтернетом, неодмінно знайдуться рішучі, готові тиждень-другий пожити поза звичним комфортом.

«Інтернат». На лінії вогню

Яскравою і теплою видалася зустріч визнаного письменника Сергія Жадана зі своїми шанувальниками. Зал Київського будинку кіно нагадував казкову Рукавичку: більше, ніж аншлаг, –  шанувальники творчості письменника щільно заполонили навіть проходи. Світло згасло, у промені юпітерів під супровід гучних оплесків вийшов улюблений автор і… запросив тих, кому не вистачило місця, всістися коло себе, прямо на сцені.

Powered by WordPress | Designed by: seo service | Thanks to seo company, web designers and internet marketing company