Російське вторгнення в Україну спровокувало одне з найбільших масових переміщень людей у Європі з часів Другої світової війни. Мільйони українців вимушено покинули свої домівки, шукаючи прихистку в сусідніх країнах та за їхніми межами.  На жаль, це викликало новий  сплеск торгівлі людьми.

«Звідки у вас впевненість що я Ахтем? Перше дослідження правди – сумнів», –  так відомий актор і кінорежисер Ахтем Сеітаблаєв розпочав свій «Вечір критичного мислення» у MIL-house.

На початку повномасштабного вторгнення потреба перебувати в бомбосховищах та телефон як єдиний спосіб виходу «в світ» зробили свою справу: сайти онлайн-медіа відчутно втратили колишню популярність. Всі занурилися в «телеграм», він став основною платформою отримання новин.

В епоху соціальних мереж таргетована реклама зустрічається постійно. Instagram і TikTok самі пропонують сторінки, де можна знайти потрібні товари чи послуги. Однак пересічний користувач нечасто замислюється над тим, який великий вплив мають ті, хто створює цей контент і запускає рекламу.

В Україні розгорівся гучний скандал з прокурорами, котрі, ухиляючись від мобілізації, оформлювали собі інвалідність. Такий гучний, що став предметом розгляду на засіданні РНБО, після якого Генпрокурор подав у відставку, а уряд оголосив про ліквідацію до кінця року медико-соціальних експертних комісій (МСЕК). Нові резонансні корупційних схеми підривають основи соціальної справедливості та довіри до державних інститутів.

У наш медіапростір поступово повертаються звичні розважальні телешоу, які роками залишалися в «репертуарі» українського ТБ.

Одяг та аксесуари можуть бути не тільки окрасою гардероба. У важкі часи вони стають потужним джерелом допомоги.

Як повідомив прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, за проєктом державного бюджету на 2025 рік доходи очікуються на рівні 2 трлн, а видатки – на рівні 3,6 трлн гривень. Першочерговими для головного кошторису держави будуть оборона, соцзахист і підтримка регіонів та бізнесу. Натомість на державні культурні інституції, такі як Український інститут книги, Український культурний фонд, Державне агентство з питань кіно (Держкіно), бюджетні витрати суттєво скоротять.

Як нас, українців, бачить пошукова система «Google»? Перше, що вона видає на слово «українець», – аж ніяк не зображення чоловіків на фоні прапора чи вбраних в історично правдиві національні строї жінок.

Кількість біженців по всьому світу вкотре побила сумний рекорд: близько 117 мільйонів. Ще десятиліття тому це лихо вимучувало переважно країни Середнього Сходу – Сирію та Ліван, Ірак, Палестину, Іран… Збурювали його кровопролитні війни, а ще виклично тісні, як це бачимо в Ірані,  стосунки влади з терористичними угрупованнями. Але з початком повномасштабного вторгнення росії світову армію біженців масово поповнила й Україна. За три роки війни понад 6 мільйонів українців вимушено покинули свої домівки. Тепер за кількістю біженців ми поступаємося лише переліченим вище країнам (сумарно), але випереджаємо обидва Судани, Афганістан, і навіть М’янму, хоча кількість втікачів з цієї азійської країни і тепер помітно збільшується.

Уявімо собі, що корупція – це хвороба. Але не звичайна застуда, а така, що підкрадається непомітно, як кішка до миші, і, на жаль, важко лікується. Наше суспільство – це «пацієнт», який давно вже потребує «оперативного втручання», але «лікарі», схоже,  самі підхопили цю заразливу недугу…

Кожного разу, коли бачу листоношу, який наближається до будинку, мене охоплює легкий тремор. Не від страху, а від очікування чергового фіаско. Листоноша – символ нашої славетної «Укрпошти», яка, здається, має одну головну місію: знищити друковані видання. І це відбувається під час повномасштабного вторгнення росії та безпрецедентної за масштабами інформаційної війни, яку розв’язав проти нас агресор.

Така собі «переможна машина часу». 

Україна бореться із російськими окупантами понад 10 років, проте інформаційну війну з ними програвала ще задовго до початку «гарячої». Причина проста, як білий день: ми навіть не з’являлися на інформаційному «полі битви».

Волонтери зміцнюють кордони

Від початку російського наступу на Авдіївку тему фортифікацій все частіше висвітлювали в новинах. Посадовці рапортували про активні роботи, про завершення будівництва численних ліній оборони, принаймні така картинка складалася в етері телемарафону. Проте за факту виявилося, що багато позицій не облаштовано належним чином. Через це, склалось враження, росіянам вдалося без значних труднощів перетнути державний кордон на Харківщині.

Організатори пресконференції у Медіацентрі Україна-Укрінформ повідомили про Подання до Міжнародного кримінального суду щодо вчинення злочинів росіянами проти українців. У цьому правовому документі – обвинувачення від імені тисяч жертв. Тих убитих, закатованих, замордованих українців, чию смерть спричинила, зокрема й мова ненависті, якою російська пропаганда затруїла свідомість убивць.

«Генетика заряджає гвинтівку, а зовнішні фактори натискають на курок».
Тетяна Лакуста, терапевтка та дієтологиня

Суспільство часто говорить про хворих на рак, ВІЛ та СНІД. Суспільство вчить толерантно ставитися до людей з інвалідністю. З початком повномасштабного вторгнення суспільство нарешті заговорило про людей із депресією та посттравматичним синдромом. Але суспільство надалі продовжує мовчати, коли підбирається до найсмертоноснішого психічного розладу…

Ця напасть з кожним роком набирає розмаху. Можливо, й тому, що говорити про хвороби, які передаються статтевим шляхом, у нас досі вважається поганим тоном. А тимчасом українські лікарі мобільних гінекологічних бригад  щотижня долають сотні кілометрів, щоб надати життєво необхідну допомогу пацієнтам у найвіддаленіших точках України.

За даними Державного агентства лісових ресурсів України, упродовж п’яти місяців нинішнього року вирубано близько 25 тисяч гектарів лісу. На 10% більше, ніж торік. Найдужче страждають Карпати та Полісся, там незаконна вирубка лісів досягла критичних масштабів.

У затишку старої будівлі пошти в Броварах, місті біля Києва, розмістилося кафе «21.3». Незвична назва, але в ній і глибокий сенс, і благородна мета.

Столичним шосе мчить чорний «мерседес» найновішої моделі. Дарма, що салон автівки Е-класу обшито натуральною шкірою і сяйна трипроменева зірка вилискуює на сонці. Нашому герою начхати на цю ошатність. Він не погребував би й у старого трухлявлго «жигуля» сісти, йому ж не принципово. Машина повинна мати колеса та кермо, все інше – лише додатки.

Країна-агресор б‘є по об’єктах критичної інфраструктури, виснажує енергосистему України. Низку атак відчула на собі найбільша ГЕС в Україні – Дніпровська що у Запоріжжі.

Колись в дитинстві ми уявляли собі тролів великими зеленими створіннями, не надто розумними, проте доволі агресивними. Час минав, ми виросли, стало зрозуміло, що зовнішньо реальні тролі не відрізняються від людей, та й мешкають не в лісі, а в соціальних мережах.

Нинішній окупований Крим не блаженствує райським спокоєм. Горять-палають тутешні залишки чорноморського флоту, нафтові термінали, поромні переправи, об’єкти зосередження російської вояччини. Так, це зазвичай «привіти» з-за лінії фронту, від ЗСУ і спецпідрозділів СБУ. Але є в Криму і ті корінні сили, які чинять спротив російським зайдам. Ті, кого дико боїться і люто ненавидить місцева тимчасова маріонеткова «влада».

Новітня війна в’їлася в душу й мозок українців. Перші її етапи вже здаються віддаленими в часі, задимлені новими кривавими боями на східному фронті.

За результатами загальноукраїнського соцопитування, проведеного групою «Рейтинг» на замовлення Школи політичної аналітики Національного університету «Києво-Могилянська академія», 60% наших громадян вважають, що недостатньо знають про життя людей на тимчасово окупованих територіях. Лише 14% респондентів ствердили: знають, що там відбувається.

– Якщо інформація – бізнес, то давайте говорити, що під час війни кожен бізнес має бути відповідальним, – заявила в Укрінформі голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення Ольга Герасим’юк під час круглого столу «Роль українських медіа в протидії дезінформації та інформаційним маніпуляціям під час війни».

Для моїх ровесників інтерактивність інтернету давно стала частиною повсякдення. Ми швидко засвоюємо нові технології, але разом з тим неохоче сприймаємо традиційні форми активного відпочинку, включно з читанням книжок.

У бутність України все помітніше входить англійська мова. І то майже на всіх рівнях. Нинішні покоління вступників до українських вишів уже не дивує обов’язкове тестування з іноземної мови. Роботодавці також не відстають, ставлячи за умову для теперішніх, а тим паче майбутніх співробітників знання не лише української.

Необхідно переконати міжнародну спільноту, що рашизм – чергова убивча ідеологія, стоїть на одному рівні з нацизмом.

Наша історія – не про мир і злагоду. Вона про гострий біль, глибокі рвані рани і шрами, які будуть з нами до кінця життя. Хоча кожна подія, навіть убивча, підштовхує просування вперед. Чорнобильська катастрофа теж такий поштовх, початок кінця радянської імперії.

Війна залишає глибокі шрами не лише на землі, але й у душах людей. Ті, хто ризикував життям, заплатив своїм здоров’ям за нашу свободу, у мирному житті потребують підтримки та допомоги. На цьому наголошували в Укрінформі учасники пресконференції «Підтримка ветеранів та членів їх родин – проєкт «Реінтеграція ветеранів: Слобожанщина».

Нагородний фонд країни поповнився новою відзнакою – міжнародною жіночою премією «Берегиня людства».

У щоденному житті часто бачимося з військовими. З незнайомими, просто на вулиці, чи з людьми близького оточення. Налагодити з ними звичне щире спілкування буває непросто. Ольга Рябухіна, психологиня, співзасновниця і ведуча тренінгів, на яких вчаться комунікувати з військовими, стверджує: принцип такого ресурсного спілкування – це 20% допомоги і 80% підтримки.

Як стверджує газета «The Wall Street Journal», ще до широкомасштабного вторгнення росії Україна за рівнем народжуваності пасла задніх в Європі. Тепер українські демографи прогнозують, що за цим показником нам приготовано пасти задніх у світі.

Попри те, що з платники податків України стягнуть цього року на «Єдиний телемарафон» ще півмільярда, народний депутат Ярослав Юрчишин прогнозує, що 2024-й стане для нього вирішальним: маємо проблеми з міжнародною фінансовою допомогою, бракує коштів за всіма напрямками.

Думки пронизують мої самотні вечори, коли для рефлексії потрібна лише тиша. Я давно знала, що колись цей дім був навмисно зруйнований. Із його стін нахабно стерли петриківський розпис, а натомість повісили портрети катів у рамках. Колись його вікна стали відображенням смерті, а червоний прапор окропив кровʼю ретельно побілену стелю…

Відмова від усього російського. Або від того, що так чи інакше дотичне до цієї недоімперії. Відмовляємося від їхнього медійного простору, від участі в різних мистецьких заходах, спортивних змаганнях, в яких допускають присутність росіян. Підтримує українців у їхньому прагненні не мати нічого спільного з країною-агресором переважна більшість демократичного світу.

Україна може опинитися на порозі кадрового голоду лікарів

Міністерство охорони здоров’я пропонує свій варіант розподілу для інтернатури: студенти обох форм навчання мають бути в єдиному рейтинговому списку на основі оцінок, отриманих впродовж 6 років. Здавалося б, це ж круто: рівні права на бюджет. То чому ж тоді ця пропозиція викликає неоднозначний резонанс серед майбутніх лікарів?

Здобутки українських кінематографістів за минуле десятиліття – це про витонченість роботи, сміливість, право власного голосу. Іноді проти владної доктрини. Наше сучасне кіно – це гармонійне поєднання кінострічки з її митцями у час труднощів, це знак для міжнародної спільноти, що в Україні набирає сили кінематограф, здатний збирати велелюдні кінотеатри.

Популярна служба таксі «Uklon» опинилася у центрі скандалу. Анонімний телеграм-канал «Джокер» зацікавився деталями її роботи, чим надав широкого резонансу цій історії.

Впродовж історії українська культура зазначала чимало утисків: століттями Польща, росія силуванням чи милуванням намагалися асимілювати українську ідентичність поміж своїх. Те ж саме коїли і Румунія з Угорщиною. Всі роки Україна, мов пазл, по клаптику збирала свою ідентичність. Відроджувала традиції, досліджувала побут предків, вписувала в історію стерті імперіями імена.

Замість прологу. 1971 рік. Новорічна ялинка у столичному тоді ще Жовтневому палаці. Перед початком театралізованого дійства я, семикласник, звернув увагу на «робота» в кутку просторого фоє. Школярі підходили до цього штучного «гуманоїда», розглядали, спілкувалися з ним. «Картонно-електричне» одоробло, блимаючи лампочками, досить швидко відповідало на поставлені запитання. Вся хитрість цієї штукенції у людській подобі з пап’є-маше була у прихованих усередині мікрофоні й динаміку. Звісно, десь сидів «дядечко», чув запитання юних гостей ялинки і підтримував такий «машинно-дитячий» діалог. Бесіда протікала досить жваво, допоки один розумник в піонерському галстуку не врізав запитанням під дих: «Як звати мою бабусю»? Одороблу заціпило, у цій тиші було чутно, як в його нутрощах гули динаміки. Пауза ставала нестерпною. І раптом з динаміка почулося бадьоре: «Діти, а ви знаєте, з яких хімічних елементів зроблено орден Леніна?»…

Офіційний ютуб-канал Bihus.Info оприлюднив відео, назване «Ми їх ЗНАЙШЛИ! Спецоперація СБУ проти журналістів: обличчя, імена, наслідки». За результатами власного розслідування журналісти стверджують: операцію прослуховування та відеозйомки їхніх колишніх колег проведено за наказом одного з департаментів СБУ.

14 січня до квартири Юрія Ніколова намагалися вдертися невідомі особи. На момент інциденту вдома перебувала старенька матір, повідомив на своїй фейсбук-сторінці український журналіст-розслідувач, засновник проєкту «Наші гроші».

Державне бюро розслідувань повідомило про затримку львівського бізнесмена (як виявилося згодом – Ігоря Гринкевича) під час спроби підкупу uоловного слідчого управління ДБР. За 500 тис. доларів США той просив організувати зняття арешту із майна його компаній. 30 грудня Печерський районний суд Києва ув’язнив Ігоря Гринкевича з можливістю вийти під заставу в розмірі близько 430 млн. гривень.

Трагічне 26 квітня 1986 року кардинально змінило свідомість людства: чорнобильське лихо вибухнуло на весь світ, поставивши людство віч-на-віч з болючими проблемами безпеки «мирного атома». А для СРСР це стало початком кінця – розпаду комуністичного тоталітаризму.

– Десять років тому отут, за вікном відбувався Майдан.
У затишній конференц-залі Будинку профспілок, яка тепер слугує простором Національного музею Революції Гідності, слухаємо Ксенію Дворнікову. Вона штатна працівниця музею, а тоді працювала кореспонденткою «5-го каналу» і вела прямі репортажі з епіцентру революції.

Десятиліття тому наш народ вийшов на велелюдні Євромайдани, аби відстояти своє право жити разом із цивілізованим світом. Тоді мені було всього 7 років і я, звісно, мало що пам’ятаю. Але ніколи не забуду, як снідала і вечеряла під голос Майдану з телевізора. Такі епізоди пам’ять навіки вкарбовує в душу.

Час летить: іноді навіть не встигаєш збагнути, що відбувається. Особливо це лякає молодь, на чиї плечі впало нелегке завдання – вирішити, чому присвятити життя, з чого розпочати, що робити, аби не опинитися в складній ситуації. Переживати за це абсолютно нормально, адже людина не народжується обізнаною, ким є і стане.

Лише 37% абонентів по всій Україні мають оптичний інтернет, який може працювати за відключеної електромережі. Це надто мало, зважаючи на непередбачувану зиму і підступні наміри росії нищити нашу енергосистему.

За даними ІМІ, у 2022 році інтернет-видання «Оглядач» посідало п’яту сходинку рейтингу найпопулярніших українських ЗМІ.

В межах дводенної конференції «Donbas Media Forum-2023», яка щорічно збирає журналістів і медіаменеджерів України та світу, де налагоджується комунікація та обговорюються актуальні проблеми професії, відбулася дискусія стосовно закону «Про медіа». За обговоренням безпосередньо спостерігали і студенти українських вишів, зокрема, й волонтери зі столичного Грінченкового університету.

Українсько-ізраїльська місія медичних волонтерів FRIDA відвідала Сумщину. З користю для області: за два дні – 728 наданих послуг. Консультації, УЗД, дерматоскопія, вимірювання артеріального тиску, десятки вдячних пацієнтів та сотні посмішок, подарованих одне одному.

Навіть у цифрову епоху, коли інформаційний потік сягнув небачених раніше швидкостей, документальне кіно залишається потужним інструментом, здатним проникнути в глибини людського розуму й серця. Такий собі місток між дійсністю та глядачем, у широкий екранний світ.

У сучасному світі поняття «успіх» і «статус» нерідко стають визначальними критеріями оцінки особистості. Надмірна увага до матеріальних досягнень та зовнішнього вигляду може довести до втрати контакту із самими собою. У світі, де розмір гаманця перевершує внутрішні якості, ми реально ризикуємо втратити сенс життя, зневіритися у власних силах.

«Я приїхала сюди з дочкою, вона закінчить курси німецької мови, буде вступати у виш. Чоловік залишився сам на господарстві в Україні, чекає коли відкриють кордони, і він переїде до нас». Переселенка з Київщини ділиться розповіддю про нове життя Німеччині. Зізнається: повертатися в Україну не планує. Мовляв, знайшла нову роботу, за яку отримує більше грошей, ніж дома.

Війна вбиває довкілля. Обстріли промислових об’єктів, будинків, руйнування систем водопостачання та каналізації, знищення лісів та морських екосистем спричиняють планетарну екологічну шкоду з довгостроковими катастрофічними наслідками для біоценозу та біорізноманіття.

В Україні це поширений вид залежності, характерний патологічним потягом до азартних та комп’ютерних ігор. Але кваліфікованої допомоги людям із симптомами лудоманії не надається. Вкрай бракує фахівців, не розроблено стандартів надання такої допомоги, у бюджеті катма сталої статті фінансування таких потреб.

Президент України Володимир Зеленський підписав ухвалений парламентом закон, який запроваджує новий вид кримінальних покарань.

Чому людина так легко застосовує до тварин видову дискримінацію? Чому одних ми любимо, піклуємося про них, вважаємо їх ледь не членами сім’ї, а інші в нашому розумінні – всього лише товар чи навіть їжа? Чому моральні підходи й ставлення до «братів наших менших» такі різні?
Чи часто шукаємо відповіді на ці запитання? Змалечку нас привчають до того, що, приміром, собака чи кішка – це наші «чотирилапі друзі», а свиня чи корова – лишень товар, який людина вигодовує собі на харч.

В ярмі скорбот, нужди, неволі
Важке він тягне «житіє»
І, затаївши в серці болі,
Не нарікаючи на долю,
Оре він поле не своє…
Олександр КОНИСЬКИЙ

Кінець ХІХ століття, українські землі в складі Австро-Угорської та російської імперій. Аграрне перенаселення, економічні та культурні утиски, масові смерті від голоду та недоїдання. Ставши заручниками ситуації, люди кидали все нажите роками і на останні гроші їхали шукати кращої долі. А хто ж бо знав, що краще вже не буде?
Початок ХХІ століття, Україна. Несприятлива соціально-економічна ситуація, рекордно низька заробітна плата, повномасштабне вторгнення російської федерації. Діти, які ростуть без батьків, розділені тисячами кілометрів.
Циклічність історії вражає до мурашок…

«Україна здавна славетна щедрими застіллями, салом, борщем, горілкою, шароварами, вишиванками, піснями та гопаками» – певно за такою «методичкою» опрацьовували вже екскерівництво Міністерства культури України, яке донедавна готове було виділити тридцять мільйонів кревних гривень на чергову бурлескно-шароварну оперу авторства шоумена та ведучого Юрія Горбунова. Не встиг збіднілий на комедійний дух аматор-«вуйко»  відспівати кремлівського диктатора – у палкій агонії «Похорону путіна» за участі ширвжиткового ексадника глави ОП, як за державні кошти вирішив освіжити інший образ – затятого «господарника» і ватажка «конкретної братви».  

Російські окупанти безперестану обстрілюють керованими авіаційними бомбами міста і села Запоріжжя, зокрема Оріхів, Гуляйполе, Малу Токмачку. Варварськи руйнуючи об’єкти цивільної інфраструктури, передовсім домівки, вбиваючи та калічачи мирних людей. Про це вчора на брифінгу в Медіацентрі Україна – Укрінформ повідомив очільник Запорізької обласної військової адміністрації Юрій Малашко.

Війна знімає полуду, розкриває людям очі. Щоб бачили в полові зерно. Щоб не велися на макуху. Щоб переоцінювали цінності і знецінювали фальш. Навіть, якщо та фальш убрана в рідні строї.

З початку повномасштабної агресії росією в Україні зруйновано десятки молодіжних центрів. Програма розвитку ООН вже оцінює ці збитки у 3,3 млрд доларів. Цифру оприлюднив постійний представник ПРООН в Україні Яко Сільє на презентації дослідження «Вплив війни на молодь в Україні», підготовленого ГО «Аналітичний центр «Cedos» і дослідницькою агенцією «Info Sapiens» за ініціативи і підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні, Програми розвитку ООН в Україні і Міністерства молоді та спорту України. Участь у фінансуванні цього проєкту також узяло МЗС Данії.

Є люди, які нічого, крім байдужості та зневаги, до тварин не відчувають. Схоже вони, ці люди з черствими душами, справді вважають себе «вінцями природи». Чи нездатними до любові, милосердя, співчутливості. Або безвольними, неспроможними, як писав Антуан де Сент- Езюпері, взяти на себе відповідальність за тих, кого приручили. А то й іще гірше: вони всерйоз думають що кимось призначені знущатися над тваринами, відбирати їхнє життя. Відвозити на трасу, залишати серед безлюддя тісну коробку, в якій запаковане хатнє створіння, і спокійно їхати собі геть. Чи ще гірше – топити беззахисних тварин… Уперше чуєте про таких варварів? Сумніваюся. Навіть у селах, де люди серед тварин , піклуються про них і люблять, як своїх рідних дітей , – навіть такі випадки не рідкість.

Ніхто нині достеменно не скаже, скільки українських дітей росія вивезла на свою територію чи в окуповані терени. Владці росії ретранслюють звіти про 738 тисяч дітей, вивезених з України. На думку ж Дмитра Лубінця,  Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, це явно перебільшена цифра. Омбудсман вважає, що росія незаконно вивезла з України близько 150 тисяч дітей. Його колега, Уповноважена ВР з прав дитини Дар’я Герасимчук каже, що йдеться про «кілька сотень тисяч дітей, тобто десь 200-300 тисяч».

Моє покоління «нульових» ще застало часи, коли телевізор був основним джерелом розваг та інформації. Тоді інтернет не був настільки поширеним, і більшу частину свого вільного часу я проводив, дивлячись мультфільми, серіали, фільми та шоу. Навіть музику слухав з телевізора, бо альтернативи майже не було. Але згодом разом з багатьма змінив свої звички щодо телебачення.

Цей символ держави – знак її суверенності і соборності. Відомий людству ще з сивої давнини.
Український Стяг нині несе особливу історичну місію. Він став всесвітнім символ нескореності імперству, героїчного опору тоталітаризму і диктатурі.

Нині навіть діти розрізняють італійську піцу, французький круасан, китайську локшину, турецькі солодощі, американські бургери, мексиканське тако… Народ упізнають за тим, що він робить найкраще і чим пишається. Це теж добрий знак неповторного менталітету. А бути собою – тренд сучасних поколінь. У світі цінується унікальність, ідентичність, неповторні етнокультурні риси народу. Коли елементи його матеріальної культури, духовного надбання стають брендом, стійким та упізнаваним. Ідея популярних «лейблів», символіки зазвичай демонструє характер нації, її погляди та традиції.

За статистикою близько 33 млн людей розмовляють українською. І ця кількість із 24 лютого 2022 року лише зростає. Передовсім, серед українців, які раніше в побуті послуговувалися російською. Звучить надто прямолінійно, але російська агресія справді збурила українізацію за покликом серця. Люди переводять гаджети, соціальні мережі та й загалом своє життя на рідну мову. І почали більше цікавитися історією своєї країни й мови.

Війна, закриті та зруйновані підприємства, вимушене переселення сотень тисяч людей, втрата бізнесу та скорочення робочих місць на підприємствах, що працюють… Наприкінці 2022 року Україна мала 8,6 мільйона найманих працівників – на 1,2 мільйона менше, ніж у 2021 році.

Досі не сходить з екранів телевізорів та соціальних мереж «незручне» запитання Президентові України Володимиру Зеленському, яке поставила кореспондентка «5-го каналу». Президент подякував їй «за виступ», а публіка в залежності від політичних симпатій та антипатій розділилася на тих, хто назвав журналістку «обличчям свободи слова» і тих, хто вважає її спіч мірилом непрофесіоналізму та заангажованості. Тут я аж ніяк не хочу вдаватися в суперечки, тим паче продовжувати цю тему. Бо насправді перед Україною стоять набагато серйозніші виклики, ніж партійні суперечки за участі журналістів.

Оскільки кадри, як відомо, вирішують все, то вельми цікавим видається підсумкове дослідження, яке наприкінці 2022-го провела громадська організація «Детектор медіа».

У час війни психоемоційний та фізичний стани погіршуються як ніколи. Постійні гойдалки настрою, страх, що сковує м’язи, хвилювання та бажання втекти від самого себе – все це невситимо відбирає сили.

Після деокупації Бучі минуло сім місяців. Місто загоює тяжкі рани, заподіяні рашистськими нелюдами, й потроху звикає до повсякденних мирних клопотів.

На звільнені території Херсонщини та частину Миколаївщини повертаються вітчизняні ЗМІ, передовсім, друкована періодика. Про це на брифінгові в Укрінформі сповістив заступник міністра культури та інформаційної політики України Тарас Шевченко. Додавши: це нині найпростіше, адже телерадіопередавальні центри та мережі там зруйновано, і потрібен час, аби їх відновити.

Україна продемонструвала: сильною є та демократія, у якій суспільство готове захищати себе й свою державу. Про це сказав політолог і співзасновник «Національної платформи стійкості та згуртованості» Олег Саакян на пресконференції про успіхи та невдачі української політики.

Про нові сервіси додатку «Дія» розповів на пресбрифінгу в медіацентрі «Україна-Укрінформ» Мстислав Банік, керівник із розвитку електронних послуг у Міністерстві цифрової трансформації України.

Безпрецедентне єднання українського суспільства на тлі війни різко вплинуло на ставлення до мови. Української загалом стало більше. Як свідчать результати опитування соціологічної групи «Рейтинг», все менше українців спілкуються вдома винятково російською.

Клуби диму, затхле повітря, вібрація, яку відчуваєш животом, пливкі тіні… Для когось до 24 лютого  уява намалювала б нічний клуб з кальяном, голосними сабвуферами та образи розкішниць в прозорих сукнях… А що малює вона тепер? Бучу, Маріуполь, Оленівку?..

Вибір цьогорічних лауреатів Нобелівської премії миру викликав неоднозначну реакцію українців: окрім української правозахисної громадської організації «Центр громадянських свобод» (ЦГС), Нобелівський комітет ушанував цією високою нагородою представників двох країн, ведуть війну проти України. За «надзвичайні досягнення у встановленні миру» Нобелівськими лавреатами стали білоруський політв’язень Олесь Біляцький та російська правозахисна організація «Меморіал».

Українці напружено чекають зими: деякі експерти прогнозують складний опалювальний сезон. Та чи справді населенню варто надміру тривожитися? На якому етапі нині підготовка ТЕЦ, котелень, локальних засобів обігріву багатоквартирних будинків? Про це розповів на брифінгу в Укрінформі Олексій Чернишов, міністр розвитку громад на території України.

Серед узаконених українських свят День усиновлення набув нинішнього року особливої значущості і тональноті. Новітня московсько-ординська навала нагло вкрала в українських дітей дитинство. Із 67 тисяч юних українців – сиріт і позбавлених батьківського піклування, лише 16 тисяч знайшли нові родини.

Понад 50 країн світу, включно з тими, хто дотримується суворого правового регулювання медпрепаратів, вже давно легалізували канабіс. В Україні ж про це затято дискутують уже два роки. Кілька разів реєстрували у Верховній Раді законопроєкти, але до ухвалення закону так і не дійшло. Про це говорили учасники круглого столу, організованого Українською асоціацією медичного канабісу (УАМК).

Експерти в Укрінформі обговорили причини, етапи, наслідки мобілізації в росії, дії України та світу проти дальшого загарбання рашистами нашої території, а також геополітичну ситуацію у світі та розклад сил у східноазійському регіоні, зокрема позицію Китаю у російсько-українській війні.

Що європеєць чи американець знає про Крим? Можливо про море, гори і … про російську експансію? Погодьтеся, цього замало. Інформаційна кампанія «#LIBERATECRIMEA» нині розширює знання про найпівденнішу частину України, представляючи світові багату та складну історію Криму, його народу.

За ініціативи Товариства ветеранів походів «Українського козацтва на Кубань» в Укрінформі відбувся круглий стіл, присвячений 230-річчю переселення козаків чорноморського козацького війська на Кубань та 30-річчю походу «Україна-Дон-Кубань».  Як відомо, ці переселенці є  нащадками запорожців та кубанського козацького війська.

Стресові ситуації для нас і в мирний час не дивина. А нині, коли точиться  масштабна війна, це неабиякий тягар для кожного з нас і вельми значний психологічний подразник загалом для суспільства. Його наслідки, схоже, впливатимуть на психічне здоров’я не лише нинішнього покоління українства.
Про психологічний стан наших людей, методи його покращення йшлося на брифінгу «Відповідь на потреби населення у сфері психічного здоров’я під час надзвичайних ситуацій: чому це важливо та які заходи є ефективними?» Організував його медіацентр «Україна – Укрінформ» за участі Фамі Ханна, експерта штаб-квартири ВООЗ у Женеві, співголови Референтної групи із психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

Завіса літа: на зміну палючому сонцю прокрадається довгоочікувана осіння прохолода. Незмінною залишається тільки війна. Жорстока. Нещадна. Несправедлива. Пів року війни. За якими – тисячі жертв, десятки тисяч покалічених доль. Кажуть, час лікує. Притлумлює біль, затягує рани, притуплює пам’ять… А ще кажуть, що можна звикнути до виття сирен, до вибухів, навіть до втрат…

Хтось колись образно висловився, що ДНК українця вишите червоними та чорними нитками. Маючи на увазі традиційні барви нашої вишивки і, звісно ж, біологічну значущість самого ДНК, який несе в собі інформацію поколінь і фактично є кодом нації. У багатьох країнах світу вже створюються спеціальні ДНК-бази. Україна теж зробила важливий крок для приєднання до всесвітнього реєстру ДНК.

Щодня чуємо про те, скільки допомагають рідній країні та її оборонцям українські волонтери. Вони за короткі терміни збирають нереальні суми для закупівлі ЗСУ і терообороні озброєння, амуніції, технічних засобів, провізії. Чого варта, для прикладу, славнозвісна всеукраїнська волонтерська акція «Народний «Байрактар», яка засвідчила волю народу до перемоги над агресором і подивувала українською жертовністю світ.

Ця війна щодня неспинно віддаляє нас від ворожої росії. Все більше переконуємося: сфера сучасних медіаресурсів теж стала повномасштабним полем бою, де противник веде прицільний і нищівний вогонь. Назву принаймні чотири  позиції, на які варто звернути увагу всім нам. Щоб, проаналізувавши, чітко і ясно сказати собі: не ставай покірною мішенню, не ведись на солодку московську отруту!

Бібліотекам малих громад пророкують незавидну долю, аж до закриття. В кращому випадку на їхніх полицях стоятимуть старі книжки та ще хіба шкільні підручники. Проте я не вірю, що книжка колись втратить щирих своїх шанувальників. Переконана: книгозбірні ще заживуть у кращі часи і для багатьох наступних поколінь.
Але якими вони будуть в цифрову епоху?

З початку повномасштабної війни, яку розв’язала проти України росія, зенітно-ракетні війська Повітряних сил ЗСУ збили 500 повітряних цілей напасника, включаючи крилаті ракети, безпілотники, літаки та вертольоти.  Про це повідомив речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат – на брифінгу в агентстві «Укрінформ».

Українська громадська організація «Екодія» зафіксувала понад 200 екоцидів, спричинених російською загарбницькою війною.

Війна – нищівна і руйнівна стихія, проте навіть з цього кривавого румовиська проростають пагони нової української культури. Ледь не щодня з’являються нові українські патріотичні пісні, сленги, крилаті вислови, нові жарти та анекдоти, чи як їх називає молодь, меми. Чудодійний спосіб не тільки зняти стрес, а й показати собі та всьому світові справжню сутність нашого народу, який здатен сміятися навіть у найважчі часи і «добивати» окупанта словом та своїм неперевершеним гумором.

За 100 днів повномасштабної війни більшість із нас, очевидно, вже поборола страх та паніку. Якщо перебувають у відносній безпеці, ночами можуть спати спокійно, потроху звикають до поганих новин у телеграм-каналах, до певних обмежень у житті. Хоча справжнє життя наче зупинилося: живемо думками про минуле і майбутнє. 

Через повномаштабну війну, яку розпалив у нас варвар-окупант, кожен українець вже ніколи не житиме колишнім життям. Перетнувши стоденну межу мужнього опору ворогу, ми точно стали іншими. З нами змінився наш світ. І наш побут.

Ukrainian Titansholdupthesky
Автор: Kinder Album

А ви раніше теж були адресатом таких фраз: «Єта маладьож вся в тєлєфонах, ані нєабщаютсябєзніх, дажє в туалєт ходят с тєлєфонамі. Что с ніх вирастєт, божє мой! Вот ано – прапащає пакалєніє!»?

У Фонді «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Центром політичної соціології та за підтримки фундації «John Fell Oxford University Press Research Fund» порівняли, як війна вплинула на думку українців про друзів, ворогів та стратегічні цілі держави.

До початку масштабного вторгнення росії в Україну часто можна було почути щось на кшталт «мистецтво поза політикою»… Хоча ні, не зовсім так, радше «іскусство внє палітікі», «спорт внє палітікі». Хочемо того чи ні, але такі наративи теж упливали на нас. Суспільне прозріння настало на світанку 24 лютого: політика таки повсюди. У кіберспорті зокрема.

Війна демаскує і розсекречує. Лише тепер побачили справжні обличчя багатьох друзів та знайомих.Тому деякі з них вже колишні. Кумири мільйонів стали ніким. А ті, кого хейтили, в очах мільйонів стали героями. Маски спали. Кожен отримав досвід. Шкода, що саме такою ціною. Жаль невимовний, що для усвідомлення цінності життя дивимося у вічі смерті. Для кожного українця війна стала своєрідним пробудженням.

«Це ідеальний автомобіль для розвідки, снайперів, партизанської війни. З можливістю розміщення кулеметів, гранатометів і доставки боєприпасів», – з цього допису розпочалась історія поширення баггі «VOLS». Опублікувала його Меліса Садик – дочка підприємця, який виготовляє ці транспортні засоби для українських військових.

Про виклики, що постали перед українськими медіа у час війни, про те, як виживати регіональній пресі і якими мають стати українські видання після нашої перемоги, – говорили редактори і репортери регіональних ЗМІ під час онлайн-конференції, ініційованої Національною спілкою журналістів України.

Перші вибухи, страх, панічний настрій… Так багато українців зустрічали світанок 24 лютого. Реальність ураз змінилася для мільйонів.
Смерть рідних, утрата житла, вимушений переїзд, трагічний досвід –непосильний фізичний і морально психологічний тягар. Звісно, час гоїть рани – з його плином навіть горе вже не так ятрить душу. Вкрай важливо взяти себе у руки, наголошує психологиня Світлана Дундал.

Жорстокий час, насичений трагедіями, горем, сльозами, зойками болю. Жахливі кадри тортур, новини про чергові обстріли, невинні жертви. Серце болить за Маріуполь, Бучу, Ірпінь, Бородянку… Українці прагнуть справедливого покарання злочинців, їхньої довічної розплати. І за скоєне сьогодні, і за злодіяння понад 70-річної давнини…

Україна позбувається радянського мотлоху. «Братній» народ допоміг – варварською війною. Їдкий дим від палаючих міст і сіл, кров убитих оборонців, зґвалтованих жінок, дітей, замордованих стариків розкрили наші очі і змили полуду: позбуваємося і сліду тієї облудної історії, освіти і культури, яка породила рашизм, – у пам’ятниках, назвах вулиць, у книжках апологетів «русского міра» і московського реваншизму.

Б’юсь об заклад, що кожен із нас хоча б раз бував у зоопарку, цирку або дельфінарії. Когось туди ще маленькою дитиною приводили батьки, дехто вже в зрілому віці ходив зі своїми друзями, коханими (це ж бо так цікаво – повитріщатися на живих диких звірів). Та чи задумувався хтось, як почуваються тварини, які стали об’єктом для людських розваг і потіхи? Яка сувора реальність ховається за завісою тих веселих видовищ?

На росії довгий час існував міф про неперевершеність російської армії геть у всьому. Що для будь-якого російського вояка честь – не порожні слова. Очевидно, вони й самі вірили у ту маячню, яку несли. Вірили цим брехням і в багатьох країнах.

Війна «окупувала» наше буття – вона на вулиці, у мешканнях, у транспорті і сховищах, у медіа, в думках і серцях. У час смертельної небезпеки і тяжких випробувань для України, коли щодень точаться кровопролитні бої, коли ЗСУ і тероборонівці самовіддано борються за кожну п’ядь української території, коли жертвують заради перемоги над ворогом особистою безпекою, здоров’ям, життям, декому з нас доводиться витримувати свій особистий запеклий бій – із самим собою. Тяжку битву, де палять нищительним вогнем не фосфорні бомби не ракети, а… сором.

За даними ООН, повномасштабна військова агресія росії проти України підняла величезну міграційну хвилю: понад 4 мільйони українців виїхали закордон, ще 6,5 мільйона стали внутрішньо переміщеними особам.